Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 2340/4757/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4757/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Епель О.В., Парінова А.Б., за участю секретаря Скидан С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 2340/4757/18 (розглянуту за правилами спрощеного позовного провадження) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень - рішень,-, В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення до позивача від 21.11.2018 №00001874057 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 1 грн., від 21.11.2018 №00001884057 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 17000 грн., від 21.11.2018 №00001894057 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 17000 грн., від 28.11.2018 №00001974057 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 17000 грн., від 28.11.2018 №00001984057 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 17000 грн., від 28.11.2018 №00001994057 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 17000 грн.; - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018 №00001874057 в частині застосування фінансових санкцій до позивача у сумі 1 грн., від 21.11.2018 №00001884057 в частині застосування фінансових санкцій до позивача у сумі 17000 грн., від 21.11.2018 №00001894057 в частині застосування фінансових санкцій до позивача у сумі 17000 грн., від 28.11.2018 №00001974057 в частині застосування фінансових санкцій до позивача у сумі 17000 грн., від 28.11.2018 №00001984057 в частині застосування фінансових санкцій до позивача у сумі 17000 грн., від 28.11.2018 №00001994057 в частині застосування фінансових санкцій до позивача у сумі 17000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податковим органом зроблено хибні висновки з приводу допущення позивачем вимог законодавства, яке є обов`язковим до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, оскільки вона не здійснювала реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а виявленні в підсобному приміщенні товари належать іншому суб`єкту господарювання. Крім того, позивачем зазначено, що виявлена пластикова пляшка ємністю 5 л. із прозорою рідиною з характерний запахом спирту належить чоловікові позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку останній зберігав у підсобному приміщенні магазину для власного вживання. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу подано не було. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована суб`єктом господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області, на підставі наказу №1989 від 17.10.2018 та направлень №224, №225 від 17.10.2018 року, проведено фактичну перевірку магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на предмет додержання суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 26.10.2018 за №75/23-00-40-0224/2297506285 (надалі - акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог законодавства, а саме: - п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - не проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та не надання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції продавцем ОСОБА_3 ; - ч. 4 ст. 11 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме зберігання для подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, а саме: рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі згідно з актом зняття залишків ТМЦ; - ч. 1 ст. 9 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: зберігання для подальшої реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв - рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі згідно з актом зняття залишків ТМЦ; - абз. 13 ч.1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: зберігання для подальшої реалізації алкогольних напоїв з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 Закон України № 481/95-ВР від 19.12.1995, рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі згідно з актом зняття залишків ТМЦ; - ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій на право роздрібної торгівлі. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - №00001884057 від 21 листопада 2018 року, яким на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.; - №00001894057 від 21 листопада 2018 року, яким на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.; - №00001874057 від 21 листопада 2018 року, яким на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано штраф у розмірі 1,00 грн.; - №0001974057 від 28 листопада 2018 року, яким на підставі абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.; - №0001984057 від 28 листопада 2018 року, яким на підставі абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.; - №0001994057 від 28 листопада 2018 року, яким на підставі абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протравними звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт допущення позивачем порушень вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (надалі - Закон №481/95-ВР) спирт етиловий, коньячний і плодовий та зерновий дистилят, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, дистилят виноградний спиртовий, спирт-сирець плодовий, біоетанол, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні. Згідно абзацу 17 частини першої статті 1 Закону № 481/95-ВР фальсифікація алкогольних напоїв та тютюнових виробів - умисне, з корисливою метою виготовлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само прямим відтворенням товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені. За змістом абзацу четвертого частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Згідно з підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Відповідно до підпункту 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку. Згідно пунктів 226.1, 226.5-226.7 статті 226 ПК у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки (пункт 226.9 статті 226 ПК). Відповідно до пункту 226.11 статті 226 ПК зберігання не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється. За змістом частини першої статті 11 Закону № 481/95-ВР розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об`ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше. Аналіз викладених норм свідчить, що алкогольні напої повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні, повинні бути позначені марками акцизного податку та розливатися виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Відповідальність за порушення наведених вимог встановлена частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР, згідно якого до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, у ході проведення фактичної перевірки господарської одиниці - магазину, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Чигиринський район, с. Рацеве, вул. Рацівська, 9, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, встановлено факт зберігання прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі об`ємом 5 л немаркованої марками акцизного податку встановленого зразка та без супровідних документів. Згідно протоколу випробувань вимірювальної виробничої лабораторії ТОВ ЗЛГЗ "Златогор" №1549 від 27.11.2018 вказаний алкогольний напій не маркований марками акцизного податку, розлитий в тару, не передбачену ст. 11 Закону № 481/95-ВР, та не відповідає ДСТУ 4256:5003 "Горілки та горілки особливі" і не рекомендується до вживання. Таким чином, у ході фактичної перевірки встановлено факт зберігання алкогольних напоїв, що не відповідають вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні, не позначених марками акцизного податку та розлитих не у передбачену діючими стандартами скляну тару чи бляшанки із харчового алюмінію чи сувенірні пляшки чи художньо оформлений посуд із скла або глазурованої кераміки. Крім того, виявлено значну кількість алкогольних та тютюнових виробів в широкому асортименті із зазначенням ціни їх реалізації, перелік яких наведено в акті зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. При цьому, як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, доводи позивача щодо зберігання маркованого акцизними марками товару на підставі договору відповідального зберігання іншим суб`єктом господарювання, а саме ФОП ОСОБА_4 , не підтверджено належними допустимими доказами. Апелянтом надано до матерів справи копію договору оренди нежитлового приміщення № 1/13/01/2018 від 13.01.2018 року укладеного між позивачем та ОСОБА_4 , а також копії видаткових накладних (а.с. 91-92). Поряд із цим, вказаний договорі оренди не засвідчує факту відповідального зберігання позивачем товару, що належить ФОП ОСОБА_4 . Більш того, із вказаної документації не можливо встановити про яке саме приміщення йде мова у договорі, також позивачем не надано акту приймання передачі приміщення передбачений п. 2.2. договору. Крім того, відсутність в приміщенні магазину товарно-матеріальних цінностей, які не належать підприємцю засвідчено працівником магазину, що був присутній при здійсненні перевірки - ОСОБА_3 . Факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів в скляних ємкостях з марками акцизного податку та в пластикових ємкостях без марок акцизного податку без відповідної ліцензії на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів також встановлено постановою Чигиринськоо районного суду Черкаської області від 17.01.2019 року у справі № 708/1463/18, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Вказана постанова суду набрала законної сили. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, податковим органом встановлено факту продажу пляшки пива, 1,5 л. "Львівське світле" за ціною 37,20 грн. без застосування РРО та за відсутності у позивача відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Позивачем факт продажу вказаного слабоалкогольного напою без відповідної ліцензії та без застосування РРО жодним чином не спростовано. При цьому, колегією суддів відхиляється посилання позивача в апеляційній скарзі про передчасне винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки акт перевірки отримано позивачем 01.11.2018 (що ним не заперечується), а спірні рішення винесені 28.11.2018, тобто з дотриманням встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК десятиденного строку. Здійснення лабораторних випробувань лише частини виявленої продукції не спростовує факту порушення позивачем викладених вище норм. Будь-яких інших процедурних порушень у ході проведення перевірки та оформлення її результатів, які б могли вплинути на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи встановлено не було. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя: Г.В. Земляна Судді: О.В. Епель А.Б. Парінов Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.