Постанова 4856 № 560/2460/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2460/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 13 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : В серпні 2019 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300,304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 січня 2020 року, з урахуванням п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що на підставі наказу №602 від 13.03.2019 року та направлення від 13.03.2019, виданих ГУ ДФС у Хмельницькій області, 20.03.2019 відповідач провів перевірку магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкт господарювання - ОСОБА_1 . Перевірка проведена з питань дотримання вимог Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ, Законів України від 06.07.95 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 19.12.95 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", від 01.06.00 №1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", від 24.03.95 №108/95-ВР Закону України "Про оплату праці", постанови Правління Національного банку України від 15.12.04 №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України від 29.12.12 №148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Кодексу законів про працю України від 10.12.71 №322-VIII. В ході перевірки відповідач встановив факт реалізації товарів (ТМЦ), які не обліковані у встановленому порядку, а саме: згідно додатку до акту перевірки встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку в сумі 4456 грн. 25 коп. без документів, що підтверджують їх придбання (походження) у постачальників. За результатами перевірки відповідач склав акт (довідка) фактичної перевірки від 21.03.2019. Дата реєстрації акта в органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання 22.03.2019 №0105/22/01/14/3070223148. Акт перевірки підписаний позивачем особисто. На підставі акта перевірки №0105/22/01/14/3070223148 від 21.03.2019 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0004701408, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 8086,90 грн. за платежем - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. 07.06.2019 Головне управління ДФС у Хмельницькій області сформувало відносно позивача податкову вимогу форми «Ф» №104727-58. У податковій вимозі зазначено, що станом на 06.06.2019 сума податкового боргу платника податків становить 8086,90 грн, назва податку - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Податкову вимогу №104727-58 позивач отримала 21.06.2019. Рішенням Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 07.06.2019 №22602/9/22-01-58-07-19, відповідно до ст.89 ПК України здійснено опис майна, що перебуває у власності платника податків - ОСОБА_1 . Вважаючи податкову вимогу протиправною, позивач оскаржила її до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України). Згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Приписами п. 75.1 ст.75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та у порядку, визначеному статтею 80 ПК України. Правила оформлення результатів перевірки визначені п.86.1 ст.86 ПК України. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим кодексом. Як визначено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. За змістом пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими. Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що борг у позивача виник згідно податкового повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0004701408, яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 8086,90 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу за адресою: м.Хмельницький, вул. М.Амосова, буд.27, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відправлення було повернуто на адресу відповідача, причина повернення - за закінченням встановленого строку зберігання. Отже, з врахуванням п.58.3 ст.58 ПК України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0004701408 вважається врученим ОСОБА_1 у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Колегія суддів зауважує, що вказане податкове повідомлення-рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку позивач не оскаржувала. Також, в матеріалах справи відсутні, та позивач не надала ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів щодо оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи в судовому порядку, а відтак податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0004701408 є чинним, у зв`язку з чим грошові зобов`язання позивача згідно вказаного податкового повідомлення-рішення є узгодженими. Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Доказів сплати податкового боргу в розмірі 8086,90 грн. згідно зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач суду не надала. Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі позивач як на підставу скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області №104727-58 від 07.06.2019 зазначає, що висновки, які викладені в акті (довідці) фактичної перевірки від 21.03.2019 щодо реалізації товарів без документів, що підтверджують їх придбання є безпідставними, оскільки позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товарів та надання послуг від контрагента фактично відбулися і товари (послуги) використані в господарській діяльності позивача. Однак, питання правомірності застосованих контролюючим органом до позивача штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0004701408, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 8086,90 грн. не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №805/3284/17-а, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно сформано та надіслано позивачу податкову вимогу №104727-58 від 07.06.2019 про сплату боргу в розмірі 8086,90 грн., а тому підстави для її скасування відсутні. За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проаналізувавши доводи апелянта та наявні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням норм чинного законодавства. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, то підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.