Постанова 4818 № 638/14274/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 638/14274/19 Провадження № 22-ц/818/725/20 04 лютого 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бровченка І.О., суддів: Кругової С.С., Маміної О.В., за участю секретаря - Прокопчук І.В., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей Служби у справах дітей Шевченківського району м. Харкова, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року в складі судді Хайкіна В.М., п о с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про видачу обмежувального припису, а саме просить суд: 1) видати обмежувальний припис строком на 6 місяців стосовно ОСОБА_4 ; 2) заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань у 100 метрів до місця проживання (перебування) АДРЕСА_1 , навчання: ДНЗ (ясла-садік) № АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 Ляпунова АДРЕСА_4 , роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; 3) заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; 4) заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Позовна заява мотивована тим, що з лютого 2014 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 . У фактичному шлюбі народилися двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через певний проміжок часу спільного проживання ОСОБА_4 почав поводити себе агресивно відносно заявника та доньки Теони, постійно в грубій формі сварився з нею при дитині, нецензурно виражався та залякував фізичною розправою. Фізичний і психологічний вплив ОСОБА_4 застосовував і до дітей, що виражалось у фізичних покараннях, постійному крику на дітей з боку батька. В травні 2017 року стосунки з ОСОБА_4 розірвано та він виїхав з квартири. 17 січня 2018 року при зустрічі з ОСОБА_4 , він погрожуючи вбити заявника, душив за горло на вулиці біля входу в супермаркет в присутності спільних дітей, у зв`язку з чим була написана заява в органи поліції і внесено відомості до ЄРДР за №1201822048000280 Шевченківським ВП ГУНП в Харківській області. Неодноразово ОСОБА_4 переслідував заявника з дітьми на вулиці, починав сварку з нею при дітях. Через поведінку батька діти, Теона та Давид, перебувають у стані психологічного стресу, проходять обстеження і лікування у дитячого невролога в поліклініці за місцем проживання. Внаслідок агресивної поведінки з боку батька, ОСОБА_5 і Гвілія Давид взяті на облік в Службі по справах дітей у Шевченківському районні м. Харкова, як такі, що опинились у складних життєвих обставинах через загрозу жорстокого ставлення. 09 серпня 2019 року, коли заявник провідувала спільного друга в лікарні, випадково зустрілася з ОСОБА_4 в коридорі лікарні. Він агресивно, з люттю почав погрожувати їй, що «покінчить з нею» і забере дітей, що жодних аліментів вона не побачить. 10 серпня 2019 року заявником написана заява у Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Наразі заявник переживаю та боїться за здоров`я і життя своє і своїх дітей. ОСОБА_4 часто вживає алкогольні напої і наркотичні речовини, свідком чого вона була сама. Це свідчить про достатню вірогідність нестабільної поведінки ОСОБА_4 , про потенційну загрозу з його боку. Через стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння він може не надавати оцінку своїм вчинкам. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей Служби у справах дітей Шевченківського району м. Харкова про видачу обмежувального припису задоволено. Видано обмежувальний припис строком на 6 місяців стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заборонено ОСОБА_4 наближатися на відстань у 100 метрів до місця проживання (перебування) АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 452, навчання ДНЗ (ясла-садік) № 323 АДРЕСА_7 Харків, вул. Академіка Ляпунова, 9-А, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Заборонено ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-якій спосіб спілкуватися з ними. Заборонено ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вирішено допустити до негайного виконання вішення суду про видачу обмежувального припису. ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права матеріального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що сам факт звернення заявника до різних органів з підстав вчинення до заявника домашнього насильства свідчить про наявність конфлікту між заявником та батьком дітей, але не підтверджує факт того, що останній вчинив по відношенню до заявника домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Зазначені в обґрунтування заявником вимоги не можуть бути доказами домашнього насильства. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей Служби у справах дітей Шевченківського району м. Харкова про видачу обмежувального припису. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року закінчено підготовку апеляційного розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей Служби у справах дітей Шевченківського району м. Харкова про видачу обмежувального припису. Призначено цивільну справу до розгляду судом апеляційної інстанції в судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду на 11 год. 00 хв. 04 лютого 2020 року. 03 лютого 2020 року представником ОСОБА_1 адвокатом Горшковою Г.І. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року без змін. Вважає рішення законним і обґрунтованим, таким, що відповідає інтересам малолітніх дітей. Судом в повному обсязі були досліджені докази, зокрема, листи Служби у справах дітей Шевченківського району м. Харкова, висновок комісії про те, що дійсно існує загроза жорстокого поводження з дітьми з боку батька, надані рекомендації щодо проходження дітьми курсу реабілітації. 04 лютого 2020 року представник ОСОБА_4 адвокат Абдуллаєва-Мартіросян І.Х. подала до суду заяву про відкладення розгляду справи, в якому просила відкласти судове засідання на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника в судовому засідання Комінтернівського районного суду м. Харкова у кримінальному провадженні. Відповідно до вимог частини 1-3 ст. 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Доказів на підтверджень зазначених в заяві причин неявки представника ОСОБА_4 до суду заявник не надав. Крім того, ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 04 лютого 2020 року, що підтверджується його підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 195). В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей Служби у справах дітей Шевченківського району м. Харкова про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що заявник на виконання свого процесуального обов`язку надав належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а заінтересована особа не спростував тих фактів, про які йшла мова під час судового розгляду, у суду наявні підстави для задоволення заявлених вимог, та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для задоволення заяви знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку про задоволення заяви, та необхідність застосування відносно ОСОБА_4 обмежувальних приписів з метою протидії домашньому насильству відповідно до статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Суд також взяв до уваги покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , адже вони підтверджують факти неодноразових конфліктів між заявником та заінтересованою особою. Суд, встановивши ризики настання будь-якого насильства з боку заінтересованої особи ОСОБА_4 стосовно заявника ОСОБА_1 та малолітніх дітей в майбутньому, при цьому, враховуючи високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи - ОСОБА_1 та малолітніх дітей, такі ризики є реальними та підтвердженими матеріалами справи, а тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника, дійшов висновку про необхідність застосувати обмежувальний припис строком на 6 місяців. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами,що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що свідчать свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 23 травня 2015 року та серії НОМЕР_2 , видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 05 травня 2017 року.(а. с. 14-15). Із консультаційних висновків спеціаліста Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська дитяча лікарня № 5» від 16 лютого 2018 року, 15 березня 2018 року, 19 квітня 2018 року, 08 червня 2018 року та консультативних висновків Медичного центру «Світ здоров`я» від 26 липня 2018 року, 07 вересня 2018 року, 20 квітня 2019 року, 03 серпня 2019 року вбачається, що малолітній ОСОБА_2 рекомендовано нагляд у невролога у зв`язку з встановленням діагнозу: ММД, синдром гіперзбудливості, гіперкінетичний синдром (а. с. 17-26). Із листа Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей від 17 травня 2018 року №02-26/678-18 вбачається, що у відповідності до п.2 Порядку ведення службами по справах дітей обліку дітей, які знаходяться у складних життєвих обставинах, малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяті Службою на облік як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах по причині існуючої загрози жорстокого поводження. Крім того, комісією були надані рекомендації необхідності проходження дітьми курсу реабілітації профільної групи Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний будинок дитини №2» з цілю стабілізації їх психо-емоційного стану (а. с. 27). Факт перебування дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на обліку в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей, як таких, що перебувають в складних життєвих обставинах (постраждали від психологічного насильства) підтверджується також листом Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей від 23 вересня 2019 року №10-22/1437-19. Служба повідомляє, що підставою для взяття дітей на облік стали факти конфліктних взаємовідносин між батьками дітей, застосування фізичної сили з боку ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в присутності дітей (а. с. 55). З листа Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей від 21 серпня 2019 року №10-22/1246-19, а також із відомостей про справу №638/4362/18, вбачається, що у провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , де потерпілою є заявник ОСОБА_1 , зокрема щодо факту нанесення тілесних ушкоджень. Як вбачається із талону-повідомлення єдиного обліку №191392 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_1 10 серпня 2019 року звернулась до Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області із заявою щодо погроз ОСОБА_4 фізичною розправою. Із довідки про результати розгляду ЖЄО №32231 від 10.08.2019 року ст. о/у ВКП Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Каратаєва Є., вбачається, що ОСОБА_1 10 серпня 2019 року звернулася з приводу того, що її колишній співмешканець ОСОБА_4 на протязі тривалого часу погрожує спричиненням тілесних ушкоджень їй та її неповнолітнім дітям. Під час перевірки встановлено, що ОСОБА_4 систематично скоював насильство в родині, спричинено моральні та фізичні травми як ОСОБА_1 , так і її дітям, що підтверджується неодноразовими зверненнями ОСОБА_1 до органів Національної поліції, та внаслідок чого їх було поставлено на облік. Також в судовому засіданні першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_6 , яка повідомила, що 10 серпня 2019 року о 12:00 год. вона перебувала разом з дитиною та ОСОБА_1 по АДРЕСА_8 та в цей момент під`їхав ОСОБА_8 , який влаштував сварку, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою в її присутності та малолітніх дітей, погрожував фізичною розправою ОСОБА_1 , після чого з місця події зник, в ході конфлікту поводився неадекватно та агресивно налаштовано. (а. с. 43). Відповідно до правил статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Так, правовідносини, що склалися між учасниками справи регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, а також міжнародно-правовими актами, під час вирішення такої категорії справ обов`язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини. Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950року) є фундаментальною основою в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб. Одна з ключових особливостей Конвенції полягає в тому, що вона не тільки встановлює права та свободи людини, але і передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав на міжнародному рівні. Конвенція та протоколи до неї за юридичною природою є обов`язковим міжнародним правовим договором, який запровадив систему національного контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні. 07 листопада 2011 року Україною було підписано Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, на виконання якої 07 грудня 2017 року прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти). Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, моржування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною 1-7 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті. Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису. Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Як свідчать матеріали справи, згідно листа Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей від 17 травня 2018 року №02-26/678-18 у відповідності до п.2 Порядку ведення службами по справах дітей обліку дітей, які знаходяться у складних життєвих обставинах, малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяті Службою на облік як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах по причині існуючої загрози жорстокого поводження. Крім того, комісією були надані рекомендації необхідності проходження дітьми курсу реабілітації профільної групи Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний будинок дитини № 2» з цілю стабілізації їх психо-емоційного стану. Факт перебування дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на обліку в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей, як таких, що перебувають в складних життєвих обставинах (постраждали від психологічного насильства) підтверджується також листом Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей від 23 вересня 2019 року №10-22/1437-19. Таким чином, ОСОБА_5 і Гвілія Давид взяті на облік в Службі по справах дітей у Шевченківському районні м. Харкова, як такі, що опинились у складних життєвих обставинах через загрозу жорстокого ставлення. Служба у справах дітей вказала про те, що підставою для взяття дітей на облік стали факти конфліктних взаємовідносин між батьками дітей, застосування фізичної сили з боку ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в присутності дітей. Представник заінтересованої особи - Департаменту служб у справах дітей Служби у справах дітей Шевченківського району м. Харкова - Товстоп`ята О. М. в судовому засіданні першої інстанції зазначила, що малолітні діти перебувають на обліку в Службі як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах (постраждали від психологічного насильства). Крім того, суд першої інстанції правильно взяв до уваги показання свідків, які підтвердили факти неодноразових конфліктів між заявником та заінтересованою особою, при цьому, судом не встановлено якої-небудь зацікавленості зі сторони свідків у результаті розгляду вказаної справи а тому їхні пояснення можна сприйняти за об`єктивно вільні та неупереджені. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що заявник надала належні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», свідками якого стали малолітні діти. Суд першої інстанції правильно встановив відповідні правовідносини у справі, надав їм належну оцінку на предмет того, чи є зазначені обставини проявом домашнього насильства, а також чи є потреба вживати заходів, щоб запобігти домашньому насильству в подальшому. Таким чином, на підставі наданих заявником належних та допустимих доказів, оцінивши достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом було встановлено обставини вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та малолітніх дітей, а також ризики продовження домашнього насильства у майбутньому, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису строком на 6 місяців стосовно ОСОБА_4 , а саме: заборони ОСОБА_4 наближатися на відстань у 100 метрів до місця проживання (перебування) АДРЕСА_1 , навчання: ДНЗ (ясла-садік) № АДРЕСА_2 Харків АДРЕСА_3 Ляпунова АДРЕСА_4 ; заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Разом із тим, що стосуються вимог заявника в частині заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань у 100 метрів до роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд зауважує, що заявник не зазначає адресу роботи та не конкретизує місця частого відвідування. Крім того, як зазначила ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції на даний час вона є домогоспадаркою, не працює, просить встановити такі обмеження на майбутнє. Суд, враховуючи принцип дотримання прав та інтересів дітей і батьків, з метою недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей, підстав для задоволення заяви в цій частині суд не вбачає. Водночас, суд першої інстанції вірно відхилив доводи заявника щодо наявності кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненням заявника, який не є доказом вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, керуючись основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; крім того в розумінні вимог статті 82 ЦПК України, лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Крім того, ч. 10 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що в разі порушення кримінального провадження у зв`язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України. Також суд правильно не прийняв до уваги твердження заявника про зловживання ОСОБА_4 алкогольними та наркотичними засобами, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів заявником не надано. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 376 ЦПК України). За таких обставин, встановивши випадки домашнього насильства відносно заявниці в присутності малолітніх дітей, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 частково, зміни рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року в частині заборони приближатись на визначену відстань, заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань у 100 метрів до місця проживання (перебування) АДРЕСА_1 , навчання дошкільний навчальний заклад (ясла-садік) № 323, м. Харків, вул. Академіка Ляпунова, 9-А, ОСОБА_1 , малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_9 В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року залишити без змін. Керуючись статями 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року в частині заборони приближатись на визначену відстань змінити. Заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань у 100 метрів до місця проживання (перебування) АДРЕСА_1 , навчання дошкільний навчальний заклад (ясла-садік) № 323, м. Харків, вул. Академіка Ляпунова, 9-А, ОСОБА_1 , малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 14 лютого 2020 року. Головуючий - І.О. Бровченко Судді : С.С. Кругова О.В. Маміна