Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/7957/18

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/7957/18 Провадження № 22-ц/4820/301/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу №676/7957/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2019 року (суддя Вдовичинський А.В., повне судове рішення складено 19 листопада 2019 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У листопаді 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 01 серпня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому був збільшений. Відповідачка у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим станом на 30 жовтня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 35794,43 грн, у тому числі: 20683,87 грн - тіло кредиту; 3014,84 грн - проценти за користування кредитом; 9915,03 грн - пеня; 500 грн - штраф фіксована частина; 1680,69 грн - штраф процентна складова. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 20683,87 грн (тіло кредиту). Вирішено питання про судовий збір. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги, що 24 жовтня 2017 року від її імені третіми особами внаслідок шахрайських дій був укладений договір «Оплата частинами», який є нікчемним. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. Виписка по рахунку не засвідчена належним чином. Судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироком Святошинського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні №1-кп/759/321/19 (ун. №761/25557/18) за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України. Рішення суду в частині відмови в позові не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 01 серпня 2011 року маж ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому був збільшений. Відповідачка у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Банк оформив та видав ОСОБА_1 платіжну картку і ПІН-код до неї та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій із використанням платіжної картки. 24 жовтня 2017 року з кредитної картки відповідачки № НОМЕР_1 (картковий рахунок НОМЕР_2 ) було здійснено платіж за кредитним договором «Оплата частинами» на загальні суми 19998 грн і 4999 грн за товар в інтернет-магазині «Цитрус». У зв`язку з цим з кредитної карти ОСОБА_1 проведено платіжні операції: першу оплату частинами покупки товару за кредитним договором «Оплата частинами» на суму 1999 грн 80 коп і 499 грн 90 коп. При здійсненні списання коштів на оплату покупки товару коректно введено номер карти, строк її дії та CVV2 код карти. ОСОБА_1 повідомила невідомим особам інформацію по власним рахункам, а саме CVV2 код, термін дії картки, ПІН -коди карток та коди, які були відправлені на її фінансовий номер телефону на підтвердження платежів, тобто розповсюдила контрольну інформацію про свою картку, що підтвердила у телефонній розмові з працівником АТ КБ «ПриватБанк». Її дії сприяли вчиненню операції по списанню коштів з кредитного рахунку. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПіН -коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів. Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 вересня 2018 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов`язання відновлення кредитного ліміту кредитної картки № НОМЕР_1 (картковий рахунок НОМЕР_2 ), припинення відрахування коштів з кредитної картки на погашення заборгованості за послугою «Оплата частинами» від 24 жовтня 2017 року та нарахування відсотків за користування кредитними коштами, повернення суми коштів на погашення заборгованості за послугою «Оплата частинами» від 24 жовтня 2017 року. Зазначені обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі №676/6915/17 і не потребують доказування відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Наведене підтверджується матеріалами справи. За розрахунком позивача станом на 30 жовтня 2018 року за договором виникла заборгованість у розмірі 35794,43 грн, у тому числі: 20683,87 грн - тіло кредиту; 3014,84 грн - проценти за користування кредитом; 9915,03 грн - пеня; 500 грн - штраф фіксована частина; 1680,69 грн - штраф процентна складова. При задоволенні позову про стягнення тіла кредиту суд виходив з того, що відповідачка своїми діями сприяла незаконному використанню лише їй відомої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тоді як Банк у належний спосіб повідомив про недопустимість розголошення такої інформації третім особам. Тому, відсутня вина Банку в знятті коштів, що звільняє його від відповідальності за списання спірної суми із карткового рахунку позичальника. Зобов`язання підлягає виконанню відповідно до умов договору. Фактично використані кредитні кошти в повному обсязі не повернуті і позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення кредитних коштів. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимог Банк надав копію анкети-заяви від 01 серпня 2011 року, розрахунок заборгованості, виписку по рахунку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). На підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що сторони у справі перебувають у договірних відносинах. Заборгованість за тілом кредиту нарахована відповідно до умов договору та підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача. У кримінальному провадженні ОСОБА_2 обвинувачується у заволодінні злочинним шляхом коштами ОСОБА_1 і остання не позбавлена можливості вимагати відшкодування збитків винними особами. Відхилення клопотання відповідачки про зупинення провадження у справі до набрання вироком законної сили відповідає вимогам ЦПК України, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Посилання в апеляційній скарзі на неналежність та недопустимість доказів на підтвердження розміру заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки розрахунок заборгованості узгоджується з випискою по рахунку. Свого розрахунку на спростування заборгованості відповідачка не надала. У зв`язку з наведеним вище, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові про стягнення тіла кредиту. Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Суддя-доповідач О.І. Талалай Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта