Постанова Львівський апеляційний суд № 463/849/17

Справа № 463/849/17 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І. Провадження № 22-ц/811/3358/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маньковського Олександра Анатолійовича на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2019 року, постановлене в складі головуючого судді Шеремети Г.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідеравтотранс", третьої особи: ОСОБА_2 про відшкодування збитків заподіяних ДТП та стягнення моральної шкоди, - в с т а н о в и л а: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідеравтотранс", третьої особи: ОСОБА_2 у якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 89 819, 17 грн., з яких 10 000, 00 грн. моральна шкода та 79 819,17 грн. майнова шкода, а також судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу. Позов мотивував тим, що внаслідок ДТП, яка сталась 09.02.2015 року з вини ОСОБА_2 , працівника ТзОВ «Лідеравтотранс», який керував транспортним засобом вказаного підприємства, позивачу була заподіяна майнова шкода у вигляді пошкодження належного йому автомобіля марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 . Загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження становить 129819,71 грн. Частина заподіяної шкоди в розмірі 50 000, 00 грн. підлягає відшкодуванню позивачу Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» у зв`язку з укладенням між сторонами угоди про погодження суми страхового відшкодування та інших витрат від 03.05.2019 року, як страховиком в якого на момент вчинення ДТП була застрахована відповідальність водія ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що сума належного позивачу до стягнення страхового відшкодування не повністю покрита ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», то позивач вважає, що різниця в розмірі 79819,17 грн. підлягає до стягнення з відповідача ТзОВ «Лідеравтотранс», як роботодавця особи, з вини якого позивачу було спричинено шкоду. А тому позивач в порядку ст.ст. 1172, 1194 ЦК України звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як роботодавця особи, з вини якого було заподіяно позивачу шкоду, різниці належної позивачу до виплати страхового відшкодування. А також просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 грн., яка полягає в тому, що внаслідок пошкодження його транспортного засобу марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 він зазнав душевних страждань, порушився нормальний ритм його життя, тривалий час він мав пригнічений емоційний стан, оскільки був вимушений самотужки шукати кошти для проведення відновлення транспортного засобу. Просив позов задовольнити повністю. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідеравтотранс» на користь ОСОБА_1 5 732, 94 грн. майнової шкоди. В задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідеравтотранс» на користь ОСОБА_1 54, 44 грн. судового збору та 1 068,94 витрат на правничу допомогу. Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_1 адвокат Маньковський О.А. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального закону, порушує принцип справедливості та верховенства права. Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам ст. ст. 166, 1194 ЦК України та обрано спосіб відшкодування завданої шкоди майну потерпілого, а саме відшкодування завданих збитків в повному обсязі відшкодування витрат на відновлювальний ремонт автомобіля (1192 ЦК України), що потягло неналежне дослідження доводів позивача. Суд помилково взяв до уваги висновок № 57 експертного автотоварознавчого дослідження від 08.03.2015 року, складеного експертом ТОВ «Експертиза», яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «OPELVECTRA» д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу внаслідок його пошкодження в ДТП становить 55 732 грн. 94 коп., а не 129 819, 71 вартість проведення відновлювального ремонту без урахування ПДВ, як зазначено в позовній заяві. З урахуванням обставин справи вимога позивача є цілком правомірна та стягнення з ТОВ «Лідеравтотранс» різниці між лімітом відповідальності страховика за договором та вартості реальних збитків, завданих внаслідок ДТП, які підтверджуються доказами, що в сукупності складає 79 819 грн. 17 коп. (129 819, 17 50 000 = 79819, 17). Дана правова позиція щодо повноти відшкодування завданих збитків узгоджена з судовою практикою ВС в постанові від 19.06.2018 року у справі №908/1108/17, постанові від 31.05.2017 року у справі №758/10356/14-ц та інших. Не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні моральної шкоди. Зазначає, що він зазнав негативних явищ, пошкодженням його майна і необхідність докладання небажаних зусиль у спосіб судового захисту добиватися відновлення порушеного права. Внаслідок пошкодження його автомобіля порушився нормальний ритм його життя, тривалий час мав пригнічений емоційний стан, оскільки був вимушений самотужки шукати кошти для проведення відновлювальних робіт автомобіля, а в подальшому звертатись за судовим захистом. Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2019 року в частині задоволеного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та стягнути сплачений судовий збір. Ухвалою суду від 12.09.2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідеравтотранс», третьої особи: ОСОБА_2 про відшкодування збитків заподіяних ДТП та стягнення моральної шкоди, в частині вимог до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» - закрито. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» створено Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові. 04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду. А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи. Таким чином, дана справа, у якій переглядається рішення суду по справі з ціною позову 89 819, 17 грн., що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. В той же час, ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався лише частково. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що 09 лютого 2015 року по вул. Львівська Л.Українки у с. Басівка Путомитівського району Львівської області відбулася ДТП, за участю автомобіля марки Мерседес Бенс, д.н.з. НОМЕР_2 , належного ТОВ «Лідеравтотранс», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Опель, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. Згідно постанови Залізничного районного суду м. Львова від 04 березня 2015 року, з урахуванням постанови суду від 31 січня 2017 року (про виправлення описки) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбачених ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень в дохід держави. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Лідеравтотранс», як володільця транспортного засобу марки Мерседес Бенс, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована за договором ОСЦПВ власників транспортних засобів відповідачем ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (поліс № АІ/5960914 від 20 січня 2015 року). Судом також встановлена, та не оспорено ТОВ «Лідеравтотранс», що на момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з цим товариством. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 27 від 08 березня 2015 року, складеного ТОВ Фірма «Експертиза», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Опель», д.н.з. НОМЕР_3 з врахуванням коефіцієнта зносу, без врахування ПДВ, становить 55 732 грн. 94 коп. 3 травня 2019 року між позивачем та відповідачем ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» було укладено угоду про погодження суми страхового відшкодування та інших витрат, якою була погоджена сума страхового відшкодування у розмірі 25 000 грн. 00 коп., і яка була сплачена позивачу повністю у травні 2019 року. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування шкоди у розмірі 55 732 грн. 94 коп., а не у розмірі 129 819 грн. 71 коп., як зазначено в позовній заяві (в розмірі вартості відновлювального ремонту, згідно із висновком № 27 від 08 березня 2015 року). Тому з урахуванням ліміту відповідальності страховика ТОВ «Лідеравтотранс» - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в межах суми 50 000 грн. 00 коп. на користь позивача підлягає стягненню невідшкодована частина матеріальної шкоди у розмірі 5 732 грн. 94 коп. ( 55 732, 94 50 000, 00). Відмовляючи в стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди саме з вини відповідача та не доведено в чому така шкода полягала та з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна. Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15. Від цього висновку, станом на момент розгляду справи Велика Палата Верховного Суду не відступила. Близький за змістом висновок також міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц (провадження № 61-18840св18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17; від 6 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16; від 14 травня 2018 року у справі № 910/5092/17. Відповідно до приписів статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У пункті 36.2. статті 36 цього Закону закріплено положення про те, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. На виконання згаданих положень законодавства, між позивачем та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» було укладено договір (угоду) про так звану компромісну виплату страхового відшкодування, розмір якої сторони погодили в сумі 25 000 грн. Встановивши такі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню спричинена внаслідок пошкодження його автомобіля шкода у розмірі 104 819 грн. 71 коп. (129 819,71 (вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнту зносу) 25 000,00 (сплачене страховиком страхове відшкодування). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив стягнути з ТОВ «Лідеравтотранс» 79 819 грн. 17 коп. майнової та 10 000 грн. 00 коп. моральної шкоди. З урахуванням принципу диспозитивності, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню майнова шкода в межах ціни позову, тобто в сумі 79 819 грн. 17 коп. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з вірними висновками суду першої інстанції, які покладено в основу оскаржуваного рішення, адже позивачем не доведено, як факт спричинення йому моральної шкоди, так і її розмір. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди не дають підстав для висновку, що оскаржене в цій частині рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). У зв`язку із неправильним застосуванням закону судом першої інстанції, оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової шкоди підлягає зміні, шляхом збільшення суми стягнення з 5 732 грн. 94 коп. до 79 819 грн. 17 коп. В решті рішення слід залишити без змін. У зв`язку із цим, апеляційну скаргу слід задоволити частково. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із зміною оскаржуваного рішення слід змінити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. З огляду на те, що рішення змінено лише в частині стягнення майнової шкоди, з відповідача на користь позивача слід стягнути 798 грн. 19 коп. судового збору, а також достягнути витрати на правничу допомогу в сумі 12 161 грн. 80 коп. (13 230, 74 грн. - розмір витрат, належних до стягнення) (14 887, 75 - загальна вартість юридичних послуг згідно з актом) * 88,87 (відсоток задоволених позовних вимог) 1 068,94 - розмір витрат, стягнутих судом). Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 13 лютого 2020 року. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маньковського Олександра Анатолійовича - задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2019 року, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідеравтотранс" про стягнення майнової шкоди змінити, збільшивши суму стягнення майнової шкоди з 5 732 грн. 94 коп. до 79 819 грн. 17 коп. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідеравтотранс" на користь ОСОБА_1 798 грн. 19 коп. судового збору, та достягнути витрати на правничу допомогу в сумі 12 161 грн. 80 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 лютого 2020 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.