Постанова 4805 № 278/1741/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/1741/19 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В. Категорія 76 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М. з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/1741/19 за позовом ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та виплату частини заробітної плати за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати наказ №825-к від 03 квітня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» незаконним та скасувати його; зобов`язати ПІІ «АМІК Україна» виплатити надбавки в повному обсязі (надбавку за категорію АЗС та надбавку за реалізацію) за попередні місяці, включаючи місяці, які пройдуть до рішення суду; стягнути на її користь 500 000 гривень моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що наказом директора по управлінню персоналом ПІІ «АМІК Україна» від 03 квітня 2019 року їй було винесено догану. Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що винесений з особистих мотивів керівництва, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконувала всі свої посадові обов`язки. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з боку керівництва підприємства, на якому вона працює, здійснюється на неї постійний тиск, яким роботодавець, на її думку, спонукає її звільнитися за власним бажанням, оскільки позбавлений можливості це зробити за власною ініціативою. Зазначає, що суд не взяв до уваги обставини і події, які передували винесенню догани, а саме того, що відповідач безпідставно позбавляв її виробничих премій, без будь-якого наказу по підприємству, порушуючи цим трудове законодавство. Вказує, що суд знехтував надані нею докази упередженого ставлення керівництва до неї, не взяв до уваги того, що самого порушення не було, а його з самого початку було сфабриковано, а вже потім оформлено відповідно до законодавства. Наголошує, що суд дійшов неправильного висновку, що запис у Книзі скарг і пропозицій був зроблений клієнтом ОСОБА_2 24 березня 2019 року, оскільки цей запис сфабриковано, а почерк не ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі також вказується, що в судовому рішенні зазначено, як докази вини позивача, аудіо та відеозаписи, проте обслуговування клієнта підтверджується відеозаписом без звуку. Судом було помилково встановлено відсутність інших клієнтів, не враховано, що клієнт ОСОБА_2 не платив за хот-дог, чекати не став, спочатку дзвонив своєму другу - начальнику АЗС, а потім - на гарячу лінію. Позивач вказує, що порушень трудової дисципліни не допускала і матеріали, на підставі яких її притягнуто до дисциплінарної відповідальності і, як наслідок, оголошено догану, є сфабрикованими. У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» проти доводів апеляційної скарги заперечило, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач вказав, що у діях позивача є всі складові дисциплінарного проступку, що стало причиною для оголошення догани. Притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось з чітким дотриманням положень трудового законодавства. У позивача були відібрані пояснення за фактом заяви клієнта, в яких позивач власноручно написала та визнала факт відмови в реалізації товару споживачу. Під час прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення відповідачем було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну позивачем шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, а саме: відмова в реалізації товару (у грубій формі) підриває авторитет Підприємства на ринку та знижує довіру клієнта до «молодого» бренду (торгової марки) «АМІС»; було розглянуто обставини (відсутність інших клієнтів та об`єктивних підстав) відмови в реалізації товару клієнту; було оцінено попередню роботу позивача, а саме наявність не погашеної суми матеріального збитку від нестач на АЗС. Відповідач також вказав, що позивач постійно змінювала позицію щодо підстав для відмови клієнту у продажі фаст-фуду, але ключовим є саме факт відмови у відпуску товару. В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі. Представник відповідача адвокат Мажара О.Є. проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач була прийнята на роботу в ПІІ «АМІК Україна» на посаду оператора заправної станції АЗС №06-03 в Київському регіоні на підставі наказу №922-к від 28 липня 2016 року (а.с.50-51). Наказом ПІІ «АМІК Україна» №825-к від 03 квітня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення трудової дисципліни, яке полягає в невиконанні і порушенні вимог п.2.1.7 «Безпосередньо здійснювати торгівлю нафтопродуктами, СУГ, всіма видами і групами непаливних товарів і послуг АЗС…» і п.4.1.20 «За дії або бездіяльність, що призвели до зниження довіри до компанії, погіршення іміджу і ділової репутації компанії» робочої інструкції оператора заправних станцій, затвердженої 01.08.2016, оголошено догану оператору заправних станцій АЗС №06-03 ОСОБА_1 (а.с.11-12). З наказу вбачається, що 24 березня 2019 року ОСОБА_1 відмовилася виготовити клієнту хот-дог (продукт швидкого харчування), що входить в асортимент товарів і послуг, пропонованих клієнтам на АЗС. Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких захотів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Відповідно до положень статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку i заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) i повідомляється працiвниковi під розписку. Судом першої інстанції встановлено, що суть порушення полягає в тому, що, здійснивши транзакцію по заправці автомобіля клієнта паливом (бензин А 92 Євро в кількості-16,45 л на 399 грн.57коп. з використанням картки лояльності Му НОМЕР_1 , зареєстрованої на ОСОБА_2 , як постійного клієнта мережі -13С АМІС), що підтверджується фіскальним чеком виданим 24.03.2019р., без будь-яких на те підстав, оператор заправної станції АЗС №06-03 ОСОБА_1 відмовилася виготовити клієнту хот-дог (продукт швидкого харчування), що входить в асортимент товарів і послуг, пропонованих клієнтам на АЗС. Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт відмови ОСОБА_3 в наданні клієнту ОСОБА_2 послуги з готування хот-дога підтверджується оглянутими в судовому засіданні доказами - заявою №10 від 24.03.2019 р. клієнта ОСОБА_2 в книзі скарг і пропозицій АЗС №06-03; дисками аудіо та відео записів обслуговування ОСОБА_1 клієнта ОСОБА_2 ; пояснювальною запискою від 25.03.2019р., в якій факт відмови пояснюється ніби-то алкогольним сп`янінням клієнта ОСОБА_2 , його неадекватною поведінкою, що повністю спростовується даними зазначеними у відеозапису. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем, у порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не доведено належними доказами відсутність факту порушення трудової дисципліни. Колегія суддів вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Так, відповідно до п.2.1.7. Робочої інструкції оператора заправних станцій, затвердженої 01.08.2016 Підприємством з іноземними інвестиціями «АМІК Україна», з якою ознайомлена ОСОБА_1 , оператор зобов`язаний безпосередньо здійснювати торгівлю нафтопродуктами, СУГ, всіма видами і групами непаливних товарів і послуг, які знаходяться в затвердженому Підприємством асортиментному переліку товарів і послуг АЗС» (а.с.53). Пунктом 2.1.8. зазначеної інструкції передбачено, що оператор зобов`язаний безпосередньо здійснювати розмороження, приготування (доготування) продукції «Кава» та «Фаст-фуд» відповідно з технологічними картами та іншими документами, що стосуються даного виду торгівлі (а.с.53). Згідно з п. 4.1.20. Інструкції оператор АЗС несе відповідальність за дії або бездіяльність, що призвели до зниження довіри до компанії, погіршення іміджу і ділової репутації компанії (а.с.56). В матеріалах справи міститься аудіозапис про звернення клієнта ОСОБА_2 24.03.2019 о 17:16год на гарячу лінію «АМІК Україна» , яка обслуговується сторонньою організацією - ТОВ «А.Р.С.І. Компані» м. Київ, з приводу того, що оператор АЗС №06-03 ОСОБА_1 відмовилась виготовити йому хот-дог. Зазначеної обставини сторони не заперечують. В матеріалах справи також міститься запис із книги відгуків і пропозицій АЗС №06-03, в якій ОСОБА_2 зазначив, що є постійним клієнтом даної АЗС «АМІК Україна». 24.03.2019 о 17 : 00год він попросив оператора зробити хот-дог, на що вона йому в грубій формі відмовила, мотивуючи тим, що вона збирається пити чай. Просить вжити захотів до оператора ОСОБА_1 (а.с.17,60, 61). У аудіозапису дзвінка ОСОБА_2 на гарячу лінію також йдеться про те, що оператор вказувала, що вона ще чаю не пила. Посилання ОСОБА_1 на те, що запис в книгу відгуків і пропозицій зроблено не клієнтом ОСОБА_2 , оскільки це не його почерк, не підтверджено належними доказами. З пояснень позивача вбачається, що вона не заперечує наявності розмови і прохання клієнта виготовити хот-дог (а.с.14, 59). В пояснювальній записці від 25.03.2019 ОСОБА_1 зазначила, що на зміні 24.03.2019 з`явився клієнт в алкогольному сп`янінні, коли вона обслуговувала інших клієнтів, і вимагав зробити йому хот-дог без черги. Вона сказала, що треба зачекати, проте клієнт чекати не став, а вийшов з торгівельного залу (а.с.59). З акту фіксування порушення трудової дисципліни від 25 березня 2019 року, який було складено начальником АЗС №06-03 ОСОБА_4 в присутності оператора АЗС ОСОБА_5 та помічника оператора ОСОБА_6 вбачається, що комісією було досліджено відео спостереження, а також відображено пояснення начальника АЗС Чернявського В.А., який спілкувався з клієнтом по телефону після інциденту на АЗС, та вказав, що ознак алкогольного сп`яніння у клієнта не було, він розмовляв адекватно і знаходився за кермом автомобіля при відвідуванні АЗС (а.с.13). Із даним актом ОСОБА_1 не погодилась, зазначила, що вона не відмовлялась зробити хот-дог клієнту, тим більше - в грубій формі. Вказала, що клієнт був неадекватним (а.с.14). Заперечуючи проти позову, відповідач, на підставі відеозапису із камер відеоспостереження, який долучено до матеріалів справи та досліджено судом, зокрема, вказав, що поведінка клієнта під час заправлення автомобіля не вихотить за рамки нормальної, клієнт керує автомобілем, на АЗС на час відмови перебував чоловік з маленькою дитиною і розмова та поведінка клієнта не викликала занепокоєння у чоловіка, на час заправлення автомобіля клієнта біля каси інших клієнтів не було. Відповідач також вказує, що перед тим, як клієнт звернувся до ОСОБА_1 з проханням приготувати хот-дог, вона вже почала процедуру його обслуговування у вигляді заправки паливом автомобіля та відповідним грошовим розрахунком і видачею фіскального чека. Крім того стан алкогольного сп`яніння не може бути перешкодою для відпуску хот-догу, тим паче, що хвилиною раніше цьому ж клієнту було продано пальне. Позивач посилалась на те, що хоча й біля каси клієнтів не було на час обслуговування клієнта ОСОБА_2 , але вони знаходились в залі і були першими в черзі, а тому вона повинна була спершу відпустити їх. Водночас, в суді апеляційної інстанції вона пояснила, що могла розпочати готувати хот-дог та в подальшому розрахувати клієнта, який був першим на черзі. Проте, в зауваженнях на Акт позивач вказує, що не відмовлялась виготовити хот-дог, в поясненнях зазначає про наявність черги. З відеозапису видно, що на момент знаходження клієнта ОСОБА_2 біля каси інших клієнтів не було, в залі знаходився один клієнт з дитиною, який вибирав товар. Зазначене давало можливість ОСОБА_1 якщо не фізично розпочати виготовлення замовлення, то хоча б з`ясувати який саме хот-дог бажає придбати клієнт, оскільки згідно технологічної інструкції в мережі АЗС «АМІК Україна» виготовляються хот-доги шести найменувань (а.с.19-20), визначитись по сумі продукту, пояснити, що на черзі перебуває лише один клієнт і т.і. З пояснень позивача не вбачається, що її дії були спрямовані на реалізацію замовлення. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на наведені норми процесуального права, колегія суддів вважає, що позивач жодними доказами не довела відсутності факту порушення трудової дисципліни та своєї вини у вчиненому дисциплінарному проступку. Відповідач вказує, що такі дії позивача призвели до негативних наслідків, оскільки підривають бізнес авторитет Підприємства на ринку та знижують довіру клієнта до «молодого» бренду (торгової марки) «АМІС». Притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач врахував попередню роботу працівника, а також те, що з вини, в тому числі позивача, на АЗС виникла нестача у розмірі більше 17 тис. грн., яка до цього часу не погашена. З відзивів відповідача та пояснень його представника в суді апеляційної інстанції вбачається, що на підприємстві за порушення трудової дисципліни передбачено застосування до працівника стягнення у виді догани або звільнення. Відповідач вказав, що до позивача застосовано більш м`яке покарання. Встановивши, що ОСОБА_1 допустила порушення трудової дисципліни, порядок застосування відповідачем оспорюваного дисциплінарного стягнення, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого позивачем порушення та його характер, обставини за яких його вчинено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні даного позову. При цьому, суд дослідив усі надані сторонами докази, зокрема й оскаржуваний наказ, та надав йому належну оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Твердження позивача про те, що оспорюваний наказ про застосування до неї дисциплінарного стягнення видано внаслідок штучних та навмисних дій керівництва, не заслуговують на увагу, оскільки нею не доведені. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України доведення таких обставин є її процесуальним обов`язком. У той же час такі твердження сторони побудовані виключно на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України. До того ж розслідування дисциплінарного проступку і притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відбувалось не начальником АЗС №06-03, з боку якого, як вказує позивач, є упереджене ставлення до неї, а Підприємством з іноземними інвестиціями «АМІК Україна», розташованим в м. Києві. При цьому пункт 2 наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 від 03.04.2019 №825-к містить вказівку і начальнику АЗС №06-03 ОСОБА_4 на необхідність здійснення більш дієвого контролю за виконанням операторами заправних АЗС вимог посадової інструкції. Доводи в апеляційній скарзі про те, що в судовому рішенні зазначено, як докази вини позивача аудіо та відеозаписи, хоча обслуговування клієнта підтверджується відеозаписом без звуку, не можуть бути враховані, оскільки судом першої інстанції досліджувався як аудіозапис (дзвінок на гарячу лінію), так і відеозапис з камер відеоспостереження (без звуку) та даним доказам дана належна оцінка. Посилання позивача на те, що усі докази проти неї були сфабриковані, а клієнт ОСОБА_2 не збирався придбавати хот-дог, а діяв за змовою з начальником АЗС ОСОБА_4 , щоб її спровокувати, не підтверджені доказами в контексті їх належності та допустимості, а тому не можуть бути враховані. До того ж матеріалами справи підтверджено, що клієнт ОСОБА_2 є користувачем карти лояльності ПП «АМІК Україна» № 00148191 та за цією картою неодноразово придбавав хот-доги на АЗС №06-03 (а.с.47,85). Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17.02.2020. Головуючий Судді