Постанова Київський апеляційний суд № 362/5936/14

Справа № 362/5936/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/1059/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Марчук О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А., при секретарі Кибукевич О.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2019 року про залишення заяви без розгляду, постановлену у складі судді Марчука О.Л., у цивільній справі № 362/5936/14-ц за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Козинської селищної ради Київської області, ОСОБА_4 , про визнання особи недієздатною,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання недієздатним свого батька ОСОБА_3 з вересня 2003 року, просив встановити опіку над ним та призначити опікуном ОСОБА_2 . Зазначав, що ОСОБА_3 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 , неодноразово отримував нові паспорти, що підтверджується довідкою Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, при цьому, він припускає, що паспорти у ОСОБА_3 викрадались для вчинення будь-яких правочинів. Розпочинаючи з літа 2003 року ОСОБА_3 неодноразово підписував якісь зобов`язання, поручительства, при цьому він не пам`ятає назви банків, та місць підписання зобов`язань. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, яку просив задовольнити. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним в період з вересня 2003 року по 11 лютого 2015 року. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили ухвалу скасувати. Зазначають, що суд дійшов помилкового висновку про наявність спору між сторонами, а тому оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Також зазначають, що при проведенні експертизи, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що у клопотанні про проведення експертизи, вони просили визнати ОСОБА_3 недієздатним саме станом на травень 2005 року, тоді як в ухвалі про направлення справи на експертизу було зазначено період з 2003 року по 2015 рік, що призвело до повернення справи експертом у зв`язку з неможливістю проведення експертизи. В задоволенні останнього клопотання про проведення експертизи, судом взагалі було відмовлено. Звертають увагу суду на те, що вони просять визнати недієздатним ОСОБА_3 не за період з 2003 по 2015 роки, а лише станом на травень 2005 року. В судовому засіданні ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з наведених у ній підстав. Адвокат Антонюк С.В., який діє в інтересах ОСОБА_4 , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Козинської селищної ради Київської області, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Відтак, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 недієздатним в частині періоду з вересня 2003 року по 11 лютого 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи було встановлено існування спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження. Так, на переконання суду першої інстанції, метою визнання ОСОБА_3 недієздатним є подальше вирішення його опікуном питань, пов`язаних із правовими наслідками цивільних угод, укладених ним за період часу з вересня 2003 року по 11 лютого 2015 року. Колегія суддів вважає, що вказана ухвала суду підлягає скасуванню. Розгляд справ про визнання фізичної особи недієздатною здійснюється судом у порядку окремого провадження в порядку, визначеному цивільним процесуальним законом. Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Разом з тим, зазначене положення не поширюється на справи про визнання фізичної особи недієздатною. Це пояснюється тим, що визнання особи недієздатною не надає їй можливості брати участь у процесі, а її інтереси в суді буде представляти законний представник. Тому при вирішенні спору про право цивільне, коли одна із сторін є психічно хворою особою, повинно відбутися визнання цієї особи недієздатною. Одночасно зі спором про оправо цивільне питання про недієздатність фізичної особи може вирішуватися судом лише у тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина. Відповідне роз`яснення надавав Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 28 березня 1972 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним». На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 з підстав передбачених ч. 6 ст. 294 ЦПК України. Враховуючи викладене, ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2019 року підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2019 року скасувати, а справу за заявою ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним за період з вересня 2003 року по 11 лютого 2015 року направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 10 лютого 2020 року Суддя-доповідач Судді