Постанова 4857 № 344/17503/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 344/17503/16-а пров. № А/857/309/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Кушнерика М. П., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2019 року у справі № 344/17503/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,- суддя в 1-й інстанції - Антоняк Т. М., час ухвалення рішення - 02.12.2019 року, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення - 06.12.2019 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Івано-Франківської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову про порушення митних правил №122/20606/16 від 14 грудня 2016 року та закрити провадження у справі. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що правопорушення може бути вчинено лише та виключно з прямим умислом. Однак помилкове подання уповноваженою особою декларанта контракту, який припинив свою дію та не містив умов передбачених для ввезення товару в режимі «тимчасового ввезення», зважаючи на те, що інші додані документи відповідали визначеному в декларації режиму «тимчасового ввезення товару», не може бути доказом того, що дії особи були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу. Крім того, в договорі №МБП - 2/2016 про надання митно-брокерських послуг від 15 липня 2016 року розмір винагороди митного брокера не залежить від вказаної ним ставки ввізного мита товару. Тобто у декларанта був відсутній будь-який умисел, спрямований на подання неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного контракту, що призвело б до неправомірного звільнення від сплати митних платежів, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.485 МК України. Таким чином, вважає, що в матеріалах справи відсутні складові адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач (апелянт) та представник позивача - ОСОБА_1 , Борис Л. Д. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2016 року уповноваженою особою декларанта - ТзОВ «РБК «Оргмін» - агентом з митного оформлення ОСОБА_1 . ФОП ОСОБА_3 , який діяв на підставі Договору про надання митно-брокерських послуг № МБП-2/2016 від 15 липня 2016 року, до митного поста «Калуш» Івано-Франківської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію та товаросупровідні документи для проведення митного оформлення у режимі «тимчасового ввезення» з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами товару, який був ввезений на митну територію України на адресу ТзОВ «РБК «Оргмін» (Луганська обл. м. Рубіжне, вул. Восточная, 8. від фірми «UNIMETAL SP.Z.O.O.» KUIANSKA STR. 10, 77-400, ZLOTOW Р. Польща по документах: попереднє повідомлення про намір здійснення переміщення №206000000/2014/911026 від 18 листопада 2016 року, CMR № Б/Н від 18 листопада 2016 року, рахунок-фактура проформа № FР/96 від 18 листопада 2016 року, контракт №21/2016 від 10 червня 2016 року, специфікація до інвойсу №21 від 18 листопада 2016 року. Електронній митній декларації органом доходів і зборів було присвоєно реєстраційний номер №206060000/2014/006917. У графі 31 митної декларації ОСОБА_1 було заявлено, що оформленню підлягає товар - Стенди випробувальні: обладнання для СТО - стенд для автоматичного проведення перевірки автотранспортного засобу з повним приводом, без необхідності від`єднувати зчеплення між осями - тип RHO-10A. Стенд призначений для автомашин з дпм до 3,5 т. Комплектація згідно з рахунком-проформою та специфікацією-1 комплект, в розібраному стані. Виробник - UNIMETAL SP.Z.O.O.. Агентом з митного оформлення ОСОБА_1 заявлено у графах декларації відомості, які є характерними для митного режиму «тимчасовий ввіз товару», а саме: гр. № 1 - «тип декларації» - ІМ31АА, гр. № 24-«характер угоди» НЕЗАПОВНЕНА, гр.№ 28 - «фінансові та банківські відомості»- незаповнена, графа 37-«процедура» - 3 100ZZ000, гр. № 47- «нарахування платежів» - платежів не нараховано. У поясненні від 21 листопада 2016 року ОСОБА_1 зазначає, що товар задекларував у режимі «тимчасового ввезення» у зв`язку з тим, що відправником товару були неправильно оформлені товаросупровідні документи (а.с. 67). Згідно зі службовою запискою відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС від 22 листопада 2016 року №296/09-70-19-31 у разі декларування товару в митному режимі імпорт (випуск для вільного обігу) станом на 21 листопада 2016 року сума митних платежів за визначеним органом доходів і зборів кодом товару становить: ввізне мито - 00.00 грн; ПДВ-16514,45 грн. Загальна сума митних платежів становить -16514,45 грн (а.с. 66). 14 грудня 2016 року на підставі вищенаведеного працівником митного органу складено постанову у справі про порушення митних правил №122/20606/16 від 14 грудня 2016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів: 49 543 грн 35 коп. (а.с. 5-8). Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт порушення позивачем вимог ст.485 МК України, належних доказів на підтвердження факту звільнення від відповідальності не надано, а тому відсутні підстави для скасування постанови у справі про порушення митних правил №122/20606/19 від 14 грудня 2016 року. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Згідно зі ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані в т.ч. подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів в т.ч. відомості про товари: г) код товару згідно з УКТ ЗЕД. Ст.260 МК України передбачає, що якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Згідно з ч.1, 8 ст.264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Разом з тим, п.1,4 ч.1 ст.266 МК України передбачає обов`язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженої ним особи. Декларант зобов`язаний: в т.ч. здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.293 МК України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов`язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом. Згідно з ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення Івано-Франківською митницею ДФС України до адміністративної відповідальності особи та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Ст. 485 МК України передбачає, що дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2016 року уповноваженою особою декларанта - ТзОВ «РБК «Оргмін» - агентом з митного оформлення ОСОБА_1 до митного поста «Калуш» Івано-Франківської митниці ДФС подано електронну митну декларацію та товаросупровідні документи для проведення митного оформлення у режимі «тимчасового ввезення» з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами товару, який був ввезений на митну територію України на адресу ТзОВ «РБК «Оргмін» (Луганська обл. м. Рубіжне, вул. Восточная, 8 від фірми «UNIMETAL SP.Z.O.O.» KUIANSKA STR. 10, 77-400, ZLOTOW Р. Польща. У графі 31 митної декларації ОСОБА_1 було заявлено, що оформленню підлягає товар - Стенди випробувальні: обладнання для СТО - стенд для автоматичного проведення перевірки автотранспортного засобу з повним приводом, без необхідності від`єднувати зчеплення між осями - тип RHO-10A. Стенд призначений для автомашин з дпм до 3,5 т. Комплектація згідно з рахунком-проформою та специфікацією-1 комплект, в розібраному стані. Виробник - UNIMETAL SP.Z.O.O.. Агентом з митного оформлення ОСОБА_1 заявлено у графах декларації відомості, які є характерними для митного режиму «тимчасовий ввіз товару», а саме: гр. № 1 - «тип декларації» - ІМ31АА, гр. № 24-«характер угоди» НЕЗАПОВНЕНА, гр.№ 28 - «фінансові та банківські відомості»- незаповнена, графа 37-«процедура»- 3 100ZZ000, гр. № 47- «нарахування платежів»- платежів не нараховано. Крім того, у поясненні від 21 листопада 2016 року ОСОБА_1 зазначає, що товар задекларував у режимі «тимчасового ввезення» у зв`язку з тим, що відправником товару були неправильно оформлені товаросупровідні документи (а.с. 67). Згідно зі ст.103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відповідно до ч.1 ст.105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу. Ч.1,2 ст. 106 МК України передбачає, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків. У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. Під час перевірки поданих до митного оформлення документів встановлено, що підставою переміщення вищезазначеного товару через митний кордон є зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 21/2016 від 10 червня 2016 року. Умови і предмет цього договору не відповідають вимогам ст.103-106 МК України режиму «тимчасового ввезення товару». Ця зовнішньоекономічна операція передбачає митне оформлення товару у режимі імпорт (випуск у вільний обіг) зі сплатою обов`язкових митних платежів. Разом з тим, з рахунку - проформи №FP/96 від 18 листопада 2016 року та специфікації №21 від 18 листопада 2016 року вбачається, що дана продукція оплаті не підлягає і ввозиться на територію України та буде вивезена з неї у встановлений строк - 30 днів, що свідчить про тимчасовий характер ввезення товару. Крім того, із зобов`язання №21-11/16 від 21 листопада 2016 року вбачається, що ТОВ «БРК «Оргмін» зобов`язується до закінчення строку тимчасового ввезення, встановленого митним органом, здійснити зворотне вивезення зазначеного товару або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо цих товарів законодавством України, і надати митному органу передбачені законодавством України документи та відомості, потрібні для проведення митного контролю й митного оформлення товару. У зв`язку цим митний орган дійшов висновку про те, що агентом з митного оформлення ОСОБА_1 заявлено у митній декларації неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного контракту, а саме: неправильно зазначено відомості у графах ЕМД: гр. № 1 - «тип декларації», гр.№24- «характер угоди», гр.№28 - «фінансові та банківські відомості»; гр.№37 - «процедура», гр.№47- «нарахування платежів», що призвело до неправомірного звільнення від сплати митних платежів. Згідно зі службовою запискою відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС від 22 листопада 2016 року №296/09-70-19-31 у разі декларування товару в митному режимі імпорт (випуск для вільного обігу) станом на 21 листопада 2016 року сума митних платежів за визначеним органом доходів і зборів кодом товару становить: ввізне мито - 00.00 грн; ПДВ-16514,45 грн. Загальна сума митних платежів становить -16514,45 грн. На підставі вищенаведеного працівником митного органу 14 грудня 2016 року складено постанову у справі про порушення митних правил №122/20606/16 від 14 грудня 2016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів: 49 543 грн 35 коп. Таким чином, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 у митній декларації від 21 листопада 2016 року №206060000/2016/006917 було заявлено неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного контракту, що стало підставою для звільнення від сплати митних платежів. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в діях агента з митного оформлення - ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, оскільки такий підтверджується наведеними вище обставинами, належних доказів на спростування таких обставин позивачем не надано, а судом таких не здобуто. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідачем доведено факт порушення позивачем вимог ст.485 МК України, належних доказів на спростування факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано, а тому підстави для скасування постанови у справі про порушення митних правил №122/20606/19 від 14 грудня 2016 року відсутні. Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на помилковість надання ним контракту від 10 червня 2016 року та відсутності умислу, оскільки на позивача покладено обов`язок надання достовірних, точних та правильних відомостей, крім того його обов`язком є перевірити надані йому для декларування документи перед подачею митному органу на предмет відповідності. Сам факт у подальшому надання договору оренди від 01 листопада 2016 року, рахунку - проформи №FP/96 від 18 листопада 2016 року та специфікації №21 від 18 листопада 2016 року, де підтверджено режим «тимчасового ввезення», не спростовує факту заявлення 21 листопада 2016 року неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного контракту, що призвело до неправомірного звільнення від сплати митних платежів на суму 16514,45 грн. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 242, 243, 250, 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2019 року у справі № 344/17503/16-а - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді М. П. Кушнерик В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року.