Постанова 4875 № 922/4985/15
від 11.02.2020 ·СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2020 р. Справа № 922/4985/15 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. за участю секретаря судового засідання Черкас В.М., за участю представників: позивача Оганян Л.А. довіреність від 28.12.2019 №01-50/14577; відповідача Журіда А.Г. довіреність від 05.04.2019 №01-01-25/2056-19; третьої особи не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківводоканал, м.Харків (вх.№ 144) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі №922/4985/15, ухваленого суддею Бринцевим О.В. в приміщенні господарського суду Харківської області 05.12.2019 о 10:18 (повний текст складено та підписано 12.12.2019), за позовом Акціонерної компанії Харківобленерго, м. Харків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Фонд державного майна України, до відповідача Комунального підприємства Харківводоканал, м. Харків про стягнення 118 621 029,94 грн ВСТАНОВИЛА: Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 по справі №922/4985/15: позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 3% річних у сумі 193 028,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 932 447,39 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 882,14грн; в частині стягнення 3% річних у сумі 3 858 663,87грн та інфляційних втрат у розмірі 10 099 736,89грн відмовлено; в частині стягнення 103 537 153,31грн провадження у справі закрито. Комунальне підприємство Харківводоканал з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 по справі №922/4985/15 задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 по справі №922/4985/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ Харківобленерго відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне: - уклавши Договір №167Е/208 від 13.12.2013, сторони замінили первісне зобов`язання про оплату вартості електричної енергії по Договору від 03.01.2008 №1.01 за період серпень-жовтень 2013 новим зобов`язанням про оплату Відповідачем на користь Позивача вартості електричної енергії за рахунок коштів субвенції, виділеної з Державного бюджету на умовах, в порядку та у терміни визначені договорами про організацію взаєморозрахунків; - сплата відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію власними коштами була пов`язана із отриманням Комунальним підприємством Харківводоканал двох повідомлень позивача про припинення подачі електроенергії. При цьому, Комунальне підприємство Харківводоканал як єдине в м. Харкові та Харківській області підприємство централізованого водопостачання та водовідведення не мало права створити ризики зупинки підприємства, у зв`язку із чим і сплатило вартість отриманої електричної енергії. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2020, сформовано колегію суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий суддя, судді Здоровко Л.М., Бородіна Л.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Харківводоканал на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі №922/4985/15 та призначено справу до розгляду на "11" лютого 2020 р. о 10:45 годині. Позивач в судовому засіданні 11.02.2020 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач в судовому засіданні 11.02.2020 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Третя особа в судове засідання 11.02.2020 не з`явилась, причини неявки не повідомила. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається із матеріалів справи, між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (наділі - постачальник) та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (правонаступником якого є відповідач, надалі - споживач) було укладено договір №1.01 від 03.01.2008р. про постачання електричної енергії (далі - договір), за умовами розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами. Точка продажу електричної енергії зазначена у додатку №18 Точка продажу електричної енергії до цього договору. Також між Акціонерною компанією Харківобленерго (постачальник), Комунальним підприємством Виробничо-технологічне підприємство Вода (споживач) та Комунальним підприємством Харківводоканал (новий споживач) укладено додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008р. №1.01, відповідно до яких Комунальному підприємству Харківводоканал, як новому споживачу, передаються всі права споживача (Комунального підприємства Виробничо-технологічне підприємство Вода), що передбачені договором про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008р., а новий споживач приймає на себе всі обов`язки споживача, що передбачені договором №1.01. Згідно з п.2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (далі ПУЕ), іншими нормативними документами. У разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов`язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів. Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору сторони погодили, що постачальник електричної енергії зобов`язується виконувати умови цього договору; постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку №1 Договірні величини електроспоживання на рік та додатку №2 Порядок розрахунків. Відповідно до п.2.3.2 договору споживач зобов`язується, зокрема, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою (додаток №9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії"). Пунктами 2.3.3, 2.3.4 договору встановлено обов`язки споживача: своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 Порядок розрахунків (ч.2 п.10.2 ПКЕЕ); здійснювати протягом перших 3 днів поточного розрахункового періоду платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу (якщо споживач має погоджену у встановленому порядку екологічну та/або аварійну броню електропостачання); обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до даних складеного акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача; у разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, постачальником здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії (п.6.9 ПКЕЕ); здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком №4а Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії. Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором (п.3.1.1 договору). Згідно з п.7.1 договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. Перелік розрахункових засобів обліку основного споживача та його субспоживачів, з необхідними для розрахунку даними, наведений у додатках №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", №3.2 "Дані про відпуск електроенергії на невиробничі потреби", №3.3 "Дані про відпуск електроенергії споживачам" до цього договору, відповідно. За умовами п.7.2 договору у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від місця балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком №11а Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача (п.6.25 ПКЕЕ). На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №2 Порядок розрахунків у відповідності до додатку №3.1 Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію, оформлюється звіт про обсяг споживання електричної енергії у формі додатку №9 Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії до цього договору. Також оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію; акт результатів замірів електричної потужності. За наявністю вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку (п.7.5 договору). Пунктом 1 додатку №2 до Договору передбачено, що розрахунковий період встановлено Споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця. Пунктом 5 додатку №2 до Договору встановлено, що остаточний розрахунок Споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).Згідно з пунктом 6 додатку №2 до Договору для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення. Відповідно до п.9.4 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії, Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась з позовом (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення 3% річних у сумі 4 051 692,35 грн. та інфляційних витрат в сумі 11 032 184,28 грн. В частині стягнення 103 371 153,31 грн. позивач просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору. Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2019: позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 3% річних у сумі 193 028,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 932 447,39 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 882,14 грн.; в частині стягнення 3% річних у сумі 3 858 663,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 099 736,89 грн. відмовлено; в частині стягнення 103 537 153,31 грн. провадження у справі закрито. При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст.216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Матеріали справи свідчать, що Акціонерна компанія Харківобленерго на виконання умов договору поставило Комунальному підприємству "Харківводоканал" електричну енергію протягом лютого 2011-липня 2015 в обсязі, встановленому у звітах про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії. Проте, Комунальне підприємство "Харківводоканал" свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманої електричної енергії всупереч ст.526 Цивільного кодексу України виконувало несвоєчасно, що і стало підставою для звернення позивача із позовом в даній справі. Як вбачається із матеріалів справи, Комунальне підприємство "Харківводоканал" сплачувало вартість отриманої електричної енергії як власними коштами, так і на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету та договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до п.2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік». Відповідно до частини 1 статті 653 Господарського кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Статтею 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Як вбачається зі змісту Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок), останній визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція). Пунктом 24 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що у 2014 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 14, 15, 16, 17 і 20 статті 11, пунктом 5 статті 12 та пунктом 10 статті 13 цього Закону). Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між відповідними особами, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств, пов`язаних, зокрема із водопостачанням та електропостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність вказаних підприємств забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Отже, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. За таких обставин, сторони, підписавши спільні протокольні рішення тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію, поставлену за договором. Отже, для застосування штрафних санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. З огляду на вищевикладене, підписавши спільні протокольні рішення та договори про організацію взаєморозрахунків у період з лютого 2011 року по липень 2013 року, серпень 2013 року в розмірі 13 851 893,79грн., вересень 2013 року, сторони змінили порядок розрахунків за договором №1.01 від 03.01.2008 про постачання електричної енергії, що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування 3% річних у сумі 3 856 331,17грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 099 736,89 грн. В той же час, судом першої інстанції вірно встановлено, що частина заборгованості Комунального підприємства "Харківводоканал" за отриману у серпні 2013 електричну енергію в розмірі 7 095 206,01 грн., була сплачена останнім не на підставі спільних протокольних рішень (договорів про організацію взаєморозрахунків), а власними коштами, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 21.08.2014 №5951. Факт сплати Комунальним підприємством "Харківводоканал" 7 095 206,01 грн. поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями (договорами про організацію взаєморозрахунків) підтверджується наступним. Як вбачається із матеріалів справи, Акціонерна компанія Харківобленерго у серпні 2013 поставило Комунальному підприємству "Харківводоканал" електричну енергію на загальну суму 19 671 874, 80 грн. Між сторонами учасниками відповідних взаєморозрахунків, в тому числі між Акціонерною компанією Харківобленерго та Комунальним підприємством "Харківводоканал" було укладено, зокрема, такі договори про організацію взаєморозрахунків: - від 24.10.2014 №882/30 згідно п.8 якого Комунальне підприємство "Харківводоканал" перераховує на рахунок Акціонерної компанії Харківобленерго 1 000 000 грн., для погашення заборгованості за електричну енергію спожиту у серпні 2013, згідно з договором №1,01 від 03.01.2008; - від 24.10.2014 №880/30 згідно п.7 якого Комунальне підприємство "Харківводоканал" перераховує на рахунок Акціонерної компанії Харківобленерго 9 762 020,21 грн., для погашення заборгованості за електричну енергію спожиту у серпні 2013, згідно з договором №1,01 від 03.01.2008; - від 24.10.2014 №881/30 згідно п.8 якого Комунальне підприємство "Харківводоканал" перераховує на рахунок Акціонерної компанії Харківобленерго 500 000 грн., для погашення заборгованості за електричну енергію спожиту у серпні 2013, згідно з договором №1,01 від 03.01.2008; - від 13.06.2014 №43/21 згідно п.7 якого Комунальне підприємство "Харківводоканал" перераховує на рахунок Акціонерної компанії Харківобленерго 1 314 648,58 грн., для погашення заборгованості за електричну енергію спожиту у серпні 2013, згідно з договором №1,01 від 03.01.2008. Загалом між сторонами було укладено договори про організацію взаєморозрахунків за спожиту Комунальним підприємством "Харківводоканал" електричну енергію в серпні 2013 року на загальну суму 12 576 668,79 грн. В судовому засіданні 11.02.2020 сторонами було надано усні пояснення, що інших договорів про організацію взаєморозрахунків, стосовно отриманої електричної енергії у серпні 2013 року, між ними не укладалось, З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що із нарахованої заборгованості за отриману електричну енергію в серпні 2013 в сумі 19 671 874, 80 грн., лише 12 576 668,79 грн. були сплачені на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків. Таким чином, сплачені Комунальним підприємством "Харківводоканал" грошові кошти в сумі 7 095 206,01 грн. за використану електричну енергію у серпні 2013 року, свідчать, що така оплата була здійснена поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями (договорів про організацію взаєморозрахунків), що дає правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат в сумі 932 447,39 грн., судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що останній здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв`язку із чим вказана сума підлягає стягненню. Що стосується розрахунку 3% річних в сумі 195 361,18 грн., останній здійснено із порушенням вимог ст.254 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим обґрунтованою до стягнення сумою є 193 028,48 грн. за період з 24.09.2013 по 20.08.2014. В задоволенні решти 3% річних в сумі 2 332,70 грн. слід відмовити, про що було вірно зазначено судом першої інстанції. Доводи апелянта, що сплата відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію власними коштами була пов`язана виключно із отриманням Комунальним підприємством Харківводоканал двох повідомлень позивача про припинення подачі електроенергії, не спростовує вищевикладеного та не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Що стосується решти позовних вимог, Акціонерною компанією Харківобленерго в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, було заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог у розмірі 103 537 153,31грн., з яких: пеня в сумі 17 776 936,15грн., 3% річних у сумі 4 133 852,34грн. та інфляційні втрати в сумі 81 626 364,85грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору, яке було правомірно задоволено судом першої інстанції. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Акціонерної компанії "Харківобленерго" до Комунального підприємства "Харківводоканал" підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних у сумі 193 028,48 грн., інфляційних втрат в розмірі 932 447,39 грн. В решті позовних про стягнення 3% річних у сумі 3 858 663,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 099 736,89 грн. слід відмовити. В частині стягнення 103 537 153,31 грн. провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 статті 231 ГПК України. З огляду на вищевикладене апеляційна скарга Комунального підприємства Харківводоканал підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 по справі №922/4985/15 підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Що стосується заявленого Акціонерною компанією Харківобленерго клопотання про повернення суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в частині вимог, провадження за якими було закрито, останнє підлягає залишенню без задоволення, зважаючи на наступне: - ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку скасування або зміни судового рішення у постанові суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, проте в даному випадку рішення місцевого господарського суду було залишено без змін; - Акціонерною компанією Харківобленерго вже заявлялось аналогічне клопотання про повернення суми сплаченого судового збору в суді першої інстанції, та яке не було розглянуто останнім, що є підставою для вирішення судом цього питання після повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Харківської області в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківводоканал залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 по справі №922/4985/15 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складений 17.02.2020. Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.І. Бородіна Суддя Л.М. Здоровко