Постанова 4854 № 540/542/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/542/19 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Скрипченка В.О., Танасогло Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (м.Херсон, дата складання повного тексту рішення - 22.05.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та голови Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області Плохушка Віктора Олександровича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 20.03.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та голови Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області Плохушка В.О., в якому просила суд: - визнати протиправною відмову Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до її клопотання; - визнати протиправним та скасувати рішення 80 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання №1363 від 04.12.2018 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району, яка детально позначена у графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додані до її клопотання; - визнати протиправною бездіяльність Щасливцевської сільської ради Генічеського району щодо неврахування статусу учасника війни, що дає першочергове право на відведення їй у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку; - визнати протиправними дії голови Щасливцевської сільської ради Генічеського району Плохушко В.О., пов`язані з підписанням протиправного рішення Щасливцевської сільської ради №1363 від 04.12.2018 року про відмову в задоволенні її клопотання про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, додані до її клопотання; - зобов`язати Щасливцевську сільську раду Генічеського району надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до її клопотання; - зобов`язати Щасливцевську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; - постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення під час підписання головою Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області Плохушком В.М. протиправного рішення №1363 від 04.12.2018 року. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що відповідачем було протиправно та без законних підстав відмовлено їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Щасливцевської сільської ради у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення №1363 від 04.12.2018 року, прийняте 80 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 . Зобов`язано Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області 24.06.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Позивач же, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року в апеляційному порядку не оскаржив. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судами обох інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 24.05.2018 року звернулась до Щасливцевської сільради із клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташованої на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням. 05.06.2018 року рішенням 66 сесії Щасливцевської сільради 7-го скликання №1055, позивачці відмовлено у задоволені вищенаведеного клопотання. Відмова мотивована відсутністю вільної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на бажаному місці розташуванні, так як публічна кадастрова карта України не відображає земельні ділянки, які знаходяться в стадії оформлення. Позивачка оскаржила дане рішення сільради до Херсонського окружного адміністративного суду,який своїм рішенням від 18.09.2018 року (по справі №2140/1288/18) визнав протиправним та скасував рішення сільської ради від 05.06.2018 року №1055 та зобов`язав Щасливцевську сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.05.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області. 04.12.2018 року 80 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання прийнято рішення №1363, яким ОСОБА_1 знову було відмовлено в задоволенні заяви, в зв`язку з невідповідністю бажаного місця розташування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, містобудівний документації - генеральному плану с.Генічеська Гірка, так як запитувана земельна ділянка знаходиться частково в зеленій зоні, частково на проїзній частині. Крім того, при цьому, відпвідачем також було зазначено, що рішенням 49 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання №776 від 17.10.2017 року «Про внесення змін до раніше прийнятих рішень сесій», на земельну ділянку, позначену в графічних матеріалах позивача, заздалегідь було надано дозвіл іншій особі (кадастровий номер 6522186500:02:001:0740). Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивака звернулася до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави. Так, згідно із приписами ст.ст.3,4 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, Законом України «Про землеустрій», а також прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами. У відповідності до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Як передбачено п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Згідно із ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.ч.1,10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Так, відповідно до положень ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. У відповідності до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Пунктом «а» ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. При цьому, відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Згідно з ч.1 ст.118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Частинами 6,7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів АР Крим. Верховній Раді АР Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, з аналізу зазначених вище положень вбачається, що ст.118 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, як встановлено матеріалами справи та вже зазначалося вище, на спірну земельну ділянку, яка є предметом розгляду у даній справі, одночасно претендують кілька осіб, однак отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування. Таким чином, особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. Крім того, судова колегія критично ставиться і до доводів відповідача про те, що земельна ділянка знаходиться частково в зеленій зоні, частково на проїзній частині провулку, оскільки відповідачем заздалегідь надано дозвіл іншій особі, про що ним зазначено у відзиві. При цьому, органи місцевого самоврядування не вправі приймати рішення про встановлення черговості громадян, які бажають отримати земельну ділянку. Таким чином, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про неправомірність спірної відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та, відповідно, про скасування рішення Щасливцевської сільської ради №1363 від 04.12.2018 року. Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, зазначає, що не є обґрунтованими доводи позивача щодо неврахування статусу учасника війни та першочергове право на відведення їй у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку, оскільки передача земельної ділянки у власність (користування) є дискреційним повноваженням суб`єкта владних повноважень, в які суд втручатись не може. Аналогічна позиція з цього спірного питання викладена і Верховним Судом, зокрема, в постанові від 27.02.2018 року по справі №545/808/17. Крім того, як вже зазначалося вище, надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб`єктом влади, а земельні ділянки - передані заявникам. Що ж стосується інших позовних вимог щодо зобов`язання Щасливцевської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне. Так, відповідно до приписів ч.4 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Так, оскільки судами обох інстанцій встановлено, що позивачці неправомірно було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки, та враховуючи рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.09.2018р. по справі №2140/1288/18, яким вже раніше зобов`язувалось відповідача повторно розглянути аналогічне клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, то поновлення порушених прав позивачки дійсно необхідно здійснити саме шляхом зобов`язання Щасливцевської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування цієї земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. Щодо інших позовних вимог про визнання протиправними дії голови Щасливцевської сільської ради Генічеського району Плохушко В.О., які виявились у підписанні протиправного рішення №1363 від 04.12.2018 року, то судова колегія також погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що така вимога є необґрунтованою, оскільки підписуючи оскаржуване рішення, сільський голова фактично виконував обов`язки, покладені на нього приписами п.3 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також, судова колегія вважає, що враховуючи характер спірних правовідносин відсутні підстави і для постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення під час підписання головою Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області протиправного рішення №1363 від 04.12.2018 року. Так, частиною 1 ст.249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Тобто, враховуючи вказані вище норми процесуального закону, постановлення такої окремої ухвали є виключно правом, а не обов`язком суду при встановленні порушення законодавства. Стосовно ж інших п/вимог позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ст.382 КАС України, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що останні теж задоволенню не підлягають, з огляду на наступне. Дійсно, як вбачається зі змісту приписів ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Так, інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Разом з тим, з аналізу вищезазначеної норми процесуального закону слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення фактично є правом суду, а не обов`язком і, в свою чергу, має застосовуватися у виключних випадках, зокрема, коли судове рішення тривалий час умисно (т.б. без поважних причин) взагалі ніяким чином не виконується. Позивач же в своїй позовній заяві не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв`язку з чим, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність необхідності у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі. При цьому, також одночасно необхідно звернути увагу й на той факт, що позивачем спірне рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року, яким було частково задоволено даний позов, в апеляційному порядку не оскаржувалося. До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 17.02.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: В.О. Скрипченко Т.М. Танасогло