Постанова 4802 № 159/5020/17

Справа № 159/5020/17 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/233/20 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 лютого 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л.В., суддів - Осіпука В. В., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - Крилової Олени Леонідівни на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2019 року В С Т А Н О В И В: У грудні 2017 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з даним позовом, обгрунтовуючи його тим, що 15 червня 2009 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 8800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, внаслідок чого, станом на 15 листопада 2019 року, утворилась заборгованість у розмірі 23886,36 грн. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15.06.2009 року у розмірі 23886,36 грн., з яких: 8116,77 грн. тіло кредиту; 8621,50 грн. нараховано відсотків за користування кредитом; 5534,45 грн. нарахована пені; 1613,64 грн. нараховані штрафи. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2019 року ухвалено позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 15.06.2009 року, станом на 15.11.2017 року, в сумі 8116 (вісім тисяч сто шістнадцять) гривень 77 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" понесені судові витрати в сумі 543 (п`ятсот сорок три) гривні 68 копійок. В задоволенні решти позову - відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, судове рішення законним та просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2019 року у даній справі без змін. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється колегією суддів у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 8116,77 грн. підлягають до задоволення. З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 8800 гривень, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.11.2017 року, становить 23886,36 гривень, з яких: 8116,77 гривень тіло кредиту; 8621,50 гривень відсотків за користування кредитом; 5534,45 гривень пені; 1613,64 гривень штрафи. При цьому, на підтвердження погодження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надано до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви відповідача, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, відповідно до яких Банк нараховує відсотки за користування кредитом(а.с. 14-30). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Заява позичальника від 15.06.2009 року не містить жодних умов щодо нарахування процентів та пені, процентної ставки, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 14). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути тіло кредиту, нараховані відсотки за користування кредитом, пеню за прострочене зобов`язання, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.06.2009 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті: www.privatbank.ua/terms/, як невід`ємну частину спірного договору. Умовами та Правилами надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17(провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до місцевого суду не надав. Таким чином, банком не доведено наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитним договором від 15.06.2009 року у заявленому розмірі, а саме, нарахованих процентів, пені та штрафів. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нараховані позивачем відсотки за користування кредитом, пеня та штрафи не підтверджені ним належними та допустимими доказами та не підлягають стягненню з відповідача на користь банку, з огляду на зазначене вище. Рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 8116,77 грн. не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно відмовив у стягненні відсотків по кредиту, пені та штрафів не заслуговують на увагу, оскільки відсутній передбачений обов`язок відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 15 червня 2009 року, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду. За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді