Постанова 4850 № 200/14126/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року справа №200/14126/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 200/14126/19-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В. текст ухвали складено у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: В грудні ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі-відповідач, сільська рада) з позовом в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення від 26.09.2019 року № 1851 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - зобов`язати повторно розглянути заяву від 12.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ухвалити нове рішення, яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах, не більше 0,1000 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3-8). Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року провадження по даній справі було закрито, оскільки справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства (а.с. 26-29). Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 не має кадастрового номеру та не перебуває у приватній власності. Вважає, що в даній справі сільська рада виступає як суб`єкт владних повноважень (а.с. 54-46). Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , (а.с. 13-14). 12.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11). Згідно витягу з рішення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 26.09.2019 року № 1851, ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення її безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншим особам (а.с.16). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Колегія суддів зазначає, що тлумачення терміну «суб`єкт владних повноважень» надано у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України і визначає, що це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За приписами ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для (…) будівництва та обслуговування жилого будинку (…), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. З аналізу наведених норм убачається, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Законодавчі норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до належних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з вищезазначених рішень. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність. Конституційний Суд України у Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. ст. 17 КАС України вирішив, що: - положення п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень; - положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Згідно зі ст. 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто, якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якої орган приймає відповідні рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку. Його інтерес не був реалізований внаслідок ухвалення рішення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 26.09.2019 року № 1851. Наявність існуючого речового права або спору щодо такого права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку судом апеляційної інстанції не встановлено. Колегія суддів наголошує й на тому, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкту владних повноважень, яке перешкоджає йому в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес ОСОБА_1 на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній, і може виникнути лише після реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки (підготовки проектної документації, її затвердження та прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. За таких обставин, суд дійшов до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, та спростовують висновки суду першої інстанції. Ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 308, 311, 312, 317, 320, 321, 322, 325, 327, 328, 329, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ВСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 200/14126/19-а за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 200/14126/19-а скасувати. Прийняти нову постанову. Справу № 200/14126/19-а за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Повний текст постанови складений та підписаний 12 лютого 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Арабей Г.М. Міронова