Постанова 4854 № 487/2070/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 487/2070/19 Головуючий в І інстанції: Кузьменко В.В. Дата та місце ухвалення рішення: 17.09.2019 р. м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. за участю секретаря Коваль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції - капітана поліції Собачкова Михайла Олександровича на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просив: визнати дії інспектора № 2 батальйону № 1 патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області капітана поліції Собачкова Михайла Олександровича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 06 березня 2019 року серії ЕАВ № 968634, а справу закрити. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2019 року задоволено. Скасовано постанову серії ЕАВ № 968634 від 06.03.2019 року про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а провадження в адміністративній справі за вказаною постановою закрито. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Інспектор роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції - капітан поліції Собачков М.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм процесуального та матеріального права. Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подано, а також у судове засідання позивач не з`явився. Також, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції були здійснені неодноразово виклики позивача у судові засідання для розгляду даної справи за адресою, яка зазначена позивачем у заявленому позові та яка відповідає адресі місця реєстрації позивача, проте, судова кореспонденція повернута на адресу суду з підстав її не вручення адресату. Згідно ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Крім того, відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. На підставі наведених вимог, судом апеляційної інстанції оприлюднені відповідне оголошення про дату, час та місце розгляду даної справи, а також ухвалу про відкриття провадження у справі на веб-порталі судової влади України. Таким чином, за наведених обставин, позивач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи та його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, а також враховуючи неприбуття інших учасників справи у судове зсідання, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно ст. 229 КАС України. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що 06 березня 2019 року відповідачем стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 968634, якою визнано позивача винним за частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки PEUGEOT 407, державний номер НОМЕР_1 , 06.03.2019 року о 21 год. 00 хв. в с. ОСОБА_2 , без реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1 «б» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не надано. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у постанові про накладення адміністративного стягнення серія ЕАВ № 968634 від 06.03.2019 року, відповідно до приписів ст. 283 КУпАП, не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, які були використані під час встановлення правопорушення та накладення адміністративного стягнення. Таким чином, суд першої інстанції вказав, що не зазначивши в оскаржуваній постанові технічний засіб яким здійснено фото або відеозапис, які були використані під час встановлення правопорушення, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв всупереч приписам ст. 283 КУпАП. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача необхідно скасувати, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене. Так, приймаючи оскаржуване судове рішення з посиланням не надання відповідачем доказів в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання відповідачем копії позовної заяви та запиту суду щодо витребування відеоматеріалів. Так само в матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи 17.09.2019 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції). В матеріалах справи наявне лише поштове повідомлення про вручення відповідачу повістки про виклик у судове засідання, призначене на 09.08.2019 року. Поряд з цим, Управлінням патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції неодноразово подавались заяви про перенесення розгляду справи у зв`язку із неотриманням копії позовної заяви, а також про направлення таких матеріалів. Однак, докази вручення відповідачу у справі копії позовної заяви в матеріалах справи не містяться. На зазначені обставини апелянтом звернуто увагу в поданій апеляційній скарзі та у зв`язку з неповідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також неотриманням відповідачем позовної заяви, апелянтом до апеляційної скарги додані докази, які на його думку, підтверджують правомірність винесення оскаржуваної постанови. Окрім викладеного, як вірно звернуто увагу апелянтом, судом першої інстанції при розгляді справи не вірно визначено найменування відповідача у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Також, у відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За встановлених обставин та враховуючи наведені вимоги КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям судом апеляційної інстанції нового судового рішення з урахуванням наданих доказів. Вирішуючи справу в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до пп. б п. 2.1 р. 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Частиною 1 статті 126 КУпАП України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вимог ч. 1 ст. 251 КУпАП (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За правилами ст. 280 КУпАП (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Згідно ст. 283 КУпАП (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. 06 березня 2019 року відповідачем стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 968634, якою визнано позивача винним за частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки PEUGEOT 407, державний номер НОМЕР_1 , 06.03.2019 року о 21 год. 00 хв. в с. ОСОБА_2 , без реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1 «б» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом з місця події, на якому зафіксовано транспортний засіб позивача та на якому позивачем самостійно зазначено, що він керував автомобілем марки PEUGEOT 407, державний номер НОМЕР_1 , при цьому, при собі у нього були відсутні реєстраційні документи на транспортний засіб. За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем цілком правомірно прийнято оскаржувану постанову та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Що стосується посилань позивача на порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме безпідставний розгляд справи на місці вчинення правопорушення, та не задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи до 06.05.2019 року з метою участі у справі його адвоката, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Згідно матеріалів справи, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, безпосередньо на місці його вчинення. Також, колегія суддів зазначає, що під час розгляду відносно позивача справи про адміністративне правопорушення останньому з боку інспектора патрульної поліції не здійснювалось будь-яких перешкод щодо реалізації позивачем своїх прав, як особи, що притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі, щодо участі у розгляді справи для захисту прав позивача адвоката. Навпаки, позивачу запропоновано скористатись послугами адвоката та надано можливість відкладення розгляду справи на 15 днів, проте, позивач своїм правом не скористався. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, відповідач діяв у межах повноважень, а тому, підстави для визнання таких дій протиправними, скасування прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні. Що стосується посилань позивача та суду першої інстанції на неможливість прийняття до уваги в якості доказу відеозапис з місця події, якими зафіксовано здійснене позивачем правопорушення, оскільки в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не зазначено серії та номеру цього відеозапису, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, відеозапис та фото з місця події можуть слугувати доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм даного Кодексу. Частиною 2 статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція). За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Згідно ст.ст. 72, 73, 74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для не прийняття до уваги наданого відеозапису, на якому зафіксовано здійснення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17, від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а. З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції - капітана поліції Собачкова Михайла Олександровича задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Судове рішення складено у повному обсязі 13.02.2020 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька