Постанова Харківський апеляційний суд № 2-448/1997

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 05 лютого 2020 року м. Харків справа № 2-448/1997 провадження № 22-ц/818/620/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Бурлака І.В., Кругової С.С., за участю секретаря - Плахотнікової І.О. учасники справи: заявник : ОСОБА_1 апелянт: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2019 року, постановлену у складі судді Гуменного З.І., в залі суду в місті Чугуїв, В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням, в якому просив скасувати ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03.07.1995 року про накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи свою заяву посилався на те, що ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03.07.1995 року прийнятою в порядку забезпечення позовних вимог ОСОБА_2 , накладений арешт на вказаний житловий будинок. Однак, рішенням Чугуївського міського суду у справі № 2-448/1997 від 22.09.1997 позивачу ОСОБА_2 у визнанні права власності на житловий будинок - відмовлено. Також ухвалою судової колегії в цивільних справах Харківського обласного суду від 28.10.1997 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Але, ухвалюючи рішення, суддя першої інстанції не скасувала ухвалу про накладення арешту на вказаний будинок. По наявність арешту заявник дізнався лише у липні 2019 з довідки Чугуївського МБТІ, виданої Чугуївській державній нотаріальній конторі при оформлені спадщини, і накладений арешт позбавляє його права власності на спадщину. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту житлового будинку АДРЕСА_1 , накладені на підставі ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 03.07.1995 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права. Вказує, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11.09.1997 року, яке ухвалою Харківського обласного суду було залишено без змін, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на житловий будинок. Зазначає, що ОСОБА_1 розпочав процедуру оформлення своїх спадкових прав на спірне майно після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , отримав свідоцтво про розлучення, що надає йому можливість в будь-який час відчужити спірне майно, а це може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення в майбутньому. Крім того, вказує, що оскільки шлюб між сторонами розірвано в липні цього року, спір між сторонами щодо вказаного майна на сьогодні не вирішено, просить скасувати оскаржувану ухвалу. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав. В судове засідання 05.02.2020 року позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами. Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу. Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов`язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; в) відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків з метою зловживання ними. Проблеми, пов`язані із недобросовісним виконанням своїх процесуальних обов`язків та зловживанням процесуальним правом, можуть ущемити право кожного на судовий розгляд протягом розумного строку, що захищається гарантіями статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. На адресу всіх учасників справи та їх представників направлялися судові повістки. Так, на адресу фактичного мешкання позивача ОСОБА_2 , яка зазначена нею в апеляційній скарзі (а.с. 94) направлялись судові повістки про виклик до суду на 11.12.2019 та згідно розписки про вручення судової повістки була повідомлена належним чином ( а.с. 112), причин неявки в судове засідання не надала. В судові засідання, призначені на 15.01.2020 та 05.02.2020 р. позивач ОСОБА_2 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, проте до суду повернулись повідомлення про невручення судових повісток із зазначенням «за закінченням встановленого строку зберігання», причин неявки в судові засідання також не повідомила. Крім того, про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 повідомлялась шляхом розміщення оголошення на сайті Харківського апеляційного суду. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судові засідання, призначені на 11.12.2019, 15.01.2020 та 05.02.2020 року також не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчать розписки про вручення судових повісток (а.с. 111, 129, 137). З огляду на те, що апеляційна скарга була подана особою, яка повинна цікавитись її розглядом і утримуватись від дій, що перешкоджають в її розгляді та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, виходячи з необхідності першочергового забезпечення завдання цивільного судочинства, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, які повідомлялись за вказаними у справі адресами. Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області знаходилась цивіна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03.07.1995 були вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 172247292 від 02.07.2019 (а.с. 47). Згідно довідки № 1027 від 29.05.2019, яка видана КП «Чугуївське МБТІ», за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 14.08.1995 (справа № 2-943/1995). Але постановою президії Харківського обласного суду від 19.04.1996 ухвала Чугуївського міського суду Харківської області від 14.08.1995, якою затверджено мирову угоду і за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частину вказаного будинку, скасована і справа № 2-943/1995 в даній частині направлена на новий розгляд. В подальшому ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та надвірні будівлі і вказані справи були об`єднані в одне провадження зі справою № 2-943/1995, а об`єднаній справі в зв`язку з перереєстрацією був присвоєний № 2-448/1997, що підтверджується листом Чугуївського міського суду Харківської області № 01-24/92 від 25 липня 2019 року. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 22.09.1997 по цивільній справі № 2-448/1997 позивачу ОСОБА_2 у визнанні права власності на житловий будинок з надвірними будівлями відмовлено. Ухвалою Судової колегії в цивільних справах Харківського обласного суду від 28.10.1997 рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22.09.1997 залишено без змін. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149ЦПК України згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 також встановлено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування. ОСОБА_2 не заперечує, що спір в частині визнання за нею права власності, на забезпечення якого ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03.07.1995 року було арештоване спірне нерухоме майно - вирішено не на її користь, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. Вказує, що має право на компенсацію за вкладені у будівництво кошти, між тим із відповідним позовом до суду не зверталась, оскільки продовжувала проживати із ОСОБА_1 однією сім`єю. Колегія суддів не вбачає підстав для залишення під арештом спірного нерухомого майна, оскільки по суті спору, на забезпечення позову за яким було арештовано нерухоме майно, було ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позову. У разі звернення до суду із позовом про стягнення грошової компенсації ОСОБА_2 не буде позбавлена можливості ініціювати питання про вжиття заходів забезпечення позову у тій справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Частиною першою статті 375ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що постановлена ухвала судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, отже, ухвала суду підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - С.С. Кругова І.В. Бурлака