Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/4375/19

Провадження № 33/4820/128/20 Справа № 688/4375/19 Головуючий в 1-й інстанції Березюк Н. П. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Федорова Н. О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2020 року м. Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Підопригори Романа Борисовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2019 року,- в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Кормове, Первомайського району, АР Крим, мешканця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , який працює першим заступником голови Шепетівської районної державної адміністрації, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. За постановою суду, 6 грудня 2019 року о 14 год. 30 хв. в м. Шепетівці по вул. В. Котика ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестяійнка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в установленному порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП Непогоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, постанову такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства України. Суд першої інстанції порушив його права на захист, оскільки розглянув справу за його відсутності. Крім того, в день розгляду справи він хворів, що підтверджується копією листка непрацездатності від 23.12.2019 року. 06 грудня 2019 року о 14 годині 30 хвилин він не керував транспортним засобом, а був лише пасажиром, тому його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності. Відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Пояснення свідків суд до уваги брати не може, оскільки свідки підтвердили лише факт відмови від проходження огляду стан сп`яніння, а не факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відеозапис з нагрудних камер поліцейських є недопустимим доказом, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не казано жодних відомостей щодо такого. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Підопригори Р.Б., суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху України). Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції так і апеляційним судом. Зокрема: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 392585, з якого вбачається, що 06.12.2019 року о 14 год. 30 хв. на вул. В. Котика, 172 А м. Шепетівка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; - даними письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких останні пояснили, що 06.12.2019 р. були запрошені працівниками поліції бути свідками при складанні адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1 . В їх присутності він відмовився від проходження медичного огляду у лікаря-нарколога та за допомогою приладу «ДРАГЕР» для визначення стану сп`яніння. Пояснення підписані ними особисто. Крім того, свідок ОСОБА_3 був безпосередньо допитаний в суді першої інстанції та підтвердив такі письмові пояснення. Також підтвердив присутність ще одного свідка при проведенні процедури огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , від якої останній відмовився. Наведені вище докази узгоджуються із даними відеозапису з нагрудних камер поліцейських. Так, із файлу 0000000_00000020191206154505_0006 вбачається, що на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі ОСОБА_1 однозначно відповів: «НІ». Від підпису у протоколі також відмовився. Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами. Доводи ОСОБА_1 про те, що суд розглянув справу у його відсутність, чим порушив право на захист апеляційний суд до уваги не приймає, враховуючи наступне. Так, відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Так, із розписки, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи 24 грудня 2019 року у Шепетівському міськрайонному суді Хмельницької області (а.с. 11). Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст. 130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов`язковою. За таких умов у суду не було жодних причин для відкладення розгляду справи. Що стосується посилання апелянта на поважну причину неявки у судове засідання перебування на лікарняному, то такі апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, незалежно від вказаного, суду про такі обставини до початку судового засідання відомо не було, а тому жодної норми закону, розглянувши справу у відсутність ОСОБА_1 , порушено не було. Окрім того, в апеляційній інстанції було відновлене право ОСОБА_1 як на особисту участь у судовому засіданні, так і на доведення своєї невинуватості належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно врахував письмові пояснення свідків, оскільки такі підтвердили лише факт відмови від проходження огляду стан сп`яніння, а не факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд не враховує, виходячи з наступного. Так, відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Отже, вимогами вказаної Інструкції присутність свідків необхідна лише для засвідчення факту відмови від проходження огляду стан сп`яніння, а не для засвідчення факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Тому, суд обгрунтовано врахував письмові пояснення свідків під час постановлення судового рішення. Посилання апелянта на те, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських є недопустимим доказом, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не казано жодних відомостей щодо такого, на увагу суду не заслуговує, оскільки вказане не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Натомість, із даних відеозапису чітко вбачається, що саме ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння перебував біля автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , на автозаправці в м. Шепетівка 06 грудня 2019 року о 14 год. 30 хв., та саме він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не інша особа. Доводи ОСОБА_1 про те, що під час означеної події він не керував транспортним засобом, а був лише пасажиром, апеляційний суд до уваги не приймає. Так, із файлу 0000000_00000020191206143836_0003 відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що під час того, як працівник поліції підійшов до ОСОБА_1 останній знаходився біля дверей водія автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , тобто автомобіля, яким він керував. Будь-яких інших осіб біля автомобіля із наявного відеозапису не вбачається. Що стосується показань свідка ОСОБА_4 , допитаного апеляційним судом за клопотанням захисту, то такі апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки, окрім того, що про даного свідка не було заявлено в суді першої інстанції, під час огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння він не повідомляв, що саме ОСОБА_4 є тією іншою особою, яка керувала транспортним засобом. Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вину ОСОБА_1 доведено повністю, тому він підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника. З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що постанова міськрайонного суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О.