Постанова 4804 № 227/2891/19

Єдиний унікальний номер 227/2891/19 Номер провадження 22-ц/804/64/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 лютого 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Мірути О.А., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2019 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Левченка А.М. в місті Добропіллі Донецької області (повне судове рішення складено 19 вересня 2019 року) в справі номер 227/2891/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: В липні 2019 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернулось АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04.04.2008 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, покладених на нього кредитним договором, станом на 30.04.2019 року утворилась заборгованість у загальній сумі 125742,78 грн, з яких: заборгованість за кредитом 10064,22 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом з 04.04.2008 року по 29.01.2018 року 115678,56 грн. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 цю заборгованість. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 4 квітня 2008 року в розмірі 10064,22 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився позивач АТ КБ «Приватбанк», подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19.09.2019 року в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Суд не оцінив докази та правові висновки, зазначені у постановах ВСУ у сукупності. Зазначив, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав підстав відмовляти в стягненні відсотків по кредиту. Оскаржуваним рішенням місцевий суд призводить до нехтування принципами платності кредитного договору і наносить шкоду всім споживачам банківських послуг, банку, та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Відмовляючи в стягненні відсотків по кредиту, суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду споживачам банківських послуг, що розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. В своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила суд залишити судове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19.09.2019 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що сума заборгованості за кредитним договором, яку просить позивач стягнути з відповідача необґрунтованою. Зазначає, що з 2015 року вона не користувалась кредитною карткою, до того вона регулярно сплачувала кредит. Вважає, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за кредитним договором б/н від 04.04.2008 року, апеляційний суд переглядає рішення суду саме в цій частині. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 04.04.2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом подачі анкети-заяви, відповідно до якої відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 3% на місяць на залишок заборгованості (а.с. 11 зв. стор.). З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.04.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед АТ КБ «Приватбанк» становить 125742,78 грн, з яких: заборгованість за кредитом 10064,72 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом з 04.04.2008 року по 29.01.2018 року 115678,56 (а.с. 6-9). Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 , встановлена базова відсоткова ставка в розмірі 3% в місяць (що нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік) (а.с. 12). Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 10064,22 грн та безпідставності позовних вимог в частині спору про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. Такий висновок суду першої інстанції в частині спору про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом не відповідає обставинам справи та вимогам закону. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника від 4 квітня 2008 року, яка підписана ОСОБА_1 , встановлена базова процента ставка по кредиту 3% на місяць, що загалом на рік становить 36% (а.с. 11). З довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка також підписана ОСОБА_1 , вбачається, що умовами кредитування встановлена базова відсоткова ставка в розмірі 3% в місяць (що нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів на рік) (а.с. 12). Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що в заяві позивальника не зазначена процентна ставка по кредиту. Однак, суд не звернув увагу на зміст анкети-заяви та доданої до неї довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яку підписала відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до яких сторони передбачили розмір процентної ставки 36% річних (3% на місяць). Тому у суду не було підстав вважати, що в анкеті-заяві не зазначена процентна ставка за користування кредитом. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Наведений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах розмірі з подальшим їх підвищенням, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за кредитним договором в певному підвищеному розмірі. За таких обставин, апеляційний вважає, що розмір заборгованості за процентами за період з 04.04.2008 року по 29.01.2019 року має бути не більше 36% річних, виходячи з узгодженої сторонами базової процентної ставки. 01.04.2015 року позивач підвищив відсоткову ставку до 43,2 процентів річних. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість за процентами за користування кредитом на 31.03.2015 року становить 4510,02 грн. Кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за період з 01.04.2015 року по 29.01.2018 року становить 1034 днів. Отже, розмір заборгованості за процентами за вказаний період становить 10406,40 грн (10064,22 (тіло кредиту) х 36%) : 360) х 1034 днів. Тобто, за період з 4 квітня 2008 року по 29 січня 2019 року загальна заборгованість за процентами за користування кредитом становить 14916,42 грн (4510,02 грн + 10406,40 грн), де 4510,02 грн - сума процентів, нарахованих банком за період з 04.04.2008 року по 31.03.2015 року (до неправомірного підвищення процентної ставки). З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині спору про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та ухваленню в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. Крім того, згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, тому розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 381,70 грн (розмір заявлених вимог 125742,78 грн (100%), розмір вимог, що підлягають задоволенню 24980,64 грн (19,87%), сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн (1921,00 х 19,87% : 100%). Також, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. АТ КБ «Приватбанк» за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у сумі 2881,50 грн, апеляційна скарга задоволена частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 572,55 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2019 року в частині спору про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом скасувати, в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 14916,42 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять грн 42 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 954,25 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повний текст судового рішення складений 13 лютого 2020 року. Суддя: