Постанова 4813 № 511/285/19

Номер провадження: 22-ц/813/3846/20 Номер справи місцевого суду: 511/285/19 Головуючий у першій інстанції Панчук А. І. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 червня 2019 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ: У лютому 2019 року Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 14.03.2011 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 16 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. У зв`язку з тим, що позичальник належним чином не виконував умови договору, у нього виникла заборгованість, яка станом на дату його смерті становить 17025,03 грн. У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути вказану заборгованість із спадкоємців позичальника, відповідачів по справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 червня 2019 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилова Олена Леонідівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду у повному обсязі зазначеним вимогам не відповідає. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: -відповідно до укладеного договору б/н від 14.03.2011 року ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, згідно умов договору (а. с. 7-31); - ОСОБА_4 своєчасно не повернув АТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти та не сплатив відсотки за його користування (а. с. 5-6); -відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що позичальник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , проте інформація щодо проживання їх зі спадкодавцем саме на час відкриття спадщини відсутня (а.с.69, 71); -згідно з довідкою Лиманської селищної ради Роздільнянського району відносно відповідача ОСОБА_2 , останній взагалі не зареєстрований за вказаною адресою, іншою інформацією селищна рада не володіє; -відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеської області, наданої, знову ж таки на запит суду, ОСОБА_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але знятий з обліку 19.11.2018року. Таким чином, відомостей, про те, що ОСОБА_2 проживав із спадкодавцем саме на час відкриття спадщини не надано (а.с.70,73); - із матеріалів спадкової справи № 27/2014 щодо майна ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що останнім був складений заповіт на ОСОБА_1 і останній у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини за заповітом, зазначивши про відсутність інших спадкоємців; - згідно наданого позивачем розрахунку станом на 09.11.2014 року (день відкриття спадщини) загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 14.03.2011 року становить 17 025,03 грн., з яких: - заборгованість за кредитом 16 676, 38 грн.; - заборгованість за відсотками - 348,65 грн. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення боргу, суд першої інстанції виходив з того, що: -позивач пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з порушенням строків встановлених ст. 1281 ЦК України, то АТ КБ «ПриватБанк» позбавлений права вимоги до цих спадкоємців; -долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості станом на 02.01.2019 року не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки з даного розрахунку вбачається, що погашення кредиту здійснювалося певний період після смерті позичальника, що свідчить про внесення банком в свої документи неправдивих відомостей. При цьому в оскаржуваному рішенні суд акцентував увагу на відсутності підстав для стягнення боргу за кредитом спадкодавця та із застосуванням строків позовної давності, вважав позов АТ КБ «ПриватБанк» безпідставним, не доведеним в судовому засіданні, а тому таким, що не підлягає задоволенню. Проте повністю погодитися з такими висновками районного суду не можна. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторон (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між АТ «УкрСиббанк» та боржником ОСОБА_4 (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцем (спадкоємцями) боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: -чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України; -коло спадкоємців, які прийняли спадщину; -при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); -при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. З встановлених у справі обставин та досліджених доказів встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадщина успадкована ОСОБА_5 , якому ОСОБА_4 заповів все своє майно і який у встановлений строк звернувся до нотаріуса за прийняттям спадщини за заповітом. Заповіт у судовому порядку недійсним не визнаний та не встановлено його нікчемності. Відомості про оскарження заповіту спадкоємцями за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі відсутні. Таким чином з встановлених обставин вбачається, що єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину шляхом звернення у встановлений законом строк до нотаріуса і крім того був належним чином зареєстрованим і фактично проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Що стосується дотримання кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки передбачених ст. 1282 ЦК України, то судова колегія виходить з такого. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 1281 ЦК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. З встановлених судом обставин та досліджених доказів, не вбачається, щодо належного виконання спадкоємцем боржника свого обов`язку щодо належного повідомлення кредитора спадкодавця про відкриття спадщини. Крім того судом не встановлено обставин, які б достовірно та однозначно свідчили би про те, що звернення кредитора до нотаріуса з вимогою 09.01.2016 року відбулося з порушенням строків, визначених частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, зокрема, що кредитор дізнався або мав дізнатися про відкриття спадщини раніше ніж у 6-ти місячний строк, який передував зверненню кредитора до нотаріуса з вимогою до спадкоємців боржника. При таких обставинах висновок суду першої інстанції щодо пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з порушенням строків встановлених ст. 1281 ЦК України, що позбавило АТ КБ «ПриватБанк» права вимоги до цих спадкоємців, не відповідає встановленим у справі обставинам і не засновано на законі. Щодо висновку районного суду про внесення банком в розрахунок заборгованості станом на 02.01.2019 року неправдивих відомостей, пов`язаних з погашенням кредиту після смерті позичальника, судова колегія виходить з такого. Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що після смерті боржника, на його картковий рахунок на погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 14.03.2011 року надійшли кошти: 09.12.2014 року-26,83 грн., 11.12.2014 року., 13.12.2014 оку - 13,41 грн., 15.12.2014 року 6,71 грн., 01.02.2015 року - 14,65 грн., 28.04.2015 року -6,7 грн. Зі змісту поданого до районного суду відповідачем ОСОБА_1 відзиву на позов вбачається, заперечуючи проти заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на пропуск кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України. Заперечень проти заявлених вимог по суті, а також заперечень щодо правильності поданого кредитором розрахунку заборгованості та його достовірності в тому числі відносно платежів, які надійшли на погашення кредитної заборгованості відзив на позов не містить. Суд першої інстанції констатуючи лише сам факт надходження на погашення заборгованості за кредитом грошових коштів на картковий рахунок, відкритий на ім`я позивача, без наведення будь-яких належних мотивувань та дослідження і перевірки встановлених обставин, пов`язаних з надходженням грошових коштів (наявність карти боржника у членів його сім`ї про випуск додаткових карт за заявою позичальника та наявність цих додаткових карт (карти) в інших осіб, отримання роздруківки для перевірки обставин можливого перерахування грошових коштів самим банком через бонуси або іншу програму лояльності), прийшов до сумнівного висновку про внесення банком в свої документи неправдивих відомостей, а відтак про неспроможність і недостовірність розрахунку заборгованості, який покладений в основу заявлених вимог про стягнення боргу зі спадкоємців боржника. Оскільки сам відповідач ОСОБА_1 не оспорював достовірність та правильність розрахунку заборгованості, не намагався його спростувати поданням належних доказів або принаймні їх витребуванням через суд, набутий судом першої інстанції висновок про внесення банком в розрахунок заборгованості станом на 02.01.2019 року неправдивих відомостей, пов`язаних з погашенням кредиту після смерті позичальника, є передчасним, внаслідок чого судова колегія з даним висновком районного суду не погоджується. Як вбачається з розрахунку заборгованості на час відкриття спадщини заборгованість позичальника за кредитом становить 16 676,38 грн. (разом поточна та прострочена), а заборгованість за процентами - 348,65 грн., а всього - 17 025,03 грн. Даний розмір заборгованості кредитором в подальшому не збільшувався. При таких обставинах у суду першої інстанції не було підстав для висновку про безпідставність заявлених кредитором вимог до спадкоємців померлого боржника. Таким чином заявлені кредитором боржника вимоги є обґрунтованими та доведеними. Разом з тим відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування позовної давності. Судова колегія звертає увагу на наступне. Поняття строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших, які є присічними (преклюзивними) має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявності у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження 14-53цс18 З матеріалів справи вбачається, що до Роздільнянської районної державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців боржника ОСОБА_4 позивач звернувся 09.01.2016 року. Тобто лише у разі наявності відомостей про обізнаність кредитора до 09.07.2015 року про смерть боржника є підстави для висновку про порушення кредитором преклюзивного строку передбаченого ст. 1281 ЦК України. Як вже зазначалося, обставини, які встановлені у справі не надають однозначного висновку про порушення кредитором строків звернення до суду передбачених ч. ч. 2,3 ст. 1281 ЦК України, в тому числі у зв`язку з відсутністю доказів виконання самим спадкоємцем боржника обов`язку у відповідності до ч.І ст. 1281 ЦК України щодо повідомлення до 09.07.2015 року кредитора спадкодавця про відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також через відсутність інших достатніх доказів для висновку про обізнаність кредитора до 09.07.2015 року про відкриття спадщини і порушення таким чином кредитором преклюзивного строку. Тобто немає підстав для висновку, що позивач пред`явивши заяву-претензію до спадкоємців боржника через нотаріуса 09.01.2016 року втратив право вимоги до спадкоємців боржника. Враховуючи наведене заява відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності має оцінюватися в розрізі строку, який настав вже після пред`явлення кредитором первісної вимоги до спадкоємців боржника через Роздільнянську районну державну нотаріальну контору 09.01.2016 року без порушення строку передбаченого ст. 1281 ЦК України і до звернення кредитора до суду з позовом до спадкоємців боржника 08.02.2019 року. З матеріалів справи вбачається, що кредитор звернувся до Роздільнянської державної районної нотаріальної контори 09.01.2016 року і просив повідомити інформацію про заведення спадкової справи після померлого боржника, повідомити спадкоємців про претензію кредитора, а також інформацію про осіб, які звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини або ж з заявою про відмову від спадщини (а. с. 47). Згідно з відповіддю Роздільнянської державної районної нотаріальної контори від 28.01.2016 року на адресу ПАТ «Приватбанк», вбачається, що претензію направлено за належністю до приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Курако К.Л. в провадженні якої знаходиться спадкова справа після смерті ОСОБА_4 . Даний лист отриманий кредитором 16.02.2016 року (а. с. 48). З витребуваної районним судом копії спадкової справи у приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Курако К.Л. вбачається, що з заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом 14.11.2014 року звернувся ОСОБА_1 (а. с. 119 зворот). Претензія кредитора ПАТ «Приватбанк» від Роздільнянської державної районної нотаріальної контори отримана нотаріусом Курако К.Л. 09.02.2016 року (а. с. 133 зворот). Враховуючи наведені обставини і що кредитору стало достовірно відомо про відкриття спадщини у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 ще 09.01.2016 року, а до суду з позовом звернувся 08.02.2019 року тобто через 3 роки та 30 днів висновок районного суду про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності є вірним. В свою чергу банк не обґрунтував в суді першої інстанції поважність причин пропуску позовної давності після звернення з вимогою до спадкоємців боржника через нотаріуса 09.01.2016 року і до звернення до суду з позовом до спадкоємців боржника 08.02.2019 року, вважаючи строк позовної давності не пропущеним. Враховуючи, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_4 , відсутні підстави для задоволення по суті вимог ПАТ «Приватбанк», як кредитора боржника ОСОБА_4 . Разом з тим вимоги позивача до спадкоємця померлого боржника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 є обґрунтованими. Проте позивачем не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги про те, що в даних правовідносинах не може застосовуватися інститут позовної давності з посиланням на постанову Великої палати у справі № 522/407/15-ц від 17.04.2018 року не може бути прийнятими до уваги, оскільки у наведеній постанові Велика палата надала оцінку правовідносинам в іншій цивільній справі, які не є тотожними з правовідносинами і обставинами, які встановлені у справі, яка переглядається в апеляційному порядку і в якій не встановлено порушення кредитором преклюзивних строків звернення з вимогою до спадкоємців боржника, але після звернення з відповідною претензією до спадкоємців боржника і до звернення до суду з вимогою до спадкоємців боржника кредитором пропущено строк позовної давності без наведення поважності причин неможливості звернутися у трирічний строк після того, як він звернувся з відповідною претензією до спадкоємців боржника через нотаріуса. При цьому судова колегія звертає увагу, що застосування позовної давності в даному випадку є можливим виключно у зв`язку з тим, що не встановлено обставин пропуску кредитором преклюзивних строків звернення з заявою-претензією до спадкоємців боржника, яка в даному випадку подана через нотаріуса, але звернення до суду за захистом своїх прав відбулося через три роки та 30 днів після подання кредитором через нотаріуса претензії до спадкоємців боржника. Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду - зміні щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог з урахуванням обґрунтувань, які наведені в цій постанові суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення слід залишити без змін На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни - задовольнити частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - змінити в частині підстав відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з урахуванням обґрунтувань, які наведені в цій постанові суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04.02.2020 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова