Постанова 4857 № 260/461/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 260/461/19 пров. № 857/12383/19 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Качмара В.Я. за участі секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року (суддя - Гебеш С.А., м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 в квітні 2019 року звернувся до суду з позовом до Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення першої позачергової сесії шостого скликання Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 10.03.2019 №2 «Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови»; поновити ОСОБА_2 на посаді голови Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області з 10.03.2019; стягнути з Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.03.2019 по день винесення рішення суду без урахування обов`язкових відрахувань; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді голови Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області з 10.03.2019 та в частині стягнення з Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць без урахування обов`язкових відрахувань. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення ради, без належного обґрунтування підстав та причин звільнення з посади сільського голови, а також з порушенням порядку процедури підготовки відповідних питань до розгляду на сесії та самого регламенту Тюшківської сільської ради. Крім того, позивач вказує, що оскаржуване рішення прийнято на позачерговій сесії сільської ради, що суперечить вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), яким встановлено, що рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, шляхом таємного голосування і лише у визначених цим Законом випадках. Разом з тим, позивач наголошує, що в період з 06.03.2019 по 15.03.2019 перебував на лікарняному. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року у справі №260/461/19 заявлений позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про порушення відповідачем статті 26 Закону №280/97-ВР в частині вирішення питання про дострокове припинення повноважень голови Тюшківської сільської ради на позачерговій сесії сільської ради, оскільки сесія рада скликається в міру необхідності, при цьому, як на чергових, так і на позачергових сесіях розглядаються будь-які питання визначені статтею 26 Закону №280/97-ВР, жодних відмінностей щодо питань, які можуть розглядатись на чергових та позачергових сесіях ради законом не визначено. Апелянт наголошує, що у разі немотивованої відмови сільського голови, яка може бути виражена у формі дії чи бездіяльності, або неможливості його скликати сесію ради, сесія сільської ради скликається секретарем такої ради. Відтак, зважаючи на ту обставину, що позивачем, як головою Тюшківської сільської ради не скликалась сесія ради близько 11 місяців, у секретаря ради ОСОБА_3 були наявні підстави для скликання сесії Тюшківської сільської ради. При цьому, апелянт вважає безпідставними висновки суду першої інстанції, зроблені з покликанням на пояснення свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що з відповідним дорученням щодо призначення позачергової сесії до сільського голови не зверталась та відмови з цих питань від нього не отримувала, оскільки судом не досліджено питання можливості секретаря ради звернутися до позивача із вказаним питанням з огляду на те, що ОСОБА_1 тривалий час безпідставно не з`являвся на роботі та не зборах громади села Тюшка. Окрім вищенаведеного, апелянт наголошує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив питання наявності регламенту Тюшківської сільської ради від 05.11.2015. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 24.02.2019 ініціативною групою у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 були скликані загальні збори громади с. Тюшка Міжгірського району Закарпатської області, що підтверджується протоколом від 24.02.2019 №1. Із змісту вищевказаного протоколу вбачається, що до порядку денного загальних зборів громади с. Тюшка Міжгірського району разом із іншими питаннями внесено питання про систематичне порушення сільським головою трудового законодавства. На загальні збори громади с. Тюшка, сам сільський голова ОСОБА_1 не з`явився. За результатами проведення зборів села, ініціативною групою було поставлено на обговорення питання щодо проведення збору підписів про відкликання з посади сільського голови ОСОБА_1 . Крім цього, за результатами проведених зборів секретарю сільської ради ОСОБА_3 було доручено скликати сесію Тюшківської сільської ради, на розгляд якої винести питання про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 . На виконання вищевказаного доручення 25.02.2019 секретарем Тюшківської сільської ради ОСОБА_3 винесено розпорядження за №1 «Про скликання сесії Тюшківської сільської ради». Із змісту даного розпорядження вбачається, що перша позачергова сесія шостого скликання Тюшківської сільської ради призначена на 10.03.2019 на 14:00 год. в приміщенні Тюшківського НВК. 10.03.2019 проведено першу позачергову сесію шостого скликання Тюшківської сільської ради, на якій були присутні 8 депутатів з 12, а саме: ОСОБА_3 - виборчий округ №2; ОСОБА_17 - виборчий округ №1; ОСОБА_18 - виборчий округ №4; ОСОБА_19 - виборчий округ №5; ОСОБА_20 - виборчий округ №6; ОСОБА_21 - виборчий округ №10; ОСОБА_5 - виборчий округ №7; ОСОБА_22 - виборчий округ №11. Не з`явились на сесію ОСОБА_27 - виборчий округ №3; ОСОБА_29 - виборчий округ №8; ОСОБА_25 - виборчий округ №9; ОСОБА_30 - виборчий округ №12 та голова Тюшківської сільської ради - ОСОБА_28. Депутатами Тюшківської сільської ради, шляхом таємного голосування одноголосно (8 голосів) прийнято рішення №2 «Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови», яким вирішено звільнити сільського голову Тюшківської сільської ради Сеньковича В.А. з 10.03.2019 у зв`язку із достроковим припиненням повноважень. Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості оскаржуваного рішеннята наявності порушення процедури скликання позачергової сесії сільської ради. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування врегульовано Законом №280/97-ВР, згідно з частиною другою статті 12 якого сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. За змістом частини третьої статті 42 Закону №280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Порядок дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови врегульовано статтею 79 Закону №280/97-ВР. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі:1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; 2) припинення його громадянства; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3-1) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;4) відкликання з посади за народною ініціативою ;5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; 6) його смерті. Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш, як двома третинами голосів депутатів від загального складу рад (частина третя статті 79 Закону №280/97-ВР. Вичерпний перелік підстав для дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови закріплений у частині другій статті 79 Закону №280/97-ВР. Так, повноваження відповідного голови можуть бути достроково припинені за наявності однієї з таких підстав: 1) якщо він порушує Конституцію або закони України;2) якщо він порушує права і свободи громадян; 3) якщо він не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. З матеріалів справи встановлено, що при ухваленні рішення від 10.03.2019 №2 «Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови» відповідач покликався на систематичне порушення сільським головою Конституції України та законів України, прав громадян, не забезпечення здійснення наданих йому повноважень. Разом із цим, зі змісту згаданого рішення не вбачається конкретного обґрунтування обставин, які стали підставою для дострокового припинення повноважень сільського голови, у ньому не розкрито змісту відповідних порушень, що існують на думку колегіального органу.При цьому, відповідачем не надано доказів про те, що позивач за період перебування на посаді сільського голови здійснив порушення законів України та не забезпечив здійснення наданих йому повноважень. Також відповідачем не наведено конкретних фактів, які б підтверджували вчинення позивачем таких дій, як порушення ним Конституції або законів України, прав і свобод громадян, не забезпечення здійснення наданих йому повноважень, що згідно частини другої статті 79 Закону №280/97-ВР, могло б бути підставами для прийняття сільською радою рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що будь-які порушення повинні бути доведені в установленому законом порядку, чого у випадку, що розглядається, відповідачем не зроблено. За змістом частин першої, другої статті 77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості рішення від 10.03.2019 №2 «Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови». Доводи апеляційної скарги про те, що позивач займається іншою оплачуваною діяльністю, зокрема здійснює пасажирські перевезення робітників з Міжгірського району на Мукачівський завод «Точприлад», не можуть братись судом до уваги при ухваленні рішення у справі, оскільки такі твердження є нічим не підтвердженими та не можуть свідчити про порушення ОСОБА_1 , як сільським головою, порушення Конституції та законів України. Вчинення позивачем дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується довідкою Воловецького відділення Національної поліції Мукачівського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 20.05.2019 також не може бути підставою для дострокового припинення повноважень сільського голови. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про відсутність порушень процедури скликання позачергової сесії сільської ради, апеляційний суд виходить із такого. Згідно з частиною першою статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Частиною шостою статті 46 цього ж Закону обумовлено, що у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради. У цих випадках сесія скликається: 1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом; 2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш, як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш, як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації (частина сьома статті 46 Закону №280/97-ВР). У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб`єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш, як одну третину складу ради, або постійною комісією ради (частина дев`ята статті 46 Закону №280/97-ВР). Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш, як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш, як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради (частина десята статті 46 Закону №280/97-ВР). Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради (частина десята статті 46 Закону №280/97-ВР. Проте, М.І. Грицовляк - секретар Тюшківської сільської ради, яка допитана у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка пояснила, що з відповідним дорученням щодо призначення позачергової сесії в порядку, визначеному частиною шостою статті 46 Закону №280/97-ВРдо сільського голови не зверталась та відмови про скликання сесії з цих питань від нього не отримувала. Відтак, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази немотивованої відмови сільського голови Сеньковича В.А. від скликання сесії сільської ради у двотижневий строк з моменту надходження вимоги депутатів або неможливості її скликання сільським головою. Відповідачем не було доведено підстав, які давали право відповідачу, зокрема саме секретарю Тюшківської сільської ради призначати позачергову сесію без дотримання вимог статті 46 Закону №280/97-ВР. Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що секретар Тюшківської сільської ради М.І. Грицовляк порушила вимоги частини шостої статті 46 Закону №280/97-ВР скликавши першу позачергову сесію сільської ради без відмови сільського голови скликати сесію ради. Крім того, у матеріалах справи міститься розпорядження Тюшківського сільського голови від 04.03.2019 №29 «Про скликання чергової сесії сільської ради» на 10 березня 2019 року в приміщенні сільської ради. Разом з тим, встановлено, що позивач з 06.03.2019 по 15.03.2019 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, з огляду на що колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не мав фізичної можливості провести чергову сесію сільської ради 10.03.2019. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що процедура дострокового припинення повноважень сільського голови у разі висловлювання йому недовіри, навіть за наявності для цього підстав, має здійснюватися чітко і відповідно до закону. В той же час, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення першої позачергової сесії шостого скликання Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 10.03.2019 №2 «Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови» прийняте з порушенням вимог Конституції України та Закону №280/97-ВР, без дотримання встановленої законом процедури. За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення процедури скликання позачергової сесії сільської ради є правильним, а вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення першої позачергової сесії шостого скликання Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 10.03.2019 №2 «Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови» є такою, що підлягає до задоволення. У зв`язку з незаконністю прийняття рішення від 10.03.2019 №2 «Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови», суд першої інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги в частині поновлення на посаді сільського голови також підлягають задоволенню, оскільки повинно бути поновлено порушене право позивача і ця вимога є похідною від позовної вимоги про скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 середньомісячна заробітна плата при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу розраховується виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, які передують місяцю звільнення працівника з роботи. Таким чином, у зв`язку з незаконністю дострокового припинення повноважень, підлягають також задоволенню позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вимушений прогул позивача з 11.03.2019 (наступний день після звільнення) по день постановлення судового рішення судом першої інстанції 04.10.2019 становить 207 календарних днів, а відтак, сума середнього заробітку, належна до виплати позивачу за час вимушеного прогулу становить 76871,75 грн. (381,02 грн.*207 днів вимушеного прогулу). Відповідно до пункту 3 Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно пункту 171.1 ст.171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України). Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу 10867,80 грн., визначена без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець. Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. Решта доводів апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанцій. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) під час розгляду справи судом першої інстанції та з урахуванням яких судом вже надавалась оцінка. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року - без мін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року.