Постанова 4824 № 755/12134/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД провадження в апеляційній інстанції №22-ц/824/391/2020 унікальний номер справи №755/12134/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Білич І.М. суддів Іванченка М.М., Лапчевської О.Ф. при секретарі Кемському В.В. за участю: представника позивача ОСОБА_1 представника скаржника ОСОБА_2 представника третьої особи Муханов А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - Хобти Дар`ї Олексіївни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року, постановлене під головуванням судді Дніпровського районного суду міста Києва Гончарука В.П., по цивільній справі № 755/12134/18 за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. в с т а н о в и л а: У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., в якому просила скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2017 року, індексний номер 34341054, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ПАТ «ПУМБ», а також зобов`язати відповідача поновити запис про реєстрацію права власності на вказану квартиру за нею. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 18.12.2007 року між нею та ЗАТ «ПУМБ» був укладений кредитний договір № 5932816 вона отримала у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 140 000,00 доларів США, зі сплатою 12,50 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту - 18.12.2027 року. У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 18.12.2007 року між тими ж самими сторонами укладено договір іпотеки № 5932825 за яким, банку було передано в іпотеку придбане за кредитні кошти нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., індексний номер: 34341054, від 20.03.2017 року, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 19518151 про державну реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: НОМЕР_1 за ПАТ КБ«Перший Український Міжнародний банк» на підставі договору іпотеки від 18.12.2007 року. Позивач вважала вказане рішення незаконним, оскільки воно прийняте нотаріусом як державним реєстратором без вчинення нотаріальної дії, виходячи з того, що договір іпотеки посвідчувався іншим нотаріусом. Посилалася на відсутність укладеного між сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також на те, що банком у судовому порядку вже стягнуто з позивача суму заборгованості за кредитним договором, а тому реєстрація за третьою особою права власності на предмет іпотеки є подвійним стягненням з боржника. Зазначаючи також, що унаслідок прийнятого нотаріусом рішення її діти будуть позбавлені права користування їх єдиним житлом. Крім того, на думку позивача, оскаржуване судове рішення суперечить вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року позов задоволено. Скасовано рішення Приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М. про державну реєстрації прав та їх обтяжень від 20.03.2017 року, індексний номер 34341054. Зобов`язано Приватного нотаріуса КМНО Кобелєву А.М. поновити запис права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Не погодившись з судовим рішенням, представник АТ «ПУМБ» подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилаючись на судову практику Великої Палати Верховного Суду зазначала, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки спір стосується цивільного права позивача на нерухоме майно й виник між ОСОБА_4 та банком. Чинне законодавство передбачає право нотаріусів діяти в якості державних реєстраторів без вчинення нотаріальної дії. Положеннями укладеного між сторонами іпотечного договору, а саме п. 4.7.1 та п. 4.7.2, не передбачено обов`язок сторін укладати окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Заперечувала проти доводів позовної заяви в частині порушення прав дітей позивача діями нотаріуса, скаржник виходила з того, що вказані особи були зареєстровані в спірній квартирі без дозволу іпотекодержателя. Крім того, реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком в позасудовий спосіб не є примусовим відчуженням нерухомого майна, враховуючи наявність в договорі іпотеки згоди позичальника на такі дії банку, що не тягне за собою порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Надаючи відзив на апеляційну скаргу представник позивача посилалась на правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У судовому засіданні представник АТ «ПУМБ» підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Представники позивача і Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач про розгляд справи повідомлялася належним чином за адресою здійснення нотаріальної діяльності, однак в судове засідання не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. З відомостей Єдиного державного реєстру нотаріусів слідує, що доступ приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М. до державних реєстрів анульовано, а нотаріальна діяльність припинена. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність відповідача в силу положень ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.12.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 5932816, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 140 000,00 доларів США, зі сплатою 12,50 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту - 18.12.2027 року. У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 18.12.2007 року укладено договір іпотеки № 5932825, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 4762, за умовами якого позивачем передано банку в іпотеку придбане за кредитні кошти нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 . У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 обов`язків за кредитним договором, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2012 року у справі № 2604/2896/2012, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» заборгованість в сумі 143 689 доларів США та 494 977,88 гривень. Рішенням Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., індексний номер: 34341054, від 20.03.2017 року, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 19518151 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: НОМЕР_1 за ПАТ КБ«Перший Український Міжнародний Банк» на підставі договору іпотеки від 18.12.2007 року. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що проведення державної реєстрації права власності відбулося з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 05.06.2003 року) та за відсутністю у державного реєстратора повноважень здійснювати таку реєстрації без вчинення нотаріальної дії, пов`язаної із переходом речових прав на об`єкт нерухомості. Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Так, ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції вважав, що спір щодо скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно виник саме між позивачем та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18). За змістом висновків, викладених у п. 31.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц, та постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року у справі № 686/20502/16-ц, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано речове право на нерухоме майно. Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, у даному випадку спір пов`язаний з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки, процедура якої передбачає їх здійснення лише за участі нотаріуса (державного чи приватного) або державного реєстратора, дії якого оскаржуються опосередковано через неправомірність дій іпотекодержателя. Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу суду першої інстанції на необхідність при розгляді справи врахувати правові висновки, викладені у справах в аналогічних правовідносинах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 року в справі № 11-404апп18 щодо суб`єктного складу, де вказано, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності. Однак, незважаючи на вищевикладені висновки, суд першої інстанції розглянув та задовольнив позов, пред`явлений до неналежного відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За змістом ст.ст. 4, 48 ЦПК України відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку, позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. При цьому, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого засідання, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Тобто, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень цивільного процесуального законодавства, можна дійти висновку, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, в той час як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічний висновок викладено й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Крім того, як наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 552/6381/17, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог. Пунктом 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України). На підставі викладеного, а також враховуючи те, що можливість заміни належної сторони передбачена виключно на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, в той час як при здійсненні апеляційного перегляду справи суд не уповноважений на вчинення таких дій, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, як таке що ухвалене з порушенням норм процесуального права, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, в даному випадку аналіз інших доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права колегія суддів вважає недоцільним з огляду на встановлення відсутності спору між позивачем та відповідачем. Керуючись ст. ст. 367, 368, 372, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - Хобти Дар`ї Олексіївни задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 рокускасувати та постановити нове, за яким ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позовних вимог до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: