Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/2165/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2165/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 12 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобо`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2019 року позивачка, ОСОБА_1 , звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Хмельницької міської ради (відповідача), про - визнання протиправним та скасування рішення 30 сесії Хмельницької міської ради від 17.04.2019 №67 в частині відмови позивачці щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з метою передачі її у власність; - зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву від 19.03.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території міста Хмельницького з метою передачі її у власність, по новим підставам, відповідно до Земельного кодексу України, та надати відповідь на заяву в місячний термін після набрання рішення суду законної сили, який зазначений у Земельному кодексі України. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 07.11.2019 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що земельна ділянка не може бути надана позивачу раніше інших осіб, які зараховані до списків бажаючих на отримання земельної ділянки у власність до позивачки. Крім того, вказує що місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Плану зонування території міста Хмельницького, Генеральному плану міста Хмельницького, що узгоджується з переліком підстав статті 118 ЗК України щодо не відповідності обраного місця розташування об`єкта визначеним вимогам для відмови у наданні земельної ділянки. Вважає, що зазначене місце розташування земельної ділянки більше 3,5 га, а не конкретно визначена земельна ділянка, яку позивачка прагне отримати у власність. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначає, що в поданій заяві вона просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (зона Ж-1) з бажаним місцем розташування, а не надати земельну ділянку у власність як зазначає відповідач. Вважає, що підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, зазначені відповідачем у відзиві є не законними, оскільки не передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.03.2019 позивачка звернувся до Хмельницької міської ради із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м. Хмельницького. Рішенням 30 сесії Хмельницької міської ради № 67 від 17.04.2019 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка межує з земельними ділянками з кадастровим номером 6810100000:25:001:1143 та 6810100000:25:002:0332, орієнтовною площею 0,10 га з метою передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), оскільки графічні матеріали, додані до клопотання заявницею, не дозволяють ідентифікувати місце розташування бажаної земельної ділянки, а відповідно до інформації наявної в управлінні земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів громадянка ОСОБА_1 на підставі звернення від 25.03.2013 включена у чергу з надання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Станом на 21.03.2019 її номер у загальному списку черговості 9986. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, приписами частин 1, 3 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею. Положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Таким чином, зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) є вичерпним. Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Як встановлено судом першої інстанції, до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), позивачка подала всі документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а саме: копії паспорта, РНОКПП, графічного матеріалу, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. Однак, фактичними підставами для відмови позивачці у надані дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що графічні матеріали, додані до клопотання заявницею, не дозволяють ідентифікувати місце розташування бажаної земельної ділянки, та включення позивачки у чергу з надання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). При цьому, в оскарженому рішенні №67 від 17.04.2019 відповідач не вказав, яким саме вимогам Земельного кодексу України не відповідають подані позивачкою графічні матеріали. Таким чином, посилання відповідача на неможливість встановлення місця розташування бажаної земельної ділянки з поданих графічних матеріалів, та включення позивачки у чергу з надання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), не можуть бути підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки не передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. Тобто, оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України. Крім того колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи у користування. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 19 червня 2018 року в справі № 806/2982/17. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення 30 сесії Хмельницької міської ради від 17.04.2019 №67, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також, для належного захисту порушених прав позивачки правомірно зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території м. Хмельницького орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території міста Хмельницького з метою передачі її у власність, з урахуванням висновків суду. Доводи апеляційної скарги що не були покладені в основу оскаржуваного рішення колегія суддів не приймає, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.