Постанова 4822 № 720/741/16-ц

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2020 року м. Чернівці справа № 720/741/16-ц Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Перепелюк І.Б., Половінкіної Н.Ю. секретар Герман Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тарасовецької сільської ради Новоселицького району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, часткове скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та часткове скасування рішення сільської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2019 року, (головуючий у 1-й інстанції Акостакіоає О.Т.), ВСТАНОВИВ: У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Тарасовецької сільської ради Новоселицького району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, часткове скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та часткове скасування рішення сільської ради. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням сільської ради від 30.10.2006 року № 07/3 їй передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,25 га для обслуговування житлового будинку. На той момент позивачу не було відомо точний розмір земельної ділянки, яка перебуває у неї у володінні. На підставі вказаного рішення був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №095806 від 04 вересня 2007 року. У липні 2014 року вдома в своїх документах вона натрапила на старий план забудови земельної садиби 1968 року з якого з`ясувала, що земельна ділянка, яка знаходиться під її житловим будинком та город має площу 0,36 га, що підтверджується і довідкою сільської ради від 18.03.2015 року №94. _______________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/45/20 Приблизно у червні 2015 року відповідач ОСОБА_2 , сусідка позивача, почала встановлювати межу, яка є між їх господарствами, захоплюючи тим самим 0,0331 га, які є у власності ОСОБА_1 . Позивач, для встановлення дійсної площі та межі між господарствами, звернулася до сільської ради із заявою направити відповідну комісію для встановлення дійсних обставини. Актом обстеження земельної ділянки господарства по АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_2 , від І7.02.2015 року було встановлено, що фактично в натурі остання користується 0,42 га землі, однак за погосподарською книгою закріплено 0,38 га землі, що є на 0,0406 га більше. Актом обстеження земельної ділянки господарства по АДРЕСА_1 від 17.02.2015 року, що перебуває у власності ОСОБА_1 , було встановлено, що фактично в натурі остання користується 0,3299 так за погосподарською книгою закріплено 0,3600 га землі, що є на 0,0331 га менше. Отже, вказані докази в своїй сукупності підтверджують, що дійсний розмір земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 не 0,25 га як зазначено в державному акті від 04.09.2007 року а 0,36 га (згідно акту обстеження земельної ділянки). Беручи до уваги те, що у ОСОБА_2 фактично у користуванні 0,42 га землі, а у ОСОБА_1 тільки 0,3299 га можна зробити висновок, що 0,0331 га землі перебувають у користуванні ОСОБА_2 . Дане захоплення землі могло виникнути з підстав того, що ОСОБА_2 значно раніше приватизувала земельну ділянку під будинком. Таким чином дійсна площа земельної ділянки не співпадає з тією площею, яка зазначена в державному акті на право власності на земельну ділянку. Враховуючи змінені та уточнені позовні вимоги просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою розміром 0,05 га розташовану в АДРЕСА_2 , частково скасувати рішення Тарасовецької сільської ради від 13 лютого 2004 року, яким надано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку розташовану за адресою по АДРЕСА_1 та державний акт серії ЧВ №073903 виданий 07 липня 2004 року, відносно земельної ділянки розміром 0,05 га.. Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тарасовецької сільської ради Новоселицького району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, часткове скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та часткове скасування рішення сільської ради, відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції частково неправомірним, таким що порушує норми матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову із застосуванням строків позовної давності, в частині розгляду справи по суті спору вважає рішення законним. Свої доводи мотивує тим, що звертаючись до суду з позовом було зазначено, що у липні 2014 року під час огляду старого плану забудови земельної садиби 1968 року нею з`ясовано, що земельна ділянка, яка знаходиться під її житловим будинком та городом має площу 0,36 га, що підтверджується і довідкою сільської ради від 18.03.2015 року за №94. Тобто про дані обставини їй стало відомо у липні 2014 року, тому у 2016 році звернулася до суду за захистом свого порушеного права. Також зазначає, що підписавши акт погодження меж земельної ділянки переданої у приватну власність ОСОБА_2 , на той час не могла знати про точний розмір своєї земельної ділянки переданий їй у користування сільською радою. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що їй було відомо про розмежування земельних ділянок між її господарством та господарством ОСОБА_2 у 2004 році, оскільки лише після ознайомлення із викопіюванням карти схеми села Тарасівці, після отримання висновку з додаткової експертизи та ознайомлення із схемою накладання ситуаційного плану взаємного розташування земельних ділянок, вона дізналася де проходила межа між їхніми господарствами. Просить скасувати рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. Колегія суддів вважає правильними зазначені висновки суду. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення IV сесії V скликання Тарасовецької сільської ради від 30 жовтня 2006 року про передачу у приватну власність земельної ділянки та відповідно до державного акту на право власності на землю, серії ЯД № 095806 від 04.09.2007 року позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,25 га, для індивідуального будівництва в АДРЕСА_3 . Суміжна земельна ділянка згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧВ №073903 від 07.07.2004 року, виданого на підставі рішення VIII сесії XXIV скликання Тарасовецької сільської ради від 13 лютого 2004 року про затвердження технічної документації площею 0,2473 га, з цільовим призначенням, для індивідуального житлового будівництва, належить Тодеріці ОСОБА_3 C. ОСОБА_4 C. стверджує, що їй повинно належати саме 0,30 га землі, оскільки згідно договору дарування вона отримала разом із будинком земельну ділянку саме в такому розмірі, а відповідач незаконно приватизувала належну їй частину земельної ділянки розміром 0,05 га. Як вбачається із зазначеного договору дарування за № 507 від 28.09.1958 року предметом договору дарування є домоволодіння, а не земельна ділянка. Разом з тим у договорі дійсно зазначено, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці розміром 0,30 га. Актом обстеження земельної ділянки господарства по АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_2 , від І7.02.2015 року було встановлено, що фактично в натурі остання користується 0,42 га землі, однак за погосподарською книгою закріплено 0,38 га землі, що є на 0,0406 га більше. Актом обстеження земельної ділянки господарства по АДРЕСА_3 від 17.02.2015 року, що перебуває у власності ОСОБА_1 , було встановлено, що фактично в натурі остання користується 0,3299 так за погосподарською книгою закріплено 0,3600 га землі, що є на 0,0331 га менше. На підставі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно цієї статті цивільні права та обов`язки можуть виникати з договорів а інших правочинів, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, з актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування або з рішення суду. Згідно з ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що відповідно до технічної документації на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства в межах с. Тарасівці ОСОБА_1 (зокрема пояснювальної записки) рішеннями №07/3 4-ої сесій 5-го скликання Тарасовецької сільської ради від 30.10.2006 року позивачу передано у власність земельні ділянки 0, 4698 га., з яких: 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та 0,2198 га. для ведення особистого селянського господарства. Під час проведення польових робіт в присутності суміжних землекористувачів складено і погоджено протокол встановлення та погодження меж земельних ділянок на місцевості. Згідно технічної документації по виготовленню ПП «Вітязь» державних актів на право власності на землю Тодеріці ОСОБА_3 C ОСОБА_5 (зокрема пояснювальної записки) встановлено, що рішеннями 7-ої сесій 24-го скликання Тарасовецької сільської ради від 29.12.2003 року із змінами внесеними рішенням 8-ої сесії 24-го скликання відповідачу передано у власність земельні ділянки 0, 5902 га, з яких: 0,2473 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та 0,3429 га для ведення особистого селянського господарства. Під час проведення польових робіт в присутності суміжних землекористувачів складено і погоджено протокол встановлення та погодження меж земельних ділянок на місцевості. Як вбачається з висновку №454 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 15 лютого 2019 року, наявне накладання земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2 , що по АДРЕСА_1 , на земельну ділянку ОСОБА_1 , що по АДРЕСА_3 , на яку остання зберігала право користування відповідно до викопіювання з карти-схеми землеустрою адміністративної території Тарасовецької сільської ради, в частині земельної ділянки, якою вона володіє згідно державного акту серія ЧВ № 073903 кадастровий номер 7323088301:01:004:0001. Площа накладання земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2 , на земельну ділянку ОСОБА_1 , на яку остання зберігала право користування відповідно до викопіювання з карти-схеми землеустрою адміністративної території Тарасовецької сільради, в частині земельної ділянки якою вона володіє згідно державного акту серія ЧВ № 073903 кадастровий номер 7323088301:01:004:0001 становить приблизно - 0,0600га. В силу частини 2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність порушення права користування земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 , на яку остання зберігала право користування відповідно до викопіювання з карти-схеми землеустрою адміністративної території Тарасовецької сільської ради, при проведенні приватизації земельних ділянок її сусідкою, відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується висновком №454 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 15 лютого 2019 року. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про часткове скасування державного акту та рішення сільської ради , усунення перешкод в користуванні земельної ділянки, але не конкретизовано, яким чином слід усунути вказані перешкоди. Разом з тим, представник позивача під час розгляду справи в апеляційній інстанції уточнив, що усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою слід проводити шляхом визнання частково недійсними рішення сільської ради та державного акту на право власності на землю, в частині накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 .. Відповідно до статі 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). У відповідності до ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) обставини. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на призначення позовної давності, пов`язуючи його із необхідністю забезпечити правову визначеність. Як зазначає Європейський суд з прав людини, строки позовної давності « слугують декільком важливим цілям, зокрема вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними з плином часу. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем загальної позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачкою ОСОБА_2 у запереченні на позов, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову (а.с.35-39 т.1). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що вона лише у 2014 році дізналася про порушення свого права, тому не пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на землю, серії ЯД № 095806 від 04.09.2007 року позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,25 га, для індивідуального будівництва в АДРЕСА_3 . Суміжна земельна ділянка згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧВ №073903 від 07.07.2004 року, площею 0,2473 га, з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, належить Тодеріці ОСОБА_3 C. Про те, що позивачу було відомо про розмежування земельних ділянок із відповідачем ОСОБА_2 під час приватизації земельної ділянки останньою у 2004 році свідчить акт погодження меж земельної ділянки, про передачу у власність, який міститься в матеріалах технічної документації на приватизацію земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 . Тому твердження позивача про те, що вона не підписувала у 2003 році акт погодження меж земельної ділянки, спростовується висновком проведеною по справі почеркознавчої експертизи № 766-к від 15.08.2019 року, крім цього спростовується актом погодження меж земельної ділянки, про передачу у власність самій позивачці у 2006 році, що міститься у матеріалах технічної документації по виготовленню державного акту на право власності на земельну ділянку. Факт погодження меж земельної ділянки, отримання державного акту на земельну ділянку свідчить про те, що позивач мала об`єктивну можливість знати про обставини порушення її права . Отже з 2003 року розпочався перебіг позовної давності для звернення до суду з позовом. Необґрунтованими та не підтверджені належними доказами є твердження позивача про те що їй стало відомо про порушення її права лише у 2014 році, під час перегляду документів старого плану забудови земельної садиби 1968 року, оскільки дана обставина могла відбутися в будь-який час, тому для суду не є переконливим. Згідно вимог ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновками експертів. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється. У пункті 4 частини першої цієї статті у редакції чинній на момент прийняття рішення сільською радою про передачу спірної земельної ділянки та видачі державного акту на право власності, зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється. Разом з тим, згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року №4176-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено. Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року. Пунктом 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушеного його право власності або інше речове право. Однак, ОСОБА_1 не скористалася своїм правом, в тому числі правом на подачу позову до 15 січня 2015 року, гарантованим Законом України №4176-VІ, яким було виключено пункт 4 частини першої статі 268 ЦК України, так як звернулася до суду з позовом про скасування рішення сільської ради 13.04.2016 року, тому пропустила позовну давність. Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведені з дотриманням вимог процесуального закону, і ця оцінка спрямована на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виходив з достатності досліджених доказів для того, щоб зробити висновки по суті спору. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України») . Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: Н.Ю. Половінкіна І.Б. Перепелюк