Постанова 4807 № 330/2795/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 330/2795/19 Головуючий в 1 інст. Гусарова В.В. Провадження № 33/807/90/20 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ст.124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2020 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього та його захисника адвоката Фоменка С.І. на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави у розмірі 384,20 грн. Згідно з постановою суду, 23 листопада 2019 року о 09 годині 40 хвилин в смт Якимівка по вул.Пушкіна, Якимівського району, Запорізької області ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: млява мова, загальмованість дій, розширені зіниці очей, слабка реакція на світло. При проходженні медичного огляду у Якимівській ЦРЛ встановлено, що він «перебував у стані наркотичного сп`яніння», чим порушив вимоги п.2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник просять постанову суду скасувати, провадження в справі закрити. В обґрунтування своїх вимог зазначають, що огляд ОСОБА_1 проводився в медичному закладі, але за допомогою тесту, відомостей про який ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в оскаржуваній постанові не зазначено. До протоколу не долучено відеозапису з нагрудної камери поліцейського, не зафіксовано період проведення огляду ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не встановив, чи було дотримано вказану процедуру особою, яка проводила аналіз. Будь-якого журналу, протоколів проведення дослідження швидкими тестами судом не досліджувалося, інформація про час і тривалість проведення тестування ОСОБА_1 також відсутня. При цьому, результати вказаного тесту є попередніми, забезпечують тільки кількісні показники, але результат тестування (аналізу) не відображає концентрацію наркотичного засобу в організмі особи. Судом першої інстанції також не встановлено чи роз`яснювалось ОСОБА_1 право пройти клінічний аналіз на стан наркотичного сп`яніння. З матеріалів справи вбачається, що будь-які лабораторні дослідження біологічного середовища не проводилися, вимірювальна техніка для цього не застосовувалась, сертифікати відповідності такої техніки відсутні. Судом не надано належної оцінки поясненням свідка - лікаря ОСОБА_2 , який проводив огляд ОСОБА_1 та який зазначив, що він особисто вважає застосування тестової смужки лабораторним дослідженням. Але при цьому ОСОБА_2 зазначив, що йому невідомо яким нормативним актом віднесено застосування тестової смужки до лабораторних досліджень. Також ОСОБА_2 зазначив, що 100-відсоткове підтвердження перебування особи в стані наркотичного сп`яніння можливе лише за умови проведення хроматографічного дослідження, проведення якого в умовах Якимівськоїй ЦРЛ неможливо. Не надано судом оцінки таким поясненням свідка в сенсі його особистої суб`єктивної оцінки експрес-аналізу як лабораторного дослідження, оскільки лікар ОСОБА_2 у випадку визнання факту, що експрес-аналіз не є лабораторним дослідженням, фактично зробив невірний висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння. Не надано судом належної оцінки відповіді Якимівської ЦРЛ на запит адвоката, в якому були поставлені конкретні питання щодо проведеного огляду, проведення лабораторних досліджень, застосування вимірювальної техніки тощо. Згідно з відповіддю на зазначений запит вбачається, що лабораторних досліджень біологічного середовища ОСОБА_1 не проводилося, вимірювальна техніка тощо для дослідження не застосовувалась, оскільки прямої відповіді на поставлені питання не надано (до матеріалів справи долучено запит та відповідь). Відсутність проведення лабораторних досліджень біологічного середовища ОСОБА_1 , незастосування належної вимірювальної техніки тощо підтверджено поясненнями лікаря ОСОБА_2 , але суд уваги на зазначені порушення не звернув. Окрім того, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що посадовою особою поліції під час огляду на місці зупинки ОСОБА_1 свідки залучені не були, а громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залучені у якості свідків під час складання протоколу після огляду в ЦРЛ. Також суд першої інстанції необ`єктивно розглянув клопотання адвоката щодо надіслання запиту з метою надання інформації чи відноситься експрес-дослідження до поняття лабораторного дослідження. У судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Фоменко С.І. не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити. Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.280, ст.283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що насправді ніяких наркотичних засобів за день до події, коли він був оглянутий, не вживав, пояснення він надав під впливом працівників поліції. 23 листопада 2019 року він керував автомобілем ВАЗ, його зупинили працівники поліції та запропонували проїхати на огляд до Якимівської лікарні. В лікарні він надав зразок сечі та експрес-смужка показала, що у нього є залишки наркотичного засобу. Суд дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена: даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №241368 від 23 листопада 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_1 », перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомлений, будь-яких зауважень чи клопотань не заявляв, що підтверджується його підписом. Більш того, у протоколі ОСОБА_1 власноруч зазначив, що вживав наркотичну речовину (канабіс) в невеликій кількості та керував автомобілем; поясненнями ОСОБА_1 , згідно з якими останній підтвердив факт вживання ним напередодні наркотичної речовини та подальшого керування транспортним засобом; поясненнями свідка ОСОБА_3 , яка є працівницею Якимівської ЦРЛ, згідно з якими остання зазначила, що в її присутності у медичному закладі ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що напередодні вживав наркотичний засіб, огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння дав позитивний результат. Медичний огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі лікарем та підтверджується висновком Якимівської ЦРЛ від 23 листопада 2019 року, у якому міститься підпис ОСОБА_1 , але будь-яких зауважень до висновку останнім не внесено. У вказаному висновку зафіксовано, що огляд ОСОБА_1 проводився 23 листопада 2019 року о 10 годині 15 хвилин. Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених у протоколі обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи. Щодо доводів сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі проводився за допомогою тест-смужки, відомості про яку відсутні в протоколі, окрім того, результати обстеження за допомогою швидких тестів є попередніми та не є лабораторним дослідженням, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до положень п.п.7, 8, 9, 12 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерство внутрішніх справ України N 1452/735 від 09 листопада 2015 року, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Законом не заборонено застосування при огляді водіїв у медичному закладі швидких тестів для якісного визначення наркотичної речовини. Кількісний показник виявленої наркотичної речовини не впливає на кваліфікацію дій особи за ч.1 ст.130 КУпАП. Проведення метрологічного контролю таких засобів законодавством не передбачено. В матеріалах провадження відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що ОСОБА_1 оглянуто за допомогою засобу, який недозволений для використання в Україні, результати огляду ОСОБА_1 не спростовані в установленому законом порядку. В матеріалах справи містяться тест-смужка з позитивним результатом та обгортка до тесту, відповідно до якої строк дії тесту - до 14 травня 2021 року. Лікар ОСОБА_2 при розгляді справи пояснив, що дослідження експрес-методом, на його думку, відноситься до лабораторних досліджень, оскільки дослідження проходить з використанням біологічного матеріалу - у даному випадку сечі. Протилежне ніким не спростовано. Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що остаточний діагноз встановлюється за результатами не тільки лабораторних досліджень, а й огляду лікарем особи на стан сп`яніння. Судом першої інстанції встановлено, що огляд ОСОБА_1 проводився у належній медичній установі лікарем, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при огляді ОСОБА_1 не допущено порушень законодавства, а доводи сторони захисту про протилежне нічим не підтверджені. Окрім того, як пояснив лікар ОСОБА_2 при розгляді справи, зразки біологічного середовища відібрані у ОСОБА_1 у дві ємності. Вміст однієї ємності використаний для первинного дослідження, а вміст другої ємності зберігається у лікарні. Викладене повністю узгоджується з положеннями вищевказаної інструкції, згідно з якою вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Проте, повторне дослідження вказаного середовища стороною захисту не ініціювалося. Відповіді з лікарні на запит адвоката, на які посилаються апелянти, не містять відомостей, які б спростовували висновки суду. Те, що в матеріалах справи відсутній диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, про що наголошують в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник, також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки вина ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні підтверджується сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи, які є належними, допустимими і достатніми. Відсутність в матеріалах справи вищевказаного відеозапису не перешкодило суду повно та всебічно з`ясувати обставини даної справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. Твердження апелянтів про те, що працівником поліції на місці зупинки ОСОБА_1 свідки не залучались, не є слушними, оскільки огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведений у медичному закладі, а відповідно до вимог ч.4 ст.266 КУпАП, огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. На момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у поліцейського були підстави вважати, що водій перебуває саме у стані наркотичного сп`яніння згідно з відповідними ознаками, що стало підставою для направлення водія ( ОСОБА_1 ) до медичного закладу, оскільки, згідно з п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. При накладенні стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП та врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та всі обставини справи. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Фоменка С.І. залишити без задоволення. Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 330/2795/19