Постанова Одеський апеляційний суд № 522/18581/19

Номер провадження: 33/813/109/20 Номер справи місцевого суду: 522/18581/19 Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.02.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області Комлевої О.С., з участю секретаря судового засідання Ткачука В.О., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року, по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,- встановив: Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн., на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 384, 20 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови суду, 12.10.2019 року о 15:30 год., ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом Chery Amulet номерний знак НОМЕР_1 в м. Одесі на перехресті вул. Пішонівська/Манежна, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автмобілю Hyindai I30 номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась по головній дорозі та допустив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР. Не погодившись з зазначеною постановою суду, адвокат Ситнік В.О., в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження закрити за відсутності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 , а також його захисник Ситнік В.О., будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи шляхом телефонограми за номером телефону, який зазначений останнім в апеляційній скарзі, не з`явилися, подавши заяву про відкладення апеляційного розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, однак доказів цієї обставини адвокат Ситнік В.О. не надав, у зв`язку з чим причини неявки ОСОБА_3 , а також його захисника Ситніка В.О. до суду апеляційної інстанції, суд визнає неповажними. Апеляційної суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 , будучи повідомленим через свого захисника Ситніка В.О. про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з`явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_3 , а також його захисника Ситніка В.О., як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_1 , перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступного. У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до вимог ч.1 ст.9КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даної справи суд першої інстанції дотримався вказаних норм права та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Так, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення ґрунтується сукупністю доказів, які були дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції та судовому засіданні апеляційного суду, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 164443 від 21.10.2019 року, схемою місця ДТП, яка сталася 12.10.2019 року, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , а також поясненнями потерпілої ОСОБА_1 . Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_3 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ст.124 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , захисника Павленко О.І., про те, що на шляху не було встановлено жодного дорожнього знаку, а тому ОСОБА_3 не знав, що перебуває на другорядній дорозі, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається що на перехресті вул. Пішонівська та Манежна встановлені знаки головна дорога (по вул. Пішонівська) та знак уступи дорогу по вул. Манежна (а.с. 5-9), також, відповідно до пояснень ОСОБА_3 , він не помітив авто Hyindai (а.с. 10). Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_3 про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки спростовується вищевикладеним. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова судді районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення. Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і касаційному оскарженню на підлягає. Повний текст постанови складено 14 лютого 2020 року. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева