Постанова 4815 № 569/15716/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 лютого 2020 року м. Рівне Справа № 569/15716/16-ц Провадження № 22-ц/4815/222/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Бердій М.А. Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий Боймиструк С.В. судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. секретар судового засідання: Шептицька С.С., з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , поданої представником - адвокатом Поліщук О.В. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : 20 березня 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області по вищевказаній цивільній справі ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.11.2008 року в розмірі 92605,06 грн. та 1389,08 коп. судових витрат по справі, що складаються з судового збору. 16 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2017 року, в якій просить поновити їй строк на подання до суду заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення від 20 березня 2017 року. В обґрунтування поважності поновлення пропущеного строку вказує, що 03 вересня 2019 року її представник отримав фотокопію заочного рішення при ознайомленні з матеріалами цивільної справи, тому вважає поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, вказує, що фактично проживає та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а не за місцем реєстрації : АДРЕСА_2 , тому не отримувала жодного процесуального документа та не була належним чином повідомлена про час та дати судових засідань. Окрім того, вона була позбавлена можливості заявити в суді клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені та заперечень щодо безпідставного нарахування відсотків, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ухвалою Рівненського міського суду від 13 грудня 2019 року в поновленні ОСОБА_3 пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду від 20 березня 2017 року відмовлено. Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду від 20 березня 2017 року залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що підстав для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення судом не встановлено. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується із ухвалою суду першої інстанції, вважає, що вона є необґрунтованою та постановлена судом першої інстанції з грубим порушенням норм процесуального права. Вказує, що законодавцем визначено виключний перелік обставин за яких неотримання копії судового рішення при наявності окремих обставин вважається його врученням. В матеріалах справи міститься поштовий конверт яким відповідачу було направлено заочне рішення суду від 20 березня 2017 року, однак він повернувся до суду з відміткою про причину повернення "за закінченням терміну зберігання". Вважає, що вказана відмітка про причину повернення листа, не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для підтвердження факту належного вручення рішення суду стороні у судовій справі. Таким чином, днем вручення заочного рішення вважає 03.09.2019, саме в цей день адвокатом Поліщук О.В. було отримано фотокопію вказаного заочного рішення, при ознайомлення з матеріалами справи. Вважає такими, що не заслуговують на увагу переконання суду першої інстанції про те, що 20 денний строк слід обчислювати з дня коли стало відомо про існування рішення суду , без ознайомлення з його текстом, оскільки нормами ЦПК України передбачено, що заява про перегляд заочного рішення має бути подана з дня вручення учаснику справи повного заочного рішення суду, а не з того дня коли особі стало відомо про його існування, без ознайомлення з його текстом та мотивувальною частиною. Більше того, вважає, що без ознайомлення з матеріалами справи, сам по собі факт того, що особа дізналася в червні 2019 року про наявність заочного рішення суду, немає жодного значення для оцінки можливості його оскарження, оскільки висновок про обґрунтованість такого рішення, відповідність його висновків фактичним обставинам справи, вимогам позовної заяви та доказам, що містяться у справі, можливо було зробити виключно після ознайомлення з усіма матеріалами справи та їх аналізу. Крім того зазначає, що суд першої інстанції, прийнявши належним чином оформлену заяву про перегляд заочного рішення, розглянув її з грубим порушенням процесуальних строків. Враховуючи викладене, вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду не відповідає положенням ч.3 ст. 287 ЦПК України, містить ознаки незаконної відмови в доступі до правосуддя, що не передбачена законом, у зв`язку з істотним порушенням судом першої інстанції норм процесуального права під час здійснення правосуддя. З цих підстав, просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відзиві поданому на апеляційну скаргу, АТ КБ "Приватбанк" вважає подану апеляційну скаргу безпідставною. Вказує, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 було відомо про рішення суду в червні 2019 року, а те, що представник заявника отримав фотокопію заочного рішення 03 вересня 2019 року, як вказано в заяві про перегляд заочного рішення, не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. З урахуванням наведеного просять, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Представники ОСОБА_3 адвокати Поліщук О.В. та ОСОБА_4 Р.М. в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представник банку адвокат Кузін Є.В. в судове засідання не з`явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів визнано безпідставним. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Залишаючи заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду від 20 березня 2017 року без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення судом не встановлено. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 було відомо про рішення суду в червні 2019 року, а те що, представник заявника отримав фотокопію заочного рішення 03 вересня 2019 року, як вказано в заяві про перегляд заочного рішення, не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду. Як слідує з матеріалів справи, 20 березня 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області по цивільній справі № 569/15716/16-ц ухвалено заочне рішення, яким задоволені позовні вимоги позивача та стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.11.2008 в розмірі 92605,06 грн. та 1389,08 коп. судових витрат по справі, що складаються з судового збору. Згідно з відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України у Рівненській області від 09 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 з 19 вересня 2013 року (а.с.32). Судові повістки та копія заочного рішення направлялися відповідачці ОСОБА_3 рекомендованими листами за адресою: АДРЕСА_2 . Конверти повернулись до суду без вручення (а.с.37, 40, 46). 29 травня 2019 року державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Адамчо В.С., на виконання рішення суду в даній справі, подано до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа (а.с.48-49). 12 червня 2019 року представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Поліщук О.В. подала до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.70). 13 червня 2019 року представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Поліщук О.В. подала до суду відзив на подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України її довірителя ОСОБА_3 (а.с.72-74). Як вбачається з тексту цього відзиву, законність заочного рішення ухваленого 20 березня 2017 року Рівненським міським судом в даній справі № 569/15176/16-ц на підставі якого було видано виконавчий лист під сумнів не ставилась. В іншому випадку або паралельно мали б вживатись процесуальні заходи для оскарження згаданого заочного рішення, невиконання якого і слугувало підставою для обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України. Ухвалою Рівненського міського суду від 14 червня 2019 року подання державного виконавця задоволено, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_3 до виконання зобов`язань покладених на неї виконавчим листом в цій справі № 569/15716/16-ц (а.с.79-81). 01 липня 2019 року представником ОСОБА_3 адвокатом Поліщук О.В. подано апеляційну скаргу на ухвалу Рівненського міського суду від 14 червня 2019 року. З тексту апеляційної скарги чітко слідує, що сторона відповідача обізнана про наявність заочного рішення та про те, що таке рішення перебуває на стадії виконання, однак не визнає ухилення від його виконання (а.с.83-87). Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Поліщук О.В. залишено без задоволення, ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2019 року без змін (а.с.123-125). Зі змісту поданої 16 вересня 2019 року заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду від 20.03.2017 вбачається, що 03.09.2019 року її представник отримав фотокопію заочного рішення при ознайомленні з матеріалами цивільної справи №569/15716/16-ц. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Однак, згідно з п.13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, зазначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, встановлював для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (статті 228-232 ЦПК України 2004 року), а також загальний порядок його оскарження - апеляційне оскарження (стаття 232 ЦПК України 2004 року). Відповідно до ст.228 ЦПК України 2004 року в редакції, що діяла на час ухвалення заочного рішення суду, заочне рішення могло бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Згідно з ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлено, що 16.09.2019 року ОСОБА_3 направила до суду заяву про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.03.2017, з пропуском десятиденного строку визначеного ст. 228 ЦПК України в редакції 2004 року, тобто аж на тринадцятий день. За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року). У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). Суд першої інстанції, врахувавши практику Європейського суду з прав людини, а також обставини обізнаності відповідача та його представника про ухвалене у справі заочне рішення, отримання відповідачем копії заочного рішення у справі, відсутність доказів, які б свідчили про добросовісне здійснення ними своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне оскарження судового рішення, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та обґрунтовано залишив відповідну заяву ОСОБА_3 без розгляду. З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги по суті є ідентичними доводам заяви про перегляд заочного рішення, яким суд надав належну оцінку, та зводяться до довільного тлумачення процесуального закону на власний розсуд, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). За наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм процесуального права, є правильною за своєю суттю, а наведені апелянтом мотиви не є підставами для її скасування. Посилання апелянта на невідповідність оскарженої ухвали вимогам ст.287 ЦПК України не заслуговує на увагу, оскільки заява про перегляд заочного рішення, як документ поданий з пропущенням строку подачі, що було встановлено після її розгляду, відповідно до ст.126 ЦПК України, залишається без розгляду, оскільки підстав для його поновлення не встановлено. За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 367, 368, 371, п.1. ч.1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384, ст. 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , поданої представником - адвокатом Поліщук О.В. залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2019 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 13 лютого 2020 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.С. Шимків