Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/5144/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/5144/17 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М. Категорія 52 Доповідач Микитюк О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Микитюк О.Ю. суддів Галацевич О.М. Борисюка Р.М. при секретарі Гайдамащук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №295/5144/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа Орган опіки та піклування Житомирської міської ради) про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 18 вересня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Зосименка О.М. у м.Житомир, встановив: У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначила, що з березня 1999 року по травень 2002 року перебувала з відповідачем у фактично шлюбних відносинах. Останній з 2002 року проживає окремо та жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної або будь-якої іншої участі у вихованні сина. У 2007 році вона зареєструвала шлюб з іншим чоловіком, якого ОСОБА_4 вважає своїм батьком. Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2018 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання судових витрат. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 14 листопада 2019 року залишена без задоволення заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не був повідомлений належним чином про розгляд справи, неодноразово, після припинення відносин з позивачкою намагався спілкуватися з сином, брати участь у його житті, сплачував аліменти, телефонував, але позивачка була проти та чинила перешкоди у спілкуванні з дитиною. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не був повідомлений про дату, час і місце засідання суду першої інстанції, усі судові повістки на його ім`я повернуті Укрпоштою за закінченням терміну зберігання. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу саме такою підставою. За таких обставин судове рішення належить скасувати. Відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав за наявності підстав, зазначених у частині першій даної статті, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради №473 від 04.05.2018 року затверджено висновок органу піки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 . Як пояснив в судовому засідання під час апеляційного розгляду справи представник органу опіки та піклування, висновок зроблений з урахування думки дитини і в її інтересах. ОСОБА_2 жодного разу не звертався до органу опіки для визначення порядку спілкування з сином. Як пояснив в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 , після досягнення сином дворічного віку він не спілкувався з ним, не цікавився станом його здоров`я, не відвідував дошкільні та шкільні заклади, де навчався син, не звертався до органу опіки і піклування чи до суду для визначення порядку спілкування з сином. Таке самоусунення від участі у вихованні пояснив небажанням створювати несприятливі для дитини конфліктні ситуації, припускаючи можливість негативних наслідків з боку матері дитини. Зазначив, що єдиним випадком спілкування з сином був контакт через соціальну мережу у вересні 2014 року, але син не захотів підтримувати спілкування. Цю обставину підтвердила свідок ОСОБА_5 . Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , показам яких надав належну оцінку суд першої інстанції, допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_8 підтвердили, що з 2002 року ОСОБА_2 не піклувався про сина, не брав участі у його вихованні, не цікавився його життям, не намагався спілкуватися з дитиною. Фактично ОСОБА_9 виховував чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачем не надано доказів неприязного ставлення до нього позивачки та створення нею будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною, починаючи з 2002 року до дня досягнення нею повноліття. Отже, протягом 17 років, за відсутності будь-яких перешкод, проживаючи з сином в одному місті (м. Житомирі), ОСОБА_2 свідомо нехтував своїми батьківськими обов`язками - не піклувався про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, лікування, не спілкувався з ним в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення; не виявляв інтересу до його внутрішнього світу; не створював умов для отримання ним освіти. Таке ухилення від виховання дитини є системною, винною поведінкою відповідача. Надання матеріального забезпечення у вигляді аліментів не замінює соціального і психологічного контакту з дитиною і не компенсує невиконання інших батьківських обов`язків. Збереження спорідненості в даному випадку не відповідає інтересам ОСОБА_11 . 21 січня 2019 року Лебідь Ілля досяг повноліття. Бажання ОСОБА_2 спілкуватися з повнолітнім сином, про що, на його думку свідчить подача апеляційної скарги, не має правового значення для вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ст.6 Сімейного кодексу України). Разом з тим, враховуючи, що позов подано у травні 2017 року, оскаржуване рішення ухвалено судом у вересні 2018 року, і предметом доказування у справі відповідно до положень ч.2 ст.77 ЦПК України є обставини, які існували до досягнення ОСОБА_12 повноліття, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав. Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Скасувати заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2018 року і ухвалити нове судове рішення. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча: Судді: