Постанова 4854 № 400/2338/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2338/19 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, (суддя Птичкіна В.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 24 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА-Н» до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України, про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати податкову накладну за датою її подання,- В С Т А Н О В И В: 30 липня 2019 року ТОВ «РЕНТА-Н» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило: - скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову а такій реєстрації від 05.07.2019 р. №1212887/41907606; - зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 01.06.2019 р. №3 за датою її подання; - стягнути з відповідачів судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу; - зобов`язати Державну фіскальну службу України подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням. Рішенням Миколаївського адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року адміністративний позов ТОВ «РЕНТА-Н» був задоволений. Визнано протиправним та скасовано прийняте 05.07.2019 р. Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління ДФС у Миколаївській області рішення №1212887/41907606. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних надіслану 25.06.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Рента-Н» податкову накладну від 01.06.2019 р. №3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ТОВ «РЕНТА-Н» судовий збір в сумі 3842 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 22.07.2019 №180 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт/позивач зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №3 від 01.06.2019 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних стало ненадання ТОВ «Рента-Н» необхідних первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування їх, навантаження, розвантаження, складських документів, розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування Критеріям ризиковості платника податків. Моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку за формою згідно додатку до Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація врахована Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС Україна неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників, справа розглянута апеляційним судом за їх відсутністю на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2019 року ТОВ «РЕНТА-Н» виписало на користь ТОВ «МАКСИ-ПРОМ» податкову накладну №3 на суму 231 480 грн., в тому числі ПДВ - 38 580 грн. (а.с. 13). До Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) позивач направив податкову накладну 25.06.2019 р. В той саме день (25.06.2019 р.) Автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС, за результатами обробки податкової накладної, було сформовано квитанцію про зупинення реєстрації (надалі - Квитанція). У Квитанції було, зокрема, зазначено: «… ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 01.06.2019 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрації податкової накладної …». У позовній заяві ТОВ «РЕНТА-Н» вказало, що «… ТОВ «РЕНТА-Н» надав Головному управлінню ДФС у Миколаївській області всі наявні у нього документи щодо надання транспортних та експедиторських послуг …». Як вбачається з матеріалів справи, а саме адресованих Управлінню пояснень від 02.07.2019 р. №03-06 (а.с. 14-16), позивачем вказано, що господарські операції носять реальний характер. Реальність здійснення даних правочинів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено та зареєстровано в установленому законом порядку, а також наявними у платника матеріально-технічними засобами. Отже, було надано всі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по вищезазначеній податковій накладній …»; подане до контролюючого органу «Головне управління ДФС у Миколаївській області, Очаківське управління, Вітовська державна податкова інспекція (Вітовський район)» «Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено» від 03.07.2019 №4 (надалі - Повідомлення, а.с. 18). У тексті Повідомлення зазначено кількість додатків - 36. 05.07.2019 Комісія Управління, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (надалі - Комісія Управління), прийняла рішення №1212887/41907606 про відмову у реєстрації податкової накладної (надалі - Рішення, а.с. 19). При чому посилань на те, якими правовими нормами обґрунтована відмова, Рішення не містить. Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов ТОВ «Рента-Н» суд першої інстанції дійшов висновку, що надані ТОВ «Рента-Н» документи на адресу відповідача цілком відповідають вимогам, викладеним вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. У самому рішенні від 05.07.2019 №1212887/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 01.06.2019 р. відсутня будь-яка конкретизація, яких саме документів не вистачило для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246). Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117). Пунктом 3 Порядку №117 наведено перелік ознак, за якими перевіряються податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації. Пунктом 5 вказаного Порядку №117 встановлено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Згідно п. 6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п. 10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Виходячи з тексту Квитанції, зупинення реєстрації відбулось на підставі пункту 6 Порядку №117. Критерії ризиковості платника податку не встановлені ані нормами Податкового кодексу України, ані Порядком №1246, ані Порядком №117. У відзивах відповідачі не пояснили суду, за якими правовими та фактичними підставами реєстрацію податкової накладної Товариства було зупинено. Як вказано у пункті 21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній /розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Таким чином суд першої інстанції правильно виходив з того, що ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, та ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку є різними підставами для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Проте, у підпункті 4 пункту 13 Порядку №117 вказано, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. У Рішенні відсутня інформація про ненадання Товариством пояснень; зазначено лише про ненадання первинних документів (визначених абзацом четвертим пункту 14 Порядку №117). Пунктом 16 Порядку № 117 встановлено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Як вказано вище, відповідач 1 послався на те, що «Пояснення» були надані у паперовому вигляді без надання документів на підтвердження господарської операції по зупиненій податковій накладній. При цьому, у відзиві Управління зазначило, що позивачем подано до органу ДФС повідомлення від 03.07.2019 р. №4, з переліком документів на підтвердження господарської операції по податковій накладній від 01.06.2019 №3. Суд першої інстанції оцінив ці доводи критично, з чим погоджується й апеляційний суд. По-перше, якщо «Пояснення», в порушення пункту 16 Порядку №117, були надані позивачем не в електронній формі, відповідач 1 мав розцінити цей факт як ненадання «Пояснень». Проте, як вказано у Рішенні, відсутність пояснень Управління не встановило. По-друге, пояснення позивача з додатками (36), про надання яких вказано у Порядку №117, викладені безпосередньо у тексті Повідомлення, поданого в електронній формі засобами електронного зв`язку (а.с. 99-101). По-третє, згідно з пунктом 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Виходячи з цього, комісія контролюючого органу вправі прийняти рішення про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з підстави ненадання документів лише після спливу 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання. В даному випадку, з урахуванням викладеного у позовній заяві, датою виникнення у позивача відповідного податкового зобов`язання, згідно з підпунктом «б» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, є 01.06.2019 р. - дата оформлення видаткової накладної №22. Отже, відмовити в реєстрації податкової накладної з підстави ненадання письмових пояснень та копій документів, зазначених у пункті 14 Порядку №117, комісія контролюючого органу може не раніше червня 2020 року. Проте, Рішення було прийнято 05.07.2019. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «РЕНТА-Н», оскільки відповідачі не довели наявність підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, а Рішення Комісії Управління про відмову в реєстрації податкової накладної з підстав ненадання Товариством документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної, не відповідає Порядку №

117. Разом з тим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Миколаївській області щодо рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові №640/21330/18 від 12 листопада 2019 року та №280/4269/18 від 25 листопада 2019 року. Так, позовна вимога про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є передумовою для застосування такого способу захисту порушеного права позивача, як зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну, у реєстрації якої відмовлено оскаржуваним рішенням. З наведеного вбачається, що ТОВ «Рента-Н» заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн. Решта у сумі 1921 грн. є надмірно сплаченим судовим збором та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернута судом першої інстанції за клопотанням позивача. Щодо рішення суду першої інстанції про стягнення з ГУ ДФС у Миколаївській області 7 000 грн. витрат на правничу допомогу колегія суддів також ставиться критично, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. За приписами ч. ч. 4-7 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16.05.2019 року по справі №823/2638/18. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ТОВ «Рента-Н» надано суду першої інстанції: - договір - доручення № ПН-1 про надання правової допомоги від 17 липня 2019 року, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма «Правозахисник»; - протокол № 1 узгодження договірної ціни від 17 липня 2019 року, в якому узгоджені ціни за послуги адвоката як за КАС України так і за ГПК України; - копію ордеру адвоката Бєліка С.В.; - рахунок фактура №ПН-1/3 від 22 липня 2019 року на загальну суму 7 000 грн. за правові послуги, згідно умов договору №ПН-1 за підготовку позовної заяви. - платіжне доручення №192 від 23.07.2019 р. на суму 7000 грн. Разом з тим, як вірно зазначено апелянтом та вбачається з даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», ТОВ «Рента-Н» подано велику кількість позовних заяв до суду першої інстанції щодо скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкові накладні, які поставлені ТОВ «Рента-Н» на виконання одного й того ж договору поставки №31/05-02, укладеного 31.05.2019 року між позивачем та ТОВ «Макси-Пром». З наданого позивачем рахунку - фактури неможливо встановити, чи виставлений він саме за ведення цієї справи, предметом оскарження якої є податкова накладна №3 від 01.06.2019 року. А ні договір, а ні протокол узгодження договірної ціни, а ні рахунок фактури не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час підготовлення позовної заяви про скасування рішень Комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та реєстрації податкових накладних. В наданих до суду документах не зазначено, у чому саме полягала підготовка позовної заяви до суду, чи включає ця підготовка роботи зі збору доказів, аналізу законодавства та судової практики. Жодного посилання на кількість часу, витраченого адвокатом на складання позовної заяви в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт надані позивачем документи не містять. В матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт із зазначенням обсягу фактично наданих адвокатом послуг та кількістю витраченого часу. Зазначені обставини дають суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано доводи щодо наявності підстав для відшкодування вказаних витрат у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції безпідставно задоволено клопотання позивача та стягнуто з ГУ ДФС у Миколаївській області 7 000 грн. витрат на правничу допомогу, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову в задоволенні зазначеного клопотання. Оскільки, як зазначалось вище, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідачів солідарно у розмірі, значно меншому (судовий збір 1921 грн.), ніж визначено судом першої інстанції, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 2 серпня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає, за виключенням підстав, передбачених ч. 2 ст. 143 КАС України щодо судових витрат. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 20 лютого 2020 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №400/2460/19. Відтак, апеляційна скарга Головного управління ДФС у Миколаївській області підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року в частині стягнення з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА-Н» судового збору в розмірі 3842 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким: Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА-Н» (код ЄДРПОУ 41907606) судові витрати з оплати судового збору в сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.) Стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська площа 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА-Н» (код ЄДРПОУ 41907606) судові витрати з оплати судового збору в сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.). В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає, за виключенням питання щодо судових витрат. В цій частині постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року