Постанова 4851 № 520/3692/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 р.Справа № 520/3692/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 01.10.2019 року) по справі № 520/3692/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просила скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ГУ ДФС у Харківській області: - №Ф-7688-53 від 16.11.2018 р.; - №Ф-7688-53від 22.02.2019 р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 р. задоволено позов. Скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 16.11.2018 р. №Ф-7688-53 та від 22.02.2019 р. № Ф-7688-53 ГУ ДФС у Харківській області. ГУ ДФС у Харківській області (далі відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку. Зазначає, що позивач є адвокатом, а отже особою, яка провадить незалежну професійну діяльність,а тому відповідно до законодавства не звільняється від сплати єдиного внеску, якщо вони при цьому є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, а тому враховуючи наявність боргу зі сплати єдиного внеску відповідачем правомірно винесені вимоги про сплату боргу. Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що з 17.10.1995 р. позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Харківській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №544 від 05.01.1995 р. та довідкою про взяття на облік. З 17.05.2011 р. ОСОБА_1 була інвалідом 1 групи, а з 2013 р. і по теперішній час є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідками МСЕК, пенсійним посвідченням (а.с. 8, 10, 11). 16.11.2018 р., 22.02.2019 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки): № Ф-7688-53, згідно якої станом на 31.10.2018 р. борг складає 15819, 54 грн.; №Ф-7688-53, згідно якої станом 31.01.2019 р. борг позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 18276,72 грн. (а.с.6, 32). Не погоджуючись з вимогами відповідача про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що нараховуючи єдиний соціальний внесок ОСОБА_1 за 2017-2018 рр., відповідач діяв протиправно, оскільки чинним законодавством не передбачено звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI). Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність діяльність, зокрема адвокатів, за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ в редакції згідно із Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З урахуванням вищенаведених норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності. Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 р. у справі № 820/1538/17. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції відсутність у позивача доходу від здійснення адвокатської діяльності за 2017-2018 рр., що не заперечується відповідачем по справі. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в період, за який позивачу нараховано недоїмку згідно з оскаржуваною вимогою (за 2017-2018 рр.) ОСОБА_1 не здійснювала самостійної адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у позивача, як самозайнятої особи. Щодо доводів відповідача про обов`язок позивача нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу від адвокатської діяльності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 -VІ (в редакції, чинній з 01.01.2017 р. до 11.10.2017 р. зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з абз. 2 п. 2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VІ (в редакції, чинній з 11.10.2017 р. у зв`язку із набранням чинності Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Разом з тим, як зазначалось вище, в силу п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону необхідною ознакою самозайнятої особи як платника єдиного внеску є отримання доходу від провадження незалежної професійної діяльності. Отже, між нормами п. 5 ч. 1 ст. 4 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ наявна певна колізія. Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Колегія суддів зазначає, що з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права. Таким чином, з огляду на приписи пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України та норми Закону № 2464-VІ у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування за 2017 -2018 рр. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що вимоги ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 16.11.2018 р. №Ф-7688-53, від 22.02.2019 р. № Ф-7688-53, винесені відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак, правомірно скасовані судом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року по справі № 520/3692/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 17.02.2020 року