Постанова 4812 № 484/5359/18

10.02.20 22-ц/812/56/20 Єдиний унікальний номер судової справи 484/5359/18 Номер провадження 22-ц/812/56/20 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 10 лютого 2020 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П., з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., за участі: позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 , переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» рішення, яке ухвалене Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 25 вересня 2019 року, під головуванням судді Мельничука О.В. в приміщені цього ж суду о 10 годині 46 хвилині, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» про визнання зобов`язання виконаним в повному обсязі за кредитним договором та припинення дії обтяження - застави рухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, УСТАНОВИЛА: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» (далі ПАТ «ДельтаБанк») про визнання зобов`язання виконаним в повному обсязі за кредитним договором та припинення дії обтяження - застави рухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі ТОВ «Укрпромбанк») був укладений кредитний договір №457-0041009/ФК-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 99 000 грн. на придбання автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.4% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, зі строком повернення кредитних коштів 10 серпня 2015 року. У забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором ОСОБА_1 передав у заставу банку транспортний засіб - автомобіль марки Fiat модель Doblo Panorama 1.4, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У зв`язку із погіршенням фінансового стану позивача він певний час не сплачував щомісячні платежі за кредитним договором внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед банком. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2010 року задоволено позов ТОВ «Укрпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрпромбанк» заборгованість за кредитним договором №457-0041009/ФК-08 від 11 серпня 2008 року, що утворилась станом на 28 квітня 2010 року, у загальному розмірі 103 196 грн. 88 коп. Після поліпшення свого фінансового становища позивач звернувся до ТОВ «Укрпромбанк» для визначення остаточної суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором з метою її повного погашення. Одразу після отримання відповідної інформації ОСОБА_1 погасив заборгованість перед банком, внаслідок чого ТОВ «Укрпромбанк» видало йому довідку за вих.№11-61140 від 21 червня 2010 року, відповідно до якої кредитний договір №457-0041009/ФК-08 від 11 серпня 2008 року припинив свою дію 16 червня 2010 року у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язання за вказаним кредитним договором перед кредитором. Разом з тим, звернувшись до Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області для переоформлення належного позивачу автомобіля Fiat Doblo Panorama 1.4, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , останній дізнався, що незважаючи на припинення дії кредитного договору, автомобіль до цього часу перебуває у заставі, а обтяжувачем зазначено ПАТ «ДельтаБанк». Звернувшись до ПАТ «ДельтаБанк», ОСОБА_1 з`ясував, що 08 грудня 2011 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «ДельтаБанк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до останнього перейшло, зокрема право вимоги за зобов`язанням, яке виникло на підставі кредитного договору №457-0041009/ФК-08 від 11 серпня 2008 року. Посилаючись на викладені обставини та вважаючи свої зобов`язання за кредитним договором виконаними, ОСОБА_1 просив: визнати виконаними в повному обсязі зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «ДельтаБанк» за кредитним договором №457-0041009/ФК-08 від 11 серпня 2008 року; припинити заставу рухомого майна, а саме автомобіля марки Fiat модель Doblo Panorama 1.4, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровану в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 08 грудня 2013 року за №14057590. ПАТ «ДельтаБанк» надало до суду заяву, в якій позовні вимоги не визнало. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконаними в повному обсязі зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «ДельтаБанк» за кредитним договором №457-0041009/ФК-08, укладеним 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк». Припинено заставу рухомого майна а саме автомобіля марки FIAT моделі DOBLO PANORAMA 1.4, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №14057590. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором №457-0041009/ФК-08 від 11 серпня 2008 року, підтвердженням чого є надана довідка банку про повне виконання ним кредитних зобов`язань та відсутності у банка, як кредитора, фінансових та майнових претензій до нього, як позичальника. В апеляційній скарзі ПАТ «ДельтаБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що міськрайонний суд належним чином не дослідив доводи банку про те, що зобов`язання позивача за кредитним договором не виконанні, так як згідно розрахунку заборгованості позивач станом на 25 лютого 2019 року має кредитну заборгованість перед банком у розмірі 260 546 грн 41 коп. і він цю заборгованість належними та допустимими доказами не спростував. Надана раніше ТОВ «Укрпромбанк» довідка про відсутність кредитної заборгованості у ОСОБА_1 перед банком спростовується іншими доказами, поданими до суду, які останнім не враховані. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки. При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі. Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За правилами ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором. В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором. Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором. За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною першою ст.593 ЦК України передбачено, що з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою, припиняється і право застави. Аналогічні положення закріплені і у ст.28 Закону України «Про заставу», у якій передбачено, що застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання. З матеріалів справи убачається, що 11 серпня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» і ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено кредитний договір №457-0041009/ФК-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 99 000 грн., на придбання автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.4% річних, зі строком повернення кредитних коштів 10 серпня 2015 року (том 1 а.с.13-19). Згідно п.3.1 вказаного договору, у забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором ОСОБА_1 передав у заставу банку транспортний засіб Fiat Doblo Panorama 1.4, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу від 11 серпня 2008 року (том 2 а.с.23-30). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником транспортного засобу автомобіля марки Fiat модель Doblo Panorama 1.4, номер шасі ZFA НОМЕР_3 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с.12). Також у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №457-0041009/пор-08 (том 2 а.с.31). В подальшому ОСОБА_1 допустив порушення виконання своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого банк змушений був звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2010 року був задоволений позов ТОВ «Укрпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрпромбанк» заборгованість за кредитним договором №457-0041009/ФК-08 від 11 серпня 2008 року, що утворилась станом на 28 квітня 2010 року, в загальному розмірі 103 196 грн. 88 коп. Вирішено розстрочити виконання рішення суду на 36 місяців, зобов`язавши ОСОБА_1 сплачувати на користь ТОВ «Укрпромбанк» заборгованість в розмірі 103 196 грн. 88 коп. щомісячно рівними платежами в розмірі 2 866 грн. 58 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрпромбанк» судові витрати, до складу яких увійшли витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 040 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. (цивільна справа №2-42/2010 а.с.84-85). Згідно довідки за вих.№11-6140 від 21 червня 2010 року, виданої ОСОБА_1 керуючим Первомайського відділення ТОВ «Укрпромбанк», кредитний договір №457-0041009/ФК-08, укладений 11 серпня 2008 року на придбання транспортного засобу марки Fiat модель Doblo Panorama 1.4, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , припинив свою дію з 16 червня 2010 року, у зв`язку із повним виконанням позичальником зобов`язання за вказаним кредитним договором перед кредитором (том 1 а.с.7). Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна виданого від 22 березня 2018 року, транспортний засіб автомобіль марки Fiat номер шасі ZFA НОМЕР_3 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває у заставі (том 1 а.с.11). 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до п.п.4.1 п.4 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком, у тому числі ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги за кредитним договором від 11 серпня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 (том 1 а.с.124-129,130). За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Таким чином, у цій справі, відповідачу належало доводити наявність заборгованості у позивача, надаючи відповідні докази, що зроблено у суді першої інстанції не було. Отже вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши наведені вище норми матеріального права, дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_1 добровільно виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 11 серпня 2008 року, підтвердженням чого є надана ним довідка ТОВ «Укрпромбанк» від 21 червня 2010 року про повне виконання ним кредитних зобов`язань та відсутності у банка, як кредитора, фінансових та майнових претензій до нього, як позичальника, оригінал якої був оглянутий міськрайонним судом в судовому засіданні від 25 вересня 2019 року. При цьому зазначена довідка представником відповідачем не була спростована. Твердження представника відповідача про те, що факт погашення заборгованості за кредитним договором позивачем не підтверджено, оскільки останнім не надано жодного документу на підтвердження перерахування коштів банку є помилковим та не спростовує встановлені судом обставини щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач ОСОБА_1 не спростував наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно з яким станом на 25 лютого 2019 року у нього наявна заборгованість перед банком у розмірі 260 546 грн. 41 коп. безпідставні, так як позивачем надано довідку банку про повне виконання ним зобов`язань за кредитним договором. При цьому нарахування інших сум (процентів, пені тощо) після спливу строку дії кредитного договору законом не передбачено (правова позиція Великої Палата Верховного Суду, викладена у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс 18). Оскільки кредитний договір припинив свою дію, проте банк у порушення вимог ст.28 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року (з наступними змінами та доповненнями), ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року (з наступними змінами та доповненнями), ч.2 ст.593 ЦК України не вчинив дій щодо припинення обтяження рухомого майна, переданого у заставу, то вказане є неправомірним та порушує права позивача. За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд першої інстанції правильно встановив, що довідка від 21 червня 2010 року, видана ТОВ «Укрпромбанк» є доказом відсутності заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором №457-0041009/ФК-08 від 11 серпня 2008 року. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів у справі. Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу ПАТ «ДельтаБанк» залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: П.П. Лисенко О.І. Галущенко Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2020 року