Постанова 4850 № 200/6869/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року справа №200/6869/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року в справі № 200/6869/19-а (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В., повний текст судового рішення складено та підписано 02 вересня 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження з відходами» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача,- ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство «Донецький регіональний центр поводження з відходами» (далі позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДФС, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 № 0007614407 та № 0007614407, а також податкові повідомлення-рішення від 18.02.2019 № 0007824403 та № 0007834403, якими застосовано штрафні санкції. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом неправомірно застосовано до підприємства штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з екологічного податку, штрафні санкції за платежем земельного податку з юридичних осіб та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Позивач не визнає податкового боргу та підтверджує своєчасну сплату сум угоджених податкових зобов`язань платіжними дорученнями, вважає, що положення статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» застосовуються до спірних правовідносин та є спеціальною нормою закону, яка поширюється на суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території впродовж певного періоду в часі, в силу об`єктивних обставин проведення антитерористичної операції, факти про які, в свою чергу, підлягають підтвердженню належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб, що відповідно встановлює підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків (а.с. 7-11). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2019 року № 0007614407 про зобов`язання Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження відходами» сплатити штраф у розмірі 20 процентів у сумі 79488,71 грн за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2019 року № 0007624407 про зобов`язання Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження відходами» сплатити штраф у розмірі 20 процентів у сумі 14491,80 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року № 0007834403 про зобов`язання Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження відходами» сплатити штраф у розмірі 10 процентів у сумі 7766,99 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року № 0007824403 про зобов`язання Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження відходами» сплатити штраф у розмірі 20 процентів у сумі 8635,81 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем в порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України сплачено узгоджені зобов`язання із земельного податку та екологічного податку із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати сум грошового зобов`язання. У зв`язку із чим прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з екологічного податку в сумі 79488,71 грн (20%). Також апелянт посилається на те, що підприємством порушено строк сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 стаття 16, пунктами 57.1, 57.3 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, затримка складає 711, 834, 865 та 925 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 43179,00 грн. Наведене стало підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.02.2019 № 0007824403. А через порушення позивачем на 14 календарних днів строку сплати грошового зобов`язання в сумі 7766,99 грн з податку на дану вартість, визначеного підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 стаття 16, пунктами 57.1, 57.3 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України складено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 № 0007834403. Окрім цього податковий орган звертає увагу суду, що станом на 01 січня 2018 року у платника податків обліковувався податковий борг у сумі 1135919,9 грн по екологічному податку та 3140989,94 грн по земельному податку. Кошти, що сплачені позивачем направлені в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати. За таких обставин ГУ ДФС наголошує на відсутності підстав для задоволення позовних вимог КП «Донецький регіональний центр поводження з відходами» (а.с. 152-154). Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне. Згідно з матеріалами справи ГУ ДФС проведено камеральну перевірку КП «Донецький регіональний центр поводження з відходами» з питань своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання з екологічного податку згідно з податковими повідомленнями-рішеннями (форми «Ш») від 07 вересня 2018 року № 038654407, від 28 серпня 2018 року № 0037054407 та від 24 вересня 2018 року № 0043774407, самостійно визначеного грошового зобов`язання з екологічного податку за 3 квартал 2018 року, з земельного податку за грудень 2017 року, за січень-червень 2018 року. За наслідками перевірки складено акт перевірки від 21 січня 2019 року № 8/05-99-44-07/34850326, у висновках якого зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошового зобов`язання з екологічного податку за 3 квартал 2018 року з порушенням строків передбачених п. 57, ст. 57 та п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, узгодженого грошового зобов`язання згідно з податковими повідомленнями-рішеннями (форма «Ш») від 07 вересня 2018 року № 0038654407, від 28 серпня 2018 року № 0037054407, від 24 вересня 2018 року № 0043774407, самостійно визначеного грошового зобов`язання з земельного податку, за грудень 2017 року, січень-червень 2018 року з порушенням строків, передбачених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України. (а.с. 22) На підстави акту перевірки податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2019 року № 0007614407, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 79488,71 грн за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини. Під час розрахунку розміру штрафу враховано: - за податковим повідомленням-рішенням від 07 вересня 2018 № 0038654407 строк сплати 21 вересня 2018 року в сумі 40000,00 грн, фактично сплачено 26 грудня 2018 року, кількість днів затримки 95; - за податковим повідомленням-рішення від 28 серпня 2018 року № 0037054407 строк сплати 21 вересня 2018 року в сумі 114000,10 грн, фактично сплачено 26 грудня 2018 року, кількість днів затримки 95; - за податковим повідомленням-рішенням від 24 вересня 2018 року № 0043774407 строк сплати 08 жовтня 2018 року в сумі 6727300 грн, фактично сплачено 26 грудня 2019 року, кількість днів затримки 78, та 21 січня 2019 року, кількість днів затримки 104; - податкова декларація з екологічного податку за 3 квартал 2018 року в сумі 218757,30 грн строк сплати 19 листопада 2018 року, фактично сплачено 21 січня 2019 року, кількість днів затримки 63 (а.с. 14). Податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2019 року № 0007624407, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 14491,80 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб (а.с. 13) обраховано, виходячи з: - податкової декларації з плати за землю за 2017 рік № 9021663922 від 16 лютого 2017 року в сумі 11315,65 грн строк сплати 30 січня 2018 року, фактично сплачено 26 грудня 2018 року, кількість днів затримки 330; - податкової декларації з плати за землю за 2018 рік № 9021082783 від 14 лютого 2017 року в сумі 11315,64 грн строк сплати 02 березня 2018 року, фактично сплачено 26 грудня 2018 року, кількість днів затримки 299; - податкової декларації з плати за землю за 2018 рік № 9021082783 від 14 лютого 2017 року в сумі 11315,64 грн строк сплати 30 березня 2018 року, фактично сплачено 26 грудня 2018 року, кількість днів затримки 271; - податкової декларації з плати за землю за 2017 рік № 9021663922 від 16 лютого 2017 року в сумі 11315,64 грн строк сплати 30 квітня 2018 року, фактично сплачено 26 грудня 2018 року, кількість днів затримки 240; - податкової декларації з плати за землю за 2017 рік № 9021663922 від 16 лютого 2017 року в сумі 11315,64 грн строк сплати 30 травня 2018 року, фактично сплачено 26 грудня 2018 року, кількість днів затримки 210; - податкової декларації з плати за землю за 2017 рік № 902166392 від 16 лютого 2017 року в сумі 11315,64 грн строк сплати 30 червня 2018 року, фактично сплачено 26 грудня 2018 року, кількість днів затримки 179; - податкової декларації з плати за землю за 2017 рік № 902166392 від 16 лютого 2017 року в сумі 11315,64 грн строк сплати 30 липня 2018 року, фактично сплачено 26 грудня 2018 року, кількість днів затримки 149 (а.с. 13). Також, ГУ ДФС проведено камеральну перевірку з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 09 червня 2016 року по 20 серпня 2018 року. За наслідками перевірки складено акт від 23 січня 2019 року № 69/05-99-44-03-15-1/34850326, у висновках якого зазначено про порушення позивачем пункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасності сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковій звітності з ПДВ, а саме декларації за вересень 2018 року, та податкового боргу по декларації згідно з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року в справі № 805/299/15-а (а.с. 22). На підстави акту перевірки податковим органом сформовано податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року № 0007834403, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 776,70 грн за затримку на 14 днів сплати суми 7766,99 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с. 12). Відповідно до розрахунку фінансових санкцій підставами для їх нарахування стали: - податкова декларація з ПДВ за вересень 2018 року № 9227347610 від 18 жовтня 2018 року в сумі 254885,00 грн строк сплати 30 жовтня 2018 року, фактично сплачено 13 листопада 2018 року, 14 днів затримки. Податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року № 0007824403, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 43179,00 грн за затримку на 711, 834, 865, 925 календарних днів за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с. 15) сформовано з урахуванням рішення суду від 17 березня 2016 року № 805/299/15-а про розстрочення (відстрочення) виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року в справі про стягнення податкового боргу на суму 45147,58 грн до 31 грудня 2019 року, строк сплати 21 вересня 2018 року за рахунок переплати сплачено 21 вересня 2018 року, 834 дня затримки, 22 жовтня 2018 року сплачено 22 жовтня 2018 року 865 днів затримки, 21 листопада 2018 року сплачено 21 листопада 2018 року 865 днів затримки, 21 грудня 2018 року сплачено 21 грудня 2018 року 925 днів затримки, 21 січня 2019 року сплачено 21 січня 2019 року 711днів затримки. Вищезазначені спірні податкові-повідомлення рішення були оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України. Рішеннями від 26 квітня 2019 року № 20142/6/99-99-11-06-01-25 та від 10 травня 2019 року № 213147/6/99-99-11-06-01-25 та № 21334/6/99-99-11-06-01-25 Державною фіскальною службою України спірні податкові-повідомлення рішення ГУ ДФС залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 16, 18, 20). В підтвердження своєчасної сплати податкових зобов`язань позивачем надані платіжні доручення: № 418 від 02.10.2018 на суму 67273,94 грн; № 387 від 14.09.2018 на суму 114000,01 грн; № 386 від 14.09.2018 на суму 40000,00 грн; № 485 від 13.11.2018 на суму 218757,30 грн; № 409 від 27.09.2018 на суму 50000,00 грн; № 364 від 29.08.2018 на суму 50000,00 грн; № 291 від 30.07.2018 на суму 100000,00 грн; № 486 від 13 листопада 2018 року на суму 100000,00 грн; № 537 від 26.12.2018 на суму 100000,00 грн. В підтвердження своєчасної сплати позивачем податкових зобов`язань перед бюджетом з податку на додану вартість за період з 09 червня 2016 року по 20 серпня 2018 року надано платіжні доручення: № 390 від 19.09.2018 на суму 5000,00 грн; № 442 від 18.10.2018 на суму 5000,00 грн; № 483 від 13.11.2018 на суму 5000,00 грн; № 484 від 13.11.2018 на суму 7800,00 грн; № 511 від 29.11.2018 на суму 278148,00 грн; № 443 від 18.10.2018 на суму 255000,00 грн (а.с. 27-41). Відповідачем зазначено, що сплачені позивачем кошти направлені в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, посилаючись на пункт 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України. На підтвердження відповідачем надано ІКП (а.с. 64 ) Окрім цього підприємством надано сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 20 серпня 2014 року № 2498/05-4, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 08 вересня 2014 року при здійсненні позивачем господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів (а.с. 48). Вважаючи, що прийняті ГУ ДФС податкові повідомлення-рішення суперечать нормам чинного законодавства, КП «Донецький регіональний центр поводження з відходами» звернулось до суду за захистом свого порушеного права. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. За приписами п. 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України регламентовано, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Положеннями п. 287.3 ст. 287 ПК України регламентовано, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. А згідно з п. 250.2 ст. 250 ПК України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. За приписами п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Дослідивши матеріали справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що нараховані податковими повідомленнями-рішеннями від 15 лютого 2019 року № 0007624407 та № 0007614407 обраховані виходячи з поданих позивачем податкових декларацій. Тобто податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції за несплату підприємством самостійно обчислених податкових зобов`язань. З приводу податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2019 року № 0007834403 та № 0007824403 необхідно зазначити, що штрафні санкції нараховано не лише за несвоєчасну сплату визначеного в податковій звітності (декларації) зобов`язання, але й той факт, що на підставі встановленого ухвалою від 17.03.2016 Донецького окружного адміністративного суду розстрочення (відстрочення) КП «Донецький регіональний центр поводження з відходами» виконання постанови від 19.02.2015 у справі № 805/299/15-а позивачу встановлено строки поступового погашення податкового зобов`язання. Зі змісту статті 32 ПК України вбачається, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку. Розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу, відповідно до пункту 100.1 статті 100 ПК України, є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Тобто розстрочення (відстрочення) податкового боргу здійснюється виключно на платній основі, а плата (проценти) дорівнюють саме розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, оскільки розстрочення сплати податкового боргу є платним, то за розстрочення, що передбачено статтею 100 ПК України (за договором) платою є проценти, що дорівнюють розміру пені, розмір якої визначено пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, а за розстрочення сплати податкового боргу за судовим рішенням - пеня, розмір якої визначено пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України. З огляду на викладене, а також те, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись, в тому числі, і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, при такому розстроченні має враховуватись стаття 100 ПК України, яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення сплати боргу та не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, а така пеня фактично і є платою за таке розстрочення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановлення Донецьким окружним адміністративним судом ухвали про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді його несплати і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку. Отже, ГУ ДФС правильно встановило, що КП «Донецький регіональний центр поводження з відходами» несвоєчасно сплатило кошти в рахунок виконання податкового зобов`язання, що зумовило прийняття податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2019 року № 0007834403 та № 0007824403. Аналогічного правового висновку дійшли Верховний Суд в постанові від 25.10.2019 у справі № 803/115/16 та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18. З приводу висновків суду першої інстанції про необхідність перевірки сертифіката (висновку) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 20 серпня 2014 року № 2498/05-4 як підстави для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов`язань, колегія суддів зазначає наступне. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі Закон № 1669-VII), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з положеннями ст. 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. За приписами статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669-VII передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. 05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р. Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р м. Краматорськ Донецької області, на території якого позивач зареєстрований як юридична особа, включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Аналізуючи наявний в матеріалах справи Сертифікат як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Статтею 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону регламентовано, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Статтею 6.1. цього Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.) Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту. Таким чином колегія суддів зазначає, що: - на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин; - Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин; - Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Отже, наданий позивачем сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 20 серпня 2014 року № 2498/05-4 не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної сплати КП «Донецький регіональний центр поводження відходами» податкових зобов`язань, оскільки він засвідчують обставини непереборної сили у період з 14.04.2014 до моменту видачі. Зазначення у наведеному Сертифікаті того, що на момент видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що він засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє. Навпаки, враховуючи, що в грудні 2014 року Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 01.10.2019 у справі № 805/685/17-а. За таких обставин, суд апеляційної інстанції спростовує викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову КП «Донецький регіональний центр поводження з відходами» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2019 № 0007614407 та № 0007614407, а також податкових повідомлень-рішень від 18.02.2019 № 0007824403 та № 0007834403, та вважає обґрунтованими доводи ГУ ДФС, викладені в апеляційній скарзі. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового. Керуючись статями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року в справі № 200/6869/19-а задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року в справі № 200/6869/19-а скасувати. Прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження з відходами» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача відмовити. Повний текст судового рішення складено та підписано 12 лютого 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів М. Г. Сухарьок А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук