Ухвала КЦС ВС № 219/5915/19

Ухвала 14 лютого 2020 року місто Київ справа №219/5915/19 провадження № 61-2723ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 117 960, 82 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 896, 54 грн; заборгованості за простроченою сумою кредиту - 34 543, 23 грн; нарахованої пені за прострочене зобов`язання - 74 295, 94 грн; пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100, 00 грн - 2 131, 74 грн; штрафу відповідно до підпункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500, 00 грн та штраф (процентна складова) - 5 593, 37 грн. Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 896, 54 грн. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, врахував те, що позивачем не надано докази встановлення відповідачу кредитного ліміту, його розміру та підвищення кредитного ліміту, відкриття відповідачу карткового рахунку, виписок за таким рахунком. Надані позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин та наявність заборгованості, оскільки не підписані відповідачем, а надана копія анкети-заяви, що підписана відповідачем не містить відомостей про умови кредитування, строки дії договору, розмір відсоткової ставки, відповідальність за порушення зобов`язань у вигляді неустойки. Позивачем не надано докази на підтвердження того, що саме цей Витяг з наведених Умов розуміла відповідач, ознайомилася і з ним погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Отже, відсутні підстави вважати, що на момент укладення договору банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Постановою Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яке оскаржувалося в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 34 543, 23 грн, погодився із висновками суду, що позивачем не надано докази отримання відповідачем кредит у розмірі 7 200, 00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту. Подання до суду апеляційної інстанції нових доказів, які не були надані позивачем до суду першої інстанції без поважних причини, не є підставою для скасування рішення суду, яке ухвалено на підставі наданих доказів. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що надані позивачем розрахунки заборгованості не містять зазначення посади та підпису особи, яка їх підписала, а тому такі розрахунки не є доказом надання відповідачу кредитних коштів. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 06 лютого 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення залишити без змін. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ). Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Доказами звернення особи до суду вважається здача на пошту чи передача іншими відповідними засобами зв`язку скарги, що визначено частиною шостою статті 124 ЦПК України. Касаційна скарга подана АТ КБ «ПРИВАТБАНК» засобами поштового зв`язку 06 лютого 2020 року. Отже, питання відкриття касаційного провадження або відмови у такому вирішується за правилами, визначеними ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2 102, 00 грн. Ціна позову у цій справі про стягнення заборгованості складає 117 960, 82 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн). Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у касаційній скарзі зазначило, що судові рішення можуть бути оскаржені у касаційному порядку, оскільки питання, порушене у скарзі, стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають заявленим позовним вимогам, які ухвалені помилково, викладені у таких рішеннях висновки не узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Доводи касаційної скарги, що зазначена справа має виняткове значення для банку, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасності повернення кредитних коштів тягне загрозу повернення банком залучених коштів вкладникам та ставить під загрозу репутацію банка, Верховним Судом відхиляються. Такі доводи носять формальний характер, що не мають сутнісного характеру для правової системи України. Отже, заявником неналежно обґрунтовано в чому полягає таке виняткове значення у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом. Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі«Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у малозначній справі, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за касаційною скаргоюАкціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний