Постанова Волинський апеляційний суд № 163/66/20

Справа № 163/66/20 Провадження №33/802/139/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія: ст. 471, 472 МК УкраїниДоповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2020 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду - Денісов В.П., з участю представника митниці - Пікалюка М.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Туман Н.В. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 10 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, звільнено на підставі ст.22 КУпАП за малозначністю і постановлено обмежитись усним зауваженням. Провадження в справі за ознаками ст.471 МК України закрито. Провадження в цій справі за ознаками ст.472 МК України щодо ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу порушення митних правил. Вилучену за протоколом про ПМП пральну машину "Woolmark" повернуто ОСОБА_1 для проведення митного оформлення згідно з чинним законодавством. Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, прямуючи 01.12.2019 з Республіки Польща в Україну через пункт пропуску "Устилуг" митного поста "Володимир-Волинський" Волинської митниці ДФС пасажиром автомобіля "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_1 , порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад неоподатковувану норму вживану пральну машину "Woolmark" вагою 69 кг та вартістю 3500 гривень, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України. Крім цього, ОСОБА_1 ставилось у провину те, що він, за вищевикладених обставин, не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який, згідно ст.374 МК України, підлягав обов`язковому письмовому декларуванню, використавши, всупереч вимог ст.ст.366, 374 МК України, смугу руху «зелений коридор», як форму декларування, шляхом вчинення дій, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України. В апеляційній скарзі в.о. начальника митниці просить скасувати постанову судді та ухвалити нове судове рішення, яким визнати ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил за ст. 472 МК України, наклавши на нього стягнення в межах санкції цієї норми Закону. Посилається на те, що суддя безпідставно дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України. Так, він своїми діями обрав спрощену форму митного контролю «зелений коридор», отримавши відповідний талон для проходження даним коридором, тим самим порушив вимоги ст.366 МК України. На думку апелянта, в матеріалах справи наявні достатні докази того, що ОСОБА_1 вчинив також правопорушення, передбачене ст.472 МК України. Перевіривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника митниці, який підтримував апеляційну скаргу та просив скасувати постанову судді і прийняти нову, міркування ОСОБА_1 , який заперечив апеляційну скаргу і просив рішення судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, а також звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, не оспорюється в апеляційній скарзі в.о. начальника митниці, тому рішення місцевого суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється. Доводи апеляційної скарги в.о. начальника митниці про необхідність визнання винним ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, з накладенням стягнення, передбаченого цією нормою закону, не заслуговують на увагу з таких підстав. У відповідності до вимог ст.472 МК України адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування), або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети. Як убачається із матеріалів справи, під час проходження митного контролю по «зеленому коридору» він заявив про переміщуваний ним товар та пред`явив його для огляду, тобто вчинив усне декларування свого товару. Як встановлено судом, ОСОБА_1 митна декларація для письмового декларування товару співробітниками митниці не надавалась, що об`єктивно доводиться відсутністю її у матеріалах справи, як і відсутністю протоколу, у якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від заповнення митної декларації і подання її до митного контролю. Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що переміщення через митний кордон України товарів, які підлягають обов`язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню, ОСОБА_1 , який за формою проходження митного контролю обрав смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор» та під час проходження митного контролю усно заявив про його переміщення, вказує лише на порушення останнім порядку проходження спрощеного митного контролю, що в повному обсязі охоплюється складом правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та додаткової кваліфікації за ознаками правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, не потребує. На підставі наведеного, вважаю, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Туман Н.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 10 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов