Постанова 4824 № 759/11771/19

справа № 759/11771/19 провадження № 22-ц/824/2384/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ухвалу Святошинського районного суду міста Київ від 03 вересня 2019 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни про визнання недійсним державної реєстрації прав та їх обтяжень, - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни про визнання недійсним державної реєстрації прав та їх обтяжень. Також у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат та заборонити вчиняти дії щодо її відчуження. В обґрунтування указаної заяви посилався на те, що у випадку незабезпечення позову існує ризик наступного відчуження вищевказаної квартири третім особам - покупцям та проведення наступної перереєстрації права власності за новим власником, що у свою чергу істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Ухвалою Святошинського районного суду міста Київ від 03 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни про визнання недійсним державної реєстрації прав та їх обтяжень задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат та заборонено вчиняти дії щодо її відчуження. В іншій частині відмовлено. Не погоджуючись із указаною ухвалою ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просило, апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указує, що ухвала суду першої інстанції винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, що мали значення для справи, а отже оскаржувана ухвала є такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів, які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду про можливе задоволення позову, доказів, які б підтверджували факти викладені у заяві про забезпечення позову. Також, судом першої інстанції в повній мірі не досліджено, що відповідач ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» було іпотекодержателем житлового будинку у АДРЕСА_2 , а саме позивач протягом тривалого часу порушує свої договірні зобов`язання і не виконує належним чином обов`язки іпотекодержателя. Місцевим судом також не досліджено відповідності позовним вимогам виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач. ОСОБА_1 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. В судове засідання ОСОБА_1 представник ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково суд першої інстанції виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат є предметом спору між сторонами, а отже є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом, або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. У відповідності до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення, або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як убачається із матеріалів справи, у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. про визнання недійсним державної реєстрації прав та їх обтяжень. Предметом указаного позову є визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо реєстрації права власності ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на квартиру АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат. Одночасно із позовною заявою, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат; шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат; ОСОБА_1 зазначав, що у випадку незабезпечення позову існує ризик наступного відчуження спірної квартири третіми особами - покупцями та проведення наступної перереєстрації права власності за новим власником, що у свою чергу істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, а тому, існує необхідність у забезпеченні даного позову. З огляду на те, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки позивач оспорює реєстрацію права власності на квартиру, що перейшло до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт та заборону відчуження є предметом спору та на даний час належить ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», а невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну квартиру. На час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення, що ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», як новий власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції належними доказами не доведено наявності наміру відповідача відчужити належне йому майно з метою уникнення виконання рішення суду правильність висновків суду першої інстанції щодо накладення арешту на спірну квартиру не спростовують, оскільки обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру спрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, яке є предметом спору, а заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним. За таких обставин, висновок суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру є законним та обґрунтованим. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині вимог щодо заборони вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат, оскільки накладення арешту на спірне майно передбачає також і заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Київ від 03 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба