Постанова 4806 № 303/6032/18

Справа № 303/6032/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 30 січня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А., з участю секретаря Чучки Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 січня 2019 року (у складі судді Кость В.В.) за позовом ОСОБА_5 б/б до ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , треті особи: Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мукачівської міської ради та орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_8 звернулася до суду з цим позовом у жовтні 2019 р. Просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтувала тим, що є одноосібним власником указаної квартири, в якій зареєстрована також відповідачі. Стверджує, що відповідачі втратили право на користування квартирою через те, що відсутні у ній без поважних причин понад один рік. Реєстрація відповідачів перешкоджає їй у повній мірі розпоряджатися своїм правом власності на квартиру, зокрема щодо можливості оформити субсидію на оплату комунальних послуг. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17 січня 2019 р. позов задоволено: визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , і ОСОБА_9 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 , на користь ОСОБА_5 б/б по 352,40 грн. із кожної у відшкодування судового збору. Указане судове рішення мотивоване тим, що квартира по АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані відповідачі, належить на праві приватної власності ОСОБА_8 Факт відсутності відповідачів за місцем реєстрації із 2013 р. підтверджений актом № 95 від 19.09.2018 р. Порушення прав дітей не вбачається. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просить скасувати це рішення із підстав, передбачених ст. 376 ч.1 п.п.1-4 ЦПК України, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -факт відсутності відповідачів за місцем реєстрації із 2013 р. підтверджується актом від 19.09.2018 р., однак судом не було враховано, що відповідачі зареєстровані у квартирі давно та за згодою позивача; -у разі задоволення позовних вимог будуть порушені права неповнолітніх дітей, про що є відповідний висновок органу опіки та піклування. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Узагальнені доводи заперечення зводяться до законності оскаржуваного рішення і безпідставності доводів апеляційної скарги. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення залишенню без змін, із таких мотивів. Суд першої інстанції у частині, яка оскаржується, установив, що малолітні діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 постійно проживають разом із ОСОБА_1 не за місцем реєстрації. ОСОБА_8 не мала офіційного статусу опікуна чи піклувальника дітей. Квартира не перебувала у власності ні дітей, ні їх батьків, а факт реєстрації останніх у квартирі ОСОБА_8 не свідчить про наявність у них права користування цією квартирою, однак перешкоджає позивачу вільно володіти своїм майном. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому неоспореними обставинамиу справі є: -право власності ОСОБА_8 на квартиру по АДРЕСА_2 ; -реєстрація відповідачів у цій квартирі; -постійне проживання відповідачів за іншою адресою ( АДРЕСА_3 ); -наявність родинного зв`язку між ОСОБА_8 і ОСОБА_1 (донька) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (онуки). Згідно з положеннями ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім`ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку. Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом. Тобто, відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом. При розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування на підставі відсутності особи без поважних причин понад один рік, суд обов`язково повинен з`ясувати, з яких причин особа відсутня, чи не чиняться особі перешкоди у користуванні (наприклад, вчинення власником перешкод у користуванні квартирою такій особі), чи є причини відсутності поважними, чи дійсно особа втратила право користування. Установлено та не заперечується, що відповідач ОСОБА_1 із дітьми: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєстровані у квартирі ОСОБА_8 із 2013 р., однак постійно проживають за іншою адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується, зокрема, актом ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» № 95 від 19.09.2018 р. (а.с.17), доданими до відзиву на апеляційну скаргу актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 25.01.2016 р. (а.с.132) та судовими рішеннями (рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25.06.2015 р., яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2016 р.) у справі № 303/714/15-ц про відмову у виселенні ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 і ОСОБА_10 із домоволодіння АДРЕСА_3 (а.с.147-151). Факт непроживання у квартирі ОСОБА_8 із моменту реєстрації (прописки), тобто з 2013 р., визнаний і самою відповідачкою ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 із дітьми не проживають за місцем реєстрації у зв`язку з постійним місцем проживання за іншою адресою, доказів учинення їм перешкод у користування квартирою із боку ОСОБА_8 як власниці немає. Довід апеляційної скарги про те, що відповідачі зареєстровані у квартирі давно та за згодою позивача, не заслуговує на увагу як підстава для скасування рішення, оскільки сама лише реєстрація за встановленого факту не проживання без поважних причин за місцем реєстрації (відсутності через постійне проживання за іншою адресою) не впливає на суть спірних правовідносин. Твердження апелянта про те, що в разі задоволення позовних вимог будуть порушені права неповнолітніх дітей, про що є відповідний висновок органу опіки та піклування, суперечить як установленим судом і визнаним відповідачами обставинам справи, так і письмовим доказам (указаним актам і судовим рішенням), а представник органу опіки та піклування пояснила, що всі відповідачі за спірною адресою ( АДРЕСА_1 ) ніколи не проживали,оскільки постійно проживають за іншою адресою ( АДРЕСА_3 ), однак проти зняття дітей із реєстрації заперечує. Разом із тим, предметом спору є не зняття осіб із реєстрації, а визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив по суті спору правильне судове рішення. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,залишити без задоволення. 2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 січня 2019 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 13.02.2020 р. Судді: