Постанова 4852 № 206/5320/19(2-а/206/95/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 206/5320/19(2-а/206/95/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року у справі №206/5320/19(2-а/206/95/19) (суддя І інстанції Сухоруков А.О.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кантова Дмитра Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 767127 від 08.09.2019, винесену інспектором взводу № 2 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кантовим Дмитром Івановичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн; закрити справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року у позові відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позов задовольнити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позову. Зазначає, що габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у пересувних та стаціонарних пунктах та за допомогою спеціального, сертифікованого обладнання територіальними органами Укртрансбезпеки. Вказує, що відповідачем не надано жодних доказів дотримання процедури вимірювання габаритів вантажу, підтвердження того факту, що ширина вантажу дійсно становила 3,9 м., відсутності, як позначень на вантажі, який перевозився, сигнальними щитками «Негабаритний вантаж», так і дозволу на участь у дорожньому русі, що свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ 8 вересня 2019 року інспектором взводу № 2 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кантовим Дмитром Івановичем винесено постанову серії ДПО18 № 767127 відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП за те, що о 2 год. 40 хв. в Дніпропетровській області, Новомосковському районі на автодорозі М-29, 19 к., АЗС-АМІС, водій ОСОБА_1 керуючи тз MAN днз НОМЕР_1 та платформою ВЕСТТ днз АЕ3418ХМ перевозив вантаж, який не був позначений щитками по ширині ТЗ був зупинений на АЗС АМІС при перевірці документів був відповідно відсутній спеціальний дозвіл на перевезення, ширина встановленого автомобіля 3 м 90 см, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України. (а. с. 5). Законність та обґрунтованість зазначеної вище постанови є предметом спору у цій справі. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, посилаючись на Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступу до відеозаписів з них, виходив з того, що відповідачем підтверджено належними доказами факт відсутності спеціального дозволу на перевезення ширина встановленого автомобіля 3,9 м. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За приписами п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9). Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Відповідно до п. 2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.. Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст.251 КУпАП. Ні відповідачем, ні третьою особою не надано до судів обох інстанцій жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо). Відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується також і змістом оскарженої постанови, у пункті 8 якої «До постанови додаються» не зазначено жодного доказу, який додається до цієї постанови. Не вказано про наявність таких доказів також ні у відзиві на позов, ні у поясненнях третьої особи. Колегія суддів зауважує, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання. З огляду на це, відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б фіксували власне габаритні параметри транспортного засобу, яким керував позивач на момент його спірної зупинки, що зумовлює неможливість встановлення фактичних обставин справи. Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, відповідачем, на якого ст. 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, не доведено факту допущення позивачем порушення п. 22.5 ПДР України. Отже, оскільки доказів вини позивача у правопорушенні відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складеної відносно останнього постанови про накладення адміністративного стягнення. Однак суд першої інстанції уваги на зазначені обставини не звернув і помилково у задоволенні позову відмовив. За приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України суд за наслідками розгляду справи про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу правопорушення. (п. 1 ст. 247 КУпАП). Відтак, скасовуючи постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає за необхідне закрити справу про адміністративне правопорушення. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Отже, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і порушені норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року у справі № 206/5320/19(2-а/206/95/19 скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти №2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кантова Дмитра Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити. Скасувати постанову серії ДПО18 № 767127 від 08.09.2019, винесену інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кантовим Дмитром Івановичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко