Постанова 4876 № 904/7826/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.02.2020 м.Дніпро Справа №904/7826/17 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М., секретар судового засідання: Абадей М.О., представники сторін: від позивача: представник не з`явився; від відповідача: представник не з`явився; від третьої особи: представник не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 (повний текст складений 09.10.2019, головуючий суддя Петренко Н.Е., судді Новікова Р.Г., Ярошенко В.І.) у справі №904/7826/17 за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро про виселення з приміщення нежитлової будівлі, стягнення заборгованості по орендній платі та стягнення неустойки, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, в якій, з урахуванням заяви від 02.10.2017 за вих. №б/н, просить: - виселити Фізичну особу-підприємця Ментій Тетяну Миколаївну з нерухомого майна, а саме будівлі магазину (реєстраційний номер 659606512110) загальною площею 196,1кв.м., що розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Літке, буд. 68а, яке належить Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця"; - стягнути з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 56 565,59 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 за період з січня по травень 2017 року, 64 500,94 грн. неустойки за період з квітня по травень 2017 року. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 позов задоволено частково; з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто 56 565,59 грн. заборгованості по орендній платі та 848,44 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського мотивоване тим, що проаналізувавши лист позивача від 13.04.2017, господарський суд дійшов висновку, що позивач повідомив відповідача, стосовно того, що протокольним рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 29.03.2017 №Ц-57/25 ухвалено продовження дії договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД та запропонував внести відповідні зміни до договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД. Однак, вимоги про повернення майна позивачу останній відповідачу не ставив, а вказав лише про таку можливість і проінформував про дії відповідача у разі виникнення вказаних обставин. Отже, дії позивача свідчать про намір продовження договірних відносин з відповідачем. Проаналізувавши лист позивача від 01.06.2017, господарський суд дійшов висновку, що позивач вдруге повідомив відповідача, що протокольним рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 29.03.2017 №Ц-57/25 ухвалено продовження дії договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД та вказав, що не отримано від відповідача додаткових договорів до договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД. Однак, вимоги про повернення майна позивачу останній відповідачу не ставив, а вказав лише про таку можливість і проінформував про дії відповідача у разі виникнення вказаних обставин. Отже, дії позивача свідчать про намір продовження договірних відносин з відповідачем. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД є продовженим на підставі закону автоматично, тобто відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме на один рік в силу приписів пункту 10.1 договору, до 31.03.2018; до 31.03.2019 та до 31.03.2020. Оскільки за висновком місцевого господарського суду договір оренди є продовженим до 31.03.2020, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні вимог про виселення відповідача у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди та про стягнення неустойки за користування орендованим майном після закінчення договору оренди. Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у пунктах 38, 44 постанови від 04.06.2019 у справі №904/4125/18, місцевий господарський суд констатував, що легітимним орендодавцем за договором оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 позивач став з 21.09.2016, тому саме з 21.09.2016 останній має право отримувати орендну за договором оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 у повному обсязі. Окрім того, умовами пункту 10.7 договору оренди № 12/02-3558-ОД від 21.08.2009, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 04.04.2014, встановлено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників). Оскільки доказів сплати заборгованості з орендної плати за період з січня по травень 2017 року суду відповідач не надав, місцевий господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 56 565,59 грн. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 у частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 56 565,59 грн. заборгованості по орендній платі та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд при вирішенні спору вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем заявлено про закінчення строку дії договору 31.03.2017 та заявлені вимоги про стягнення сум та повернення майна у зв`язку з цим, однак місцевим господарським судом встановлено продовження строку дії договору, тобто розглянуто спір за межами заявлених вимог. Апелянт вважає неправильним задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати на користь позивача у 100% розмірі, з посиланням на те, що додатковий договір щодо сплати 100% орендної плати на користь позивача діяв лише до 31.03.2016, тому орендна плата за спірний період (січень травень 2017 року) має сплачуватись пропорційно 30% - позивачу, 70% - третій особі. Вважає недослідженими і докази щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за договором, а саме наявність переплати, що призвело до помилкового висновку про неналежне виконання орендарем зобов`язань за договором. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрите провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17, розгляд скарги призначений у судове засідання на 16.12.2019. Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 16.12.2019, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Орєшкіної Е.В. на лікарняному. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2019 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 призначено в судове засідання на 27.01.2020. Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 27.01.2020, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Орєшкіної Е.В. у відрядженні. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 призначено в судове засідання на 12.02.2020. Акціонере товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях відзиву на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 не надали, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" також звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 в частині відмовлених позовних вимог про виселення Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни з нерухомого майна, а саме будівлі магазину (реєстраційний номер 659606512110) загальною площею 196,1кв.м., розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Літке, буд. 68а та про стягнення неустойки у сумі 64 500,94 грн. за період з квітня по травень 2017 року; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про автоматичне продовження строку дії договору, проаналізувавши листи позивача від 13.04.2017 та від 01.06.2017. Апелянт зазначає, що вказані листи свідчать про намір позивача продовжити строк дії договору за певних умов, а саме внесення змін до договору, тому друга частина листа від 13.04.2017 містить попередження про наслідки непогодження додаткових умов. А у листі від 01.06.2017 чітко спрямовано на фіксацію факту непогодження додаткових умов та, як наслідок, спливу дії договору. Апелянт вважає, що оскільки відповідач не виконав умов пункту 10.1 договору оренди, за відсутності заяви відповідача про продовження терміну дії договору, договір є припиненим 31.03.2017, тому позовні вимоги про виселення та стягнення неустойки підлягають задоволенню. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрите провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17, розгляд скарги призначений у судове засідання на 16.12.2019. Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 16.12.2019, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Орєшкіної Е.В. на лікарняному. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2019 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 призначено в судове засідання на 27.01.2020. Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 27.01.2020, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Орєшкіної Е.В. у відрядженні. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 призначено в судове засідання на 12.02.2020. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подало до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у задоволенні позову у повному обсязі. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях зазначає, що єдиним власником спірного майна є держава в особі Кабінету міністрів України, а тому висновок позивача про те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" з 21.10.2015 набуло права власності на нерухоме майно не відповідає вимогам законодавства. Третя особа вважає, що відсутність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про припинення юридичної особи Державного підприємства "Придніпровська залізниця" свідчить про те, що до Акціонерного товариства "Українська залізниця" наразі не перейшли усі права та обов`язки, в тому числі й за спірним договором оренди. Фізична особа - підприємець Ментій Валентина Вікторовича відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 не надала, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі №904/7826/17 об`єднано апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" для сумісного апеляційного розгляду. Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 21.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №12/02-3558-ОД, відповідно до пункту 1.1 якого з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 28.08.2013, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно будівлю магазину (далі - майно) площею 196,1 кв.м., яке розміщене за адресою м.Кривий Ріг, вул. Літке, 68а, на 1-му поверсі 1-го (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 20.06.2013 і становить 429 851,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу промтоварів та продтоварів у тому числі підакцизної групи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (пункт 1.2 договору). Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 договору). У разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, копія якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання (пункт 2.5 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 21.06.2010). Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря (пункт 2.6 договору). Матеріалами справи підтверджується, що 21.08.2009 між Регіональним відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною підписаний Акт приймання - передачі в оренду будівлі магазину, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (а.с. 21, том 1). Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, коригувалася сторонами шляхом внесення змін та доповнень у пункт 3.1 договору. Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутриувачу у співвідношенні 70 відсотків до державного бюджету та 30 відсотків балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6 договору). Розмір орендної плати коригувався шляхом внесення змін та доповнень до пункту 3.6 договору. Пунктом 3.11 договору визначено, що зобов`язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за три (базових) місяці оренди, який вноситься в рахунок плати за три останні місяці оренди. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 3.12 договору). Пунктом 5.2 договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні, визначеному пунктом 3.6 договору. Пунктом 5.3 договору визначено, що протягом місяця після підписання договору орендар зобов`язаний внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні місяці з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки у сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі довгострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва орендна плата. Згідно пункту 5.4 договору орендар зобов`язаний щомісяця не пізніше 15 числа звітувати орендодавцю та балансоутримувачу про внесення орендної плати, скоригованої на індекс інфляції, до державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку. Пунктом 5.5 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 04.04.2014, визначено обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (пункт 5.19 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 21.06.2010). Пунктом 7.3 договору визначено обов`язок орендодавця письмово повідомити орендаря, не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору. Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 21.08.2009 по 20.08.2010 включно (пункт 10.1 договору). Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін, і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 14.11.2014). В подальшому додатковими угодами до договору оренди №12/02-3558-ОД сторонами було неодноразово продовжено строк дії даного договору, а саме: додатковою угодою від 21.06.2010 строк дії договору встановлено до 19.08.2013 включно; додатковою угодою від 28.08.2013 встановлено, що договір є пролонгованим з 20.08.2013 по 31.12.2013; додатковою угодою від 04.04.2014 встановлено, що договір є пролонгованим з 01.01.2014 по 31.12.2014; додатковою угодою від 14.11.2014 встановлено, що договір є пролонгованим з 01.01.2015 по 31.03.2015; додатковою угодою від 26.02.2015 встановлено, що договір є пролонгованим з 01.04.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж по 28.02.2018. 18.08.2015 Міністром інфраструктури України затверджено Передавальний акт Державного підприємства "Придніпровська залізниця" від 03.08.2015, а 01.12.2015 комісією з реорганізації юридичної особи Державного підприємства "Придніпровська залізниця" підписано Заключний передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а також Зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та правонаступництво щодо якого переходить до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". 19.02.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області звернулося до орендаря з листом №16-02-00815, у якому повідомило останнього про те, що державне майно за договором оренди №12/02-3558-ОД увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а відтак реалізація правонаступництва за договором оренди здійснюється шляхом підписання тристороннього договору про внесення змін до договору оренди про встановлення належного орендодавця. 10.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", що є правонаступником усіх прав та обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту, та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною без участі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області укладено додатковий договір до договору №12/02-3558-ОД, пунктом 1 якого передбачено, що орендодавцем майна, визначеного договором №12/02-3558-ОД, є ПАТ "Українська залізниця". Також, внесено зміни до пунктів 3.1, 3.6 договору оренди №12/02-3558-ОД та продовжено термін його дії по 31.03.2016 включно (пункт 8 додаткового договору). У вересні 2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про визнання недійсним додаткового договору від 10.03.2016 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною на підставі статей 203, 215, 236, 651, 653, 761 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України та статей 5, 10 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 у справі №904/4125/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019, позов задоволено повністю, визнано додатковий договір недійсним з моменту укладення. Як зазначено Верховним Судом в постанові від 04.06.2019 у справі №904/4125/18, в силу частини 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який є спеціальним законом у спірних правовідносинах у співвідношенні з нормами Цивільного кодексу України, внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Разом з тим, від державної реєстрації права власності на нерухоме майно залізничного транспорту звільняються саме правопопередники Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", на базі майна яких останнє створено. Майно, передане до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" також підлягає державній реєстрації та право власності на таке майно виникає з моменту його державної реєстрації. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 18.10.2016 за Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" право власності на будівлю магазину №12, розміщену за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Літке, 68 а, зареєстроване лише 21.09.2016. Верховним Судом в постанові від 04.06.2019 у справі №904/4125/18 встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як новий власник, набуло право власності на орендоване нерухоме майно з 21.09.2016 та саме з цієї дати Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є зареєстрованим власником майна та, як наслідок, належним орендодавцем за договором оренди №12/02-3558-ОД у розумінні статті 770 Цивільного кодексу України та статей 15, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". 25.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною було укладено Додаткову угоду до договору, якою визначено орендну плату у сумі 15 275,00 грн. без ПДВ. 29.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною було укладено Додаткову угоду до договору якою встановлено, що договір діє з 01 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року включно" (а.с. 36, том 1). Матеріали справи містять лист від 13.04.2017 в якому позивач зазначає, що протокольним рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 29.03.2017 №Ц-57/25 ухвалено продовження дії договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД. Позивачем запропоновано внести зміни до договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД. Крім того, з тексту листа вбачається, що за вимогою ПАТ "Укрзалізниця" відповідач по терміну завершення договору оренди зобов`язаний повернути майно. Також попереджено відповідача, що у разі невиконання обов`язку з повернення нерухомого майна орендодавець має право вимагати сплати неустойки, штрафу та пені. Вказаний лист позивача відповідач отримав 05.05.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 39, том 1) та фіскальним чеком від 21.04.2017 (а.с. 40, том 1). Вдруге позивач звернувся до відповідача з листом від 01.06.2017 №268/ДН-2, в якому вказано, що протокольним рішенням засідання правління ПАТ "Укрзалізниця" від 29.03.2017 №Ц-57/25 ухвалено продовження дії договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД. Також, позивач повідомив відповідача про направлення поштою 04.05.2017 листа Регіональної філії "Придніпровська залізниця" від 13.04.2017 №НКМ-07/316 та додаткових договорів про погодження внесення змін до договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД. Крім того, з тексту листа вбачається, що за вимогою ПАТ "Укрзалізниця" відповідач по терміну завершення договору оренди зобов`язаний повернути майно. Також, попереджено відповідача, що у разі не виконання обов`язку з повернення нерухомого майна орендодавець має право вимагати сплати неустойки, штрафу та пені. Вказаний лист позивача відповідач отримав 31.05.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 42 том 1) та описом вкладень (а.с. 43, том 1). Позивач посилається на те, що строк дії договору оренди закінчився 31.03.2017, однак орендоване майно не повернуто, тому просить виселити орендаря з орендованого приміщення, стягнути орендну плату за січень-травень 2017 року та неустойку за квітень-травень 2017. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статей 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено статтею 764 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в пунктах 30, 31 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/4125/18 та положення пункту 10.1, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 26.02.2015 до договору, місцевий господарський суд зазначив, що договір є пролонгованим до 21.10.2015. Умови продовження договірних відносин за договорами оренди державного та комунального майна унормовані статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Фактичне використання відповідачем об`єкту нерухомого майна після закінчення обумовленого договором строку його дії, тобто після 21.10.2015, визнається усіма учасниками процесу. Матеріали справи не містять доказів звернення сторін договору (відповідача, третьої особи) про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Приймаючи до уваги мовчазне волевиявлення сторін договору (відповідача та третьої особи), місцевий господарський суд констатував продовження дії договору на підставі закону автоматично, тобто відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме на один рік в силу приписів пункту 10.1 договору, до 21.10.2016. Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у пунктах 38, 44 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/4125/18, місцевий господарський суд констатував, що легітимним орендодавцем за договором оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 позивач став з 21.09.2016, тому саме з 21.09.2016 останній має право отримувати орендну за договором оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 у повному обсязі. Крім того, умовами пункту 10.7 договору оренди № 12/02-3558-ОД від 21.08.2009, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 04.04.2014, встановлено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників) (а.с.24 том 1). Проаналізувавши лист позивача від 13.04.2017, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач повідомив відповідача, що протокольним рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 29.03.2017 №Ц-57/25 ухвалено продовження дії договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД та запропонував внести відповідні зміни до договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД. Однак, вимоги про повернення майна позивачу останній відповідачу не ставив, а вказав лише про таку можливість і проінформував про дії відповідача у разі виникнення вказаних обставин. Отже, дії позивача свідчать про намір продовження договірних відносин з відповідачем. Проаналізувавши лист позивача від 01.06.2017, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач вдруге повідомив відповідача, що протокольним рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 29.03.2017 №Ц-57/25 ухвалено продовження дії договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД та вказав, що не отримано від відповідача додаткових договорів до договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД. Однак, вимоги про повернення майна позивачу останній відповідачу не ставив, а вказав лише про таку можливість і проінформував про дії відповідача у разі виникнення вказаних обставин. Отже, дії позивача свідчать про намір продовження договірних відносин з відповідачем. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд взяв до уваги положення статті 764 Цивільного кодексу України, якого визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього. Враховуючи фактичні обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД є продовженим на підставі закону автоматично, тобто відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме на один рік в силу приписів пункту 10.1 договору, до 31.03.2018, до 31.03.2019 та до 31.03.2020. В підтвердження правильності позиції про автоматичне провадження договору оренди місцевий господарський взяв до уваги лист позивача від 06.03.2019 за вих.№139/ДН-2, в якому відповідача проінформовано про необхідність належним чином виконати вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Апеляційний господарський суд, здійснивши аналіз тексту листа від 13.04.2017 за №07/316, погоджується з доводами відповідача про те, що він не містив безумовних заперечень щодо продовження дії договору. Перш за все він був направлений на зміну умов договору щодо строку його дії, а за умови непогодження орендаря, було зазначено, що залізниця має право вимагати повернення майна. На підтвердження направлення цього листа позивач надав копію фіскального чеку від 21.04.2017, з якого не вбачається, яка саме кореспонденція була направлена за цим поштовим відправленням, відсутній опис вкладення, тому вказаний чек не є належним доказом направлення листа відповідачу. Як підтверджується листом самого позивача від 01.06.2017 за №268/ДН-2, лист від 13.04.2017 за №07/316 було направлено тільки 04.05.2017. Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна вказаний лист отримала 05.05.2017, що підтверджується поштовим повідомленням. Апеляційний господарський суд зазначає, що вказаний лист не було направлено відповідачу протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (термін дії було визначено до 31.03.2017 включно), як це передбачено законом та умовами договору. Крім того, у листі від 13.04.2017 за №07/316 було встановлено строк для повернення підписаних додаткових угод до договору до 24.04.2017, в той час як Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна отримала цей лист 05.05.2017, що позбавило її об`єктивної можливості повернути підписаний проект додаткового договору у строк, визначений позивачем. Лист від 01.06.2017 за №268/ДН-2 також було направлено поза межами місячного терміну, відтак договір не припинив свою дію 31.03.2017. Вказане також підтверджується листом позивача на адресу Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни від 06.03.2019 за №139/ДН-2, в якому позивач, повідомивши про необхідність виконання вимог розділу 5 договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009, фактично визнав наявність договірних відносин станом на 06.03.2019, тому доводи апелянта про припинення договору відхиляються апеляційним господарським судом. Більше заперечень щодо продовження дії договору позивач не висловлював, отже договір кожного разу було продовжено на той же строк та на тих же умовах. Оскільки, додатковою угодою від 29.11.2016 було встановлено строк дії договору з 01.11.2016 по 31.03.2017 (п`ять місяців), то відповідно строк дії договору було продовжено до 31.08.2017, до 31.01.2018, до 30.06.2018, до 30.11.2018, до 30.04.2019, до 30.09.2019 та до 28.02.2020 включно. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що спірний договір не припинив свою дію 31.03.2017, а є чинним до 28.02.2020. За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі виплачувати орендну плату. Аналогічні положення містяться в пункті 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відповідно до частин 1 та 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Відповідно до умов договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 строк оплати орендних платежів за період з січня по травень 2017 року є таким, що настав. Оскільки доказів сплати заборгованості з орендної плати за період з січня по травень 2017 року суду відповідач не надав, місцевий господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 56 565, 59 грн. Апелянт (Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна), не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, з посиланням на те, що додатковий договір щодо сплати 100% орендної плати на користь позивача діяв лише до 31.03.2016, тому орендна плата за спірний період (січень травень 2017 року) має сплачуватись пропорційно 30% - позивачу, 70% - третій особі. Також апелянт вважає недослідженими і докази щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за договором, а саме наявність переплати, що призвело до помилкового висновку про неналежне виконання орендарем зобов`язань за договором. Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості з орендної плати у сумі 56 565,59 грн. Оскільки за змістом статей 759, 762 Цивільного кодексу орендна плата сплачується в межах строку дії договору оренди, апеляційним господарським судом встановлено, що строк дії договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД не закінчився як зазначено позивачем 31.03.2017, а є продовженим до 28.02.2020 на тих самих умовах, які були передбачені договором, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за січень-травень 2017 року у сумі 56 565,59 грн. підлягають задоволенню. При цьому, доводи відповідача про необізнаність щодо обов`язку відповідача сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 100% відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки 25.10.2016 (після реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за позивачем) відповідачем був підписаний додатковий договір до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД з Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" як орендодавцем за договором. Вказаною додатковою угодою (додатковим договором) сторонами встановлений розмір орендної плати у сумі 15 275,00 грн. без ПДВ. Відповідно до частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт оренди: будівля магазину №12, розміщена за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Літке, 68 а, належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (дата реєстрації 21.09.2016). Враховуючи, що до позивача перейшло право власності на об`єкт оренди, яке 21.09.2016 зареєстроване згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 25.10.2016 відповідачем був підписаний додатковий договір до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД з Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" як орендодавцем за договором, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про необізнаність щодо сплати орендної плати у повному обсязі на користь позивача у період січень-травень 2017 року (спірний період) та про пропорційність сплати орендної плати (30% - позивачу, 70% - третій особі). Оскільки встановлення обставин чинності договору оренди у спорі про стягнення заборгованості з орендної плати є обов`язковим, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що при вирішення спору місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем заявлено про закінчення строку дії договору 31.03.2017 та заявлені вимоги про стягнення сум та повернення майна у зв`язку з цим, однак місцевим господарським судом встановлено продовження строку дії договору, тобто розглянуто спір за межами заявлених вимог. Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що спірний договір не припинив свою дію 31.03.2017, а є чинним до 28.02.2020. При цьому, допущена місцевим господарським судом помилка щодо визначення дати, до якої пролонговано договір (судом визначено до 31.03.2020 (вказана дата визначена без урахування умов додаткової угоди від 29.11.2016)), не вплинула на правильність прийнятого рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості з орендної плати за січень травень 2017 року у сумі 56 565,59 грн. Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Пунктом 10.13 договору встановлено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (частина 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"). Позивачем заявлена до стягнення неустойка у розмірі 64 500,94 грн. за період з квітня по травень 2017 року та вимога виселити відповідача з нерухомого майна, а саме: будівлі магазину (реєстраційний номер 659606512110) загальною площею 196,1кв.м., розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Літке, буд. 68а у зв`язку із закінченням строку дії договору 31.03.2017. Враховуючи, що договір оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД є діючим, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення орендаря із займаного приміщення та стягнення неустойки. Апелянт (Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця") не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду про автоматичне продовження строку дії договору та зазначає, вказані листи (від 13.04.2017 та від 01.06.2017) свідчать про намір позивача продовжити строк дії договору за певних умов, а саме внесення змін до договору, тому друга частина листа від 13.04.2017 містить попередження про наслідки непогодження додаткових умов. А у листі від 01.06.2017 чітко спрямовано на фіксацію факту непогодження додаткових умов та, як наслідок, спливу дії договору. Апелянт вважає, що оскільки відповідач не виконав умов пункту 10.1 договору оренди, за відсутності заяви відповідача про продовження терміну дії договору, договір є припиненим 31.03.2017. Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни з нерухомого майна, а саме будівлі магазину (реєстраційний номер 659606512110) загальною площею 196,1кв.м., що розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Літке, буд. 68а та про стягнення неустойки у сумі 64 500,94 грн. за квітень-травень 2017 року. Як на підставу припинення договору оренди позивач посилається на лист від 13.04.2017 за №07/316, з чим не погоджується відповідач. Апеляційний господарський суд, здійснивши аналіз тексту цього листа, погоджується з доводами відповідача про те, що він не містив безумовних заперечень щодо продовження дії договору. Як вже зазначено вище, перш за все він був направлений на зміну умов договору щодо строку його дії, а за умови непогодження орендаря, було зазначено, що залізниця має право вимагати повернення майна. На підтвердження направлення цього листа позивач надав копію фіскального чеку від 21.04.2017, з якого не вбачається, яка саме кореспонденція була направлена за цим поштовим відправленням, відсутній опис вкладення, тому вказаний чек не є належним доказом направлення цього листа відповідачу. Як підтверджується листом самого позивача від 01.06.2017 за №268/ДН-2, лист від 13.04.2017 за №07/316 було направлено тільки 04.05.2017. Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна вказаний лист отримала 05.05.2017, що підтверджується поштовим повідомленням. Апеляційний господарський суд зазначає, що вказаний лист не було направлено відповідачу протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (термін дії було визначено до 31.03.2017 включно), як це передбачено законом та умовами договору. Крім того, у листі від 13.04.2017 за №07/316 було встановлено строк для повернення підписаних додаткових угод до договору до 24.04.2017, в той час як Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна отримала цей лист 05.05.2017, що позбавило її об`єктивної можливості повернути підписаний проект додаткового договору у строк, визначений позивачем. Лист від 01.06.2017 за №268/ДН-2 також було направлено поза межами місячного терміну, відтак договір не припинив свою дію 31.03.2017. Вказане також підтверджується листом позивача на адресу Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни від 06.03.2019 за №139/ДН-2, в якому позивач, повідомивши про необхідність виконання вимог розділу 5 договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009, фактично визнав наявність договірних відносин станом на 06.03.2019, тому доводи апелянта про припинення договору відхиляються апеляційним господарським судом. Більше заперечень щодо продовження дії договору позивач не висловлював, отже договір кожного разу було продовжено на той же строк та на тих же умовах. Оскільки, додатковою угодою від 29.11.2016 було встановлено строк дії договору з 01.11.2016 по 31.03.2017 (п`ять місяців), то відповідно строк дії договору було продовжено до 31.08.2017, до 31.01.2018, до 30.06.2018, до 30.11.2018, до 30.04.2019, до 30.09.2019 та до 28.02.2020 включно. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що спірний договір не припинив свою дію 31.03.2017, а є чинним до 28.02.2020, тому позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення та стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за квітень травень 2017 року не підлягають задоволенню. Апеляційний господарський суд враховує, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про чинність договору внаслідок його автоматичного пролонгування та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення та стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за квітень травень 2017 року. При цьому, допущена місцевим господарським судом помилка щодо визначення дати, до якої пролонговано договір (судом визначено до 31.03.2020 (вказана дата визначена без урахування умов додаткової угоди від 29.11.2016)), не вплинула на правильність прийнятого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення та стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за квітень травень 2017 року у зв`язку із чинністю договору оренди. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи, наявність заперечень Акціонерного товариства "Українська залізниця" проти факту укладення додаткового договору від 19.06.2017, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження дотримання порядку укладення додаткового договору від 19.06.2017, наявність явних виправлень щодо дати, до якої укладений цей договір, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого господарського суду та доводами позивача про неукладення додаткового договору від 19.06.2017. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянтів, наведені в обґрунтування апеляційних скарг. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів. З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 в часині стягнення з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості з орендної плати у сумі 56 565,59 грн. залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Ментій Тетяну Миколаївну. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17 в часині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни з нерухомого майна, а саме будівлі магазину (реєстраційний номер 659606512110) загальною площею 196,1кв.м., розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Літке, буд. 68а та про стягнення неустойки у сумі 64 500,94 грн. за квітень-травень 2017 року залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 14.02.2020. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова Суддя І.М. Подобєд