Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/6152/17

13.02.20 22-ц/812/55/20 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/6152/17 Провадження номер 22-ц/812/55/20 Категорія 5 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 13 лютого 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишина Н.В., суддів: Темнікової В.І., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., за участі: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2019 року, ухвалене о 09 год. 20 хв. під головуванням судді Гаврасієнко В.О. в приміщенні суду в м. Миколаєві, повний текст якого складено 25 жовтня 2019 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про поділ квартири, встановив: У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про поділ квартири, а саме: просив виділити йому в натурі Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 . Вказував, що він має намір розпорядитись своєю частиною квартири. У зв`язку з цим, просив поділити вищезазначену квартиру, виділивши йому в натурі Ѕ частину квартири. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Виділено ОСОБА_1 у користування наступні приміщення квартири АДРЕСА_1 загальною площею 77,6 кв.м., в тому числі житлової площі 44,9 кв.м. 1-1, хол 44,9 кв.м., 1-2 кухню 15,6 кв.м., 1-3 гардеробну 7,9 кв.м., 1-4 вбиральню 1,9 кв.м., 1-5 коридор 2,0 кв.м., 1-6 кладову 5,3 кв.м. Виділено ОСОБА_5 у користування наступні приміщення квартири АДРЕСА_1 загальною площею 81,5 кв.м 1-7 тамбур 1,0 кв.м, 1-8 санвузол 1,8 кв.м., 1-9 топочну 12,6 кв.м., 1-10 житлова 66, 1 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. та 3 260 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування сплачених судових витрат на проведення експертизи. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що є технічно можливим виділення в натурі Ѕ частки квартири позивача, що не обмежує права відповідача як співвласника квартири. При цьому суд вважав доцільним визначити порядок користування квартирою згідно визначеного у висновку експерта варіанту поділу квартири між позивачем та ОСОБА_5 . Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає вимогам частини першої статті 13 ЦПК України, оскільки позов заявлено з вимогою про виділення в натурі Ѕ частини квартири, а за рішенням суду приміщення квартири надані у користування, тоді як позивачем такі вимоги не пред`являлись. Крім того, за рішенням суду приміщення квартири надані у користування ОСОБА_5 , яка не була співвласником квартири, а лише діяла в інтересах неповнолітньої доньки, власника квартири ОСОБА_3 . До того ж, при поділі майна передбачено припинення права спільної часткової власності за приписами частини другої статті 367 ЦК України. Запропонований експертом варіант поділу квартири не передбачає приміщення кухні, ванної кімнати (душової), вбиральні (або суміщений санвузол), що не відповідає чинним будівельним нормам. До того ж, висновок експерта про можливість улаштування кухні за рахунок приміщення 1-9 не відповідає будівельним нормам за фактом наявності там улаштованої за проектом газопостачання приміщення «тепле генераторної». Реальний поділ квартири передбачає перебудови, втручання в огороджувальні та несучі конструкції та зміни цільового призначення приміщень, що в свою чергу вимагає отримання відповідних дозволів від контролюючих органів. Крім того, на думку апелянта, оскільки доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією про поділ спільного майна та обґрунтованої відмови від такої пропозиції матеріали справи не містять, тому висновок суду щодо наявного між сторонами спору щодо поділу майна, є необґрунтованим. Позивач у ході розгляду справи (до призначення судової експертизи) ухилився від можливості укладення мирової угоди з реального розподілу майна в натурі у законний спосіб. До того ж, представник відповідача вважав, що суд розглянув спір щодо управління батьками майном дитини без участі органу опіки та піклування, що згідно приписів пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Необґрунтовано суд стягнув з відповідача, яка є неповнолітньою, судові витрати. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності по Ѕ частки належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 159, 1 кв.м. (т. 1 а.с.3, т. 2 а.с.4-5). Вказана квартира посімейного заселення розташована на першому поверсі двоповерхового будинку та складається з 1 кімнати житловою площею 66,1 кв.м., у тому числі одна кімната 66 ,1 кв.м., хол 44 кв.м., кухня 15,6 кв.м., гардеробна 7,9 кв.м., вбиральня 1,9 кв.м., коридор 2,0 кв.м., кладова 5,3 кв.м., тамбур 1,0 кв.м., санвузел 1,8 кв.м., топочна 12,6 кв.м. З технічної характеристики квартири слідує, що квартира має такі інженерні обладнання: еклектрику, водопровід, каналізацію, газопровід, опалення місцеве водяне (т.1 а.с.133). З пояснень учасників справи в суді апеляційної інстанції слідує, що в травні 2012 року за рішенням міської ради вказана квартира була переведена з нежитлового будинку. З висновку судової будівельно-технічної експертизи №19-1/2 від 20 травня 2019 року слідує, що експертом констатовано неможливість поділу 1/2 часток квартири згідно з ідеальними частками співвласників. Однак такий поділ виділ можливий за умови відступу від ідеальних часток. Експертом запропоновано один варіант поділу квартири, відповідно до якого одному співвласнику пропонується виділити приміщення квартири загальною площею 77, 6 кв.м., до якої входить 44, 9 кв.м. житлової площі, а саме: приміщення «1-1» хол, площею 44,9 кв.м., «1-2» - кухня, площею 15,6 кв.м., «1-3» гардеробна, площею 7,9 кв.м., «1-4» вбиральня, площею 1,9 кв.м., «1-5» - коридор, площею 2,0 кв.м., «1-6», кладова, площею 5,3 кв.м. Частка становить 48/100. Виділ цієї частки можливий при зміні цільового призначення приміщення «1-1» - хол, в житлове приміщення, у зв`язку з чим необхідно влаштувати вікна в даному приміщенні та закласти існуючий вхід в кухню «1-2» і влаштувати його між приміщеннями «1-2» та «1-3» - гардеробна. Вартість будівельних робіт складає 5 347 грн. 24 коп. Другому співвласнику пропонувалося виділити приміщення квартири загальною площею 81, 5 кв.м., до якої входить 66,1 кв.м. житлової площі, а саме приміщення «1-7» - тамбур 1,0 кв.м., «1-8» - санвузол, площею 1,8 кв.м., «1-9» - топочна 12,6 кв.м., «1-10» житлова 66,1 кв.м. Частка становить 52/100. Виділ цієї частки, як окремої квартири, можливий при обладнані її кухнею в приміщенні «1-9» - топочна, площею не менше 7 кв.м., для однокімнатної квартири, відповідно до ДБН В 2.2 15-2005 Житлові будинки. Основні положення. В цьому приміщенні вже влаштовано вікно з хвірткою, що не вказано на плані технічного паспорту станом на 20 березня 2019 року. Двері з кухні не повинні виходити до житлового приміщення, тому необхідно влаштувати перегородку в приміщенні «1-9» та влаштувати коридор, площею 3,8 кв.м. Вартість будівельних робіт складає 5 632 грн. 06 коп. Грошова компенсація першому співвласнику становить 24 228 грн. Вирішуючи спір суд першої інстанції вважав доцільним визначити порядок користування квартирою згідно визначеного у висновку експерта варіанту поділу квартири між позивачем та ОСОБА_5 . Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він має намір розпорядитись своєю частиною квартири, просив поділити вищезазначену квартиру, виділивши йому в натурі Ѕ частину квартири, що належить на праві спільної часткової власності йому та ОСОБА_3 . Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд першої інстанції на ці вимоги закону уваги не звернув та в порушення цих вимог, вирішив спір, який не був заявлений в позові, визначивши порядок користування квартирою між відповідачем та представником власника квартири ОСОБА_5 . Таким чином, висновок суду про те, що є доцільним визначити порядок користування квартирою згідно визначеного у висновку експерта варіанту поділу квартири між позивачем та ОСОБА_5 не відповідає обставинам справи та вимогам закону. При цьому посилання ОСОБА_5 на порушення вимог статті 19 СК України щодо обов`язкової участі органу опіки та піклування у даній справі є необґрунтованим, оскільки спір не пов`язаний з управлінням батьками майном дитини. До того ж, посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_5 на те, що такий спір між сторонами є передчасним, оскільки позивач не звертався до відповідача з метою поділу квартири, не заслуговують на увагу та не є підставою для відмови у позові, з огляду на положення статті 4 ЦПК України та невизнання відповідачем позовних вимог ОСОБА_1 та не врегулювання спору в досудовому порядку. Вирішуючи даний спір колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ст.ст.358, 367 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ст.183 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Виходячи з положень ст.ст. 183, 367 ЦК України та роз`яснень, викладених у пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку він проводиться при наявному дозволі на це виконання місцевої ради. Відповідно до ст. 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що для вирішення конфлікту між сторонами, ураховуючи інтереси сторін, їх рівного права на квартиру відповідно до вищезазначеного висновку експерта ОСОБА_3 слід виділити в натурі 48/100 частини квартири, а саме приміщення «1-1» хол, площею 44,9 кв.м., «1-2» - кухню, площею 15,6 кв.м., «1-3» гардеробну, площею 7,9 кв.м., «1-4» вбиральню, площею 1,9 кв.м., «1-5» - коридор, площею 2,0 кв.м., «1-6», кладову, площею 5,3 кв.м., а позивачу ОСОБА_6 52/100 частини квартир, а саме приміщення «1-10» житлової кімнати, площею 66,1 кв.м., «1-7» - тамбур, площею 1,0 кв.м., «1-8» - санвузол, площею 1,8 кв.м., «1-9» - топочну, площею 12,6 кв.м., що становить 52/100 часток квартири. Колегія суддів враховує те, що позивач, як в суді першої, так і апеляційної інстанції погоджувався на будь-який виділ свої частки квартири із запропонованого експертом варіанту, посилаючись на неможливість користування своєю часткою в спільному нерухомому майні через створювані представником відповідача перешкоди. Крім того, вказаний виділ передбачає грошову компенсацію відхилення від ідеальних часток позивачем відповідачу, яка є неповнолітньою на час розгляду справи. До того ж, з пояснень представника відповідача ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції слідує, що ним особисто були вкладені кошти та зроблено ремонт у вищезазначених приміщеннях, які за таким поділом підлягають виділу ОСОБА_3 . За цим же поділом передбачено виділ ОСОБА_3 приміщення кухні «1-2» площею 15,6 кв.м. Оскільки за технічною характеристикою квартира складається лише з вбиральні площею 1,9 кв.м. та санвузолу, площею 1,8 кв.м., які окремо виділяються сторонам, а приміщення ванної кімнати взагалі відсунє, то посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що запропонований експертом варіант поділу не передбачає для відповідача ванної кімнати та порушує пункт 2.24 Державних будівельних норм України В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки у такому випадку облаштування ванної кімнати залежить від волі кожного власника частини нерухомого майна окремо. При цьому колегія суддів враховує те, що експерт у запропонованому варіанті не зазначив, що проведення вказаних у висновку будівельних робіт для переобладнання однієї квартири в ізольовані квартири потребують отримання відповідних дозволів. До того ж, існування віконних блоків до їх замурування власниками квартири та влаштування яких зазначено у висновку експерта, підтверджується, як планом спірної квартири, так і поясненнями учасників справи, що не передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування в розумінні ст. 152 ЖК України. Щодо облаштувань комунікацій (електрики, водопроводу, каналізації, газопроводу, опалення), то як встановлено маються такі можливості, реалізація яких залежить від волі власника частини нерухомого майна. Неможливість улаштування кухні за рахунок приміщення 1-9, що виділяється позивачу, через факт наявності там улаштованої за проектом газопостачання приміщення «тепле генераторної», не є беззаперечним, оскільки не спростовує неможливості встановлення в цьому приміщенні інших опалювальних приладів. Тому сама по собі інформація АТ «Миколаївгаз» від 14 серпня 2019 року адресована ОСОБА_4 , щодо цього приміщення, в якому встановлені опалювальні прилади з загальною потужністю понад 30 кВТ та не може бути ніяким іншим, як теплогенераторною, зазначеного висновку не спростовує. Заперечення представника відповідача проти висновку експерта щодо запропонованого варіанту поділу квартири, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки представнику відповідача ОСОБА_4 судом апеляційної інстанції було роз`яснено право та можливість заявити клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи, проте скористатися таким правом в суді апеляційної інстанції він відмовився. Посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість стягнення з відповідача, яка є неповнолітньою, судових витрат, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень пункту 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» даний спір, на думку колегії суддів щодо поділу квартири між співвласниками, не стосується захисту прав неповнолітньої особи. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою відповідно до ст. 376 ЦПК України для скасування цього рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат. З ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору при звернення до суду з позовом до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги, які підтверджені відповідними документами, у розмірі 160 (640:2) (960:2) грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,- постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про поділ квартири АДРЕСА_1 задовольнити частково. Розділити квартиру АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до висновку експерта №19-1/2 судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2019 року. Виділити ОСОБА_3 у власність частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 77, 6 кв.м., житловою - 44,9 кв.м., яка складається з приміщення «1-1» хол, площею 44,9 кв.м., «1-2» - кухня, площею 15,6 кв.м., «1-3» гардеробна, площею 7,9 кв.м., «1-4» вбиральня, площею 1,9 кв.м., «1-5» - коридор, площею 2,0 кв.м., «1-6», кладова, площею 5,3 кв.м., що становить 48/100 частин квартири. Виділити ОСОБА_1 у власність частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81, 5 кв.м., житловою 66,1 кв.м., яка складається з приміщення «1-10» житлової кімнати, площею 66,1 кв.м., «1-7» - тамбур, площею 1,0 кв.м., «1-8» - санвузол, площею 1,8 кв.м., «1-9» - топочна, площею 12,6 кв.м., що становить 52/100 часток квартири. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток співвласників у праві власності на у сумі 24 228 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн. Покласти на ОСОБА_3 обов`язок за власний рахунок, для зміни цільового призначення приміщення «1-1» хол в житлове приміщення, влаштувати вікна в даному приміщенні та закласти існуючий вхід в кухню «1-2» і влаштувати його між приміщеннями «1-2» та «1-3» - гардеробна, вартістю ремонтно-будівельних робіт 5 347 грн. 24 коп. Покласти на ОСОБА_1 обов`язок за власний рахунок переобладнати приміщення «1-9» топочна - кухнею, площею не менше 7 кв.м та влаштувати перегородку в приміщенні «1-9», влаштувавши коридор, площею 3,8 кв.м, вартістю ремонтно-будівельних робіт 5 632 грн. 06 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 160 (сто шістдесят) грн. Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.І. Темнікова Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 14 лютого 2020 року.