Постанова 4852 № 280/2990/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 лютого 2020 року справа № 280/2990/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 280/2990/19 (суддя Максименко Л.Я., повний текст рішення складено 07.10.2019р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 травня 2019 року № 1588/7 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14 квітня 2019 року без розгляду по суті; - зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 квітня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.04.2019р. ним в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було подано скаргу на рішення Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), на підставі якого до Державного реєстру внесено запис про право власності №30664337. Проте, 08.05.2019р. відповідач, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 25.04.2019р., прийняв наказ №1588/7 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 без розгляду по суті, обґрунтовуючи тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме не всі подані до скарги копії документів засвідчені. Вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зазначена норма свідчить про право скаржника додавати засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника, а не його обов`язок. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: - визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08 травня 2019 року № 1588/7 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14.04.2019р. без розгляду по суті; - зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 квітня 2019 року, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення. Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через надання невірної правової оцінки судом доказів, наданих відповідачем, що свідчить про порушення норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору застосовано норми законодавства, які втратили чинність, а Наказ №1588/7 від 08.05.2019р. прийнято у порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством України. Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Позивач у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому КАС України порядку. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що 14 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою (вх. №А-7081 від 16.04.2019р.) на рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, відповідно до якої позивач просить провести перевірку правомірності прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 45924824 від 13.03.2019р., на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №30664337 та скасувати зазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) (а.с.37-40). У якості додатків до скарги ОСОБА_2 додано копії наступних документів: інформаційна довідка з Державного реєстру від 19.03.2019р., договір кредиту №06Ж164-К від 18.07.2006; іпотечний договір №06Ж164-1 від 18.07.2006; паспорт; свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.41-54). Листом від 11.05.2019 за вих. А-7081/19.2.1 Міністерство юстиції України надіслало на адресу відповідача рішення у формі наказу за результатами розгляду скарги (а.с.55-56). Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1128, 08.05.2019р. заступником Міністерства з питань державної реєстрації прийнято наказ №1588/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 від 14.04.2019р. без розгляду по суті". Підставою для прийняття наказу став висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 25.04.2019р. за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 14.04.2019р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2019р. за №А-7081 (а.с.54). Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу Міністерство юстиції України припустилося надмірного формалізму, що призвело до суттєвого обмеження права позивача на оскарження дій державного реєстратора. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1952), регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Статтею 37 Закону №1952 встановлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, відповідно до частини першої якої рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Згідно пункту 1 частини другої статті 37 Закону №1952 Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). Частиною п`ятою статті 37 Закону №1952 встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Згідно з п.2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1128), для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом. Відповідно до висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 25.04.2019р. за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 14.04.2019р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2019р. за №А-7081, комісією встановлено, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не всі додані до скарги копії документів засвідчені, а саме: не всі сторінки копії договору іпотеки від 18.07.2006р. засвідчені. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що порядок засвідчення копій документів урегульовано Національним стандартом України: Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55 (далі - Стандарт ДСТУ 4163-2003). З матеріалів справи вбачається, що додатки, надані позивачем до скарги від 14.04.2019р. містять відмітку на першому аркуші "згідно з оригіналом/ підпис/ Алєксєєв В.В./ 14.04.2019". Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що копія договору іпотеки від 18.07.2006р. не містить відповідного засвідчення на кожній сторінці. Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми вищезазначеного Стандарту ДСТУ 4163-2003 та Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади не розповсюджують свою дію на засвідчення копій документів фізичними особами. Крім того, вказані положення не містять вимог щодо засвідчення кожного аркушу копії документа. Таким чином посилання відповідача на невірне застосування судом першої інстанції норм законодавства є необґрунтованими, оскільки зазначені норми не були застосовані судом першої інстанції до спірних правовідносин. Крім того, в оскарженому рішенні судом першої інстанції правомірно зазначено, що частина п`ята статті 37 Закону №1952 передбачає право особи додати до скарги засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності). При цьому, вказана норма не містить вимоги щодо засвідчення кожної сторінки документу фізичною особою. Позивач, при зверненні до Міністерства юстиції України, додав до скарги копії наявних документів та засвідчив їх на першому аркуші кожного документу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов позивача. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду у даній справі, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 280/2990/19 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду в строк, передбачений ст.329 КАС України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 06 лютого 2020 року. Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2020 року. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак