Постанова Київський апеляційний суд № 760/4279/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2020 року м. Київ справа №760/4279/19 провадження № 22-ц/824/3686/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач), суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» третя особа - ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року у складі судді Оксюти Т.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гюнсел», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Гюнсел», в якому просив стягнути матеріальну шкоду в сумі 110 586,56 грн та судові витрати. У мотивування вимог посилався на те, що 02.10.2018 року о 06:05 год. на автодорозі Знаменка-Луганськ-Ізварене сталася ДТП за участю водія ОСОБА_2 , який керував автобусом «MAN S200», д.н.з. НОМЕР_1 та за участю водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Mercedes-Benz», д.н. НОМЕР_2 . Вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 , який працює водієм автобуса «MAN S200», д.н. НОМЕР_1 у ТОВ «Гюнсел». Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Немирівського районного суду м. Кривий Ріг. Автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , використовувався у господарській діяльності ТОВ «Гюнсел» та цивільно-правова відповідальність водія була застрахована полісом ОСАГО. Ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану майну 100 000,00 грн. 26.12.2018 року на картковий рахунок позивача страховою компанією було зараховано 100 000,00 грн. Сума матеріальної шкоди по відновленню автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 становила 210 586,56 грн., з яких 100 000,00 грн 26.12.2018 року на картковий рахунок позивача було виплачено страховою компанією. Залишок суми позивач просив стягнути з ТОВ «Гюнсел», оскільки вказана ДТП сталася під час виконання водієм ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків (перевезення вантажу ТОВ «Гюнсел»). Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ТОВ «Гюнсел» на користь ОСОБА_1 суму завданих матеріальних збитків в сумі 110 586,56 грн та вирішено питання судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду, 08 січня 2020 відповідач в особі заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, не надав належної оцінки тим обставинам, що відповідно до Висновку експертного дослідження №1348 /1 від 20.01.2019 року про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного ТОВ «СЗУ України ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 складає 146 141,00 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 332 603,67 грн, що перевищує доаварійну вартість автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , а тому вказаний автомобіль, на думку апелянта, вважається фізично знищеним та відповідно до п.30.2 ст. 30 Закону його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо- транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, проте суд першої інстанції не залучив ПрАТ «АСК «Інго Україна» як третю особу, не витребував матеріали страхової справи і страхового відшкодування та не дослідив їх, що призвело до помилкових висновків та прийняття незаконного рішення. Також апелянт посилається на те, що суд помилково вважав відповідача особою, яка має відповідати за заподіяння шкоди, оскільки підприємство ТОВ «Гюнсел» із ОСОБА_2 не укладало цивільно-правової угоди, а тому за наявності вини останнього, він і повинен нести відповідальність за завдання шкоди. 03 лютого 2020 року на адресу Київського апеляційного суду представником позивача ОСОБА_3 надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якій вона просить суд відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки шкода заподіяна водієм ОСОБА_2 , який працює водієм автотранспортного засобу автобуса «MAN S200», д.н.з. НОМЕР_1 , що використовується в господарській діяльності ТОВ «Гюнсел» та ОСОБА_2 було скоєно ДТП під час виконання своїх трудових обов`язків, тому завдана матеріальна шкода позивачу повинна бути відшкодована саме відповідачем ТОВ «Гюнсел», який в подальшому має право зворотної вимоги до особи, що винна у ДТП. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що 02.10.2018 року о 06:05 год. на автодорозі Знаменка-Луганськ-Ізварне ОСОБА_2, керуючи автобусом «MAN S200», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони м. Кривий Ріг у напрямку м. Дніпро, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та безпечного об`їзду автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який стояв попереду, в результаті чого допустив зіткнення з даним автомобілем. Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 29.11.2018 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн в дохід держави та стягнуто судовий збір. Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. За таких обставин, суд вірного висновку дійшов, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керувала автобусом «MAN S200», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою, дії якої призвели до ДТП. Внаслідок вказаної ДТП автомобіль позивача «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Гюнсел» та працював водієм автобуса, що підтверджується наказом (розпорядженням) №292-к/тр від 21.07.2017 року. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д35/10/18 від 31.10.2018 року сума матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 станом на 02.10.2018 року становить 210 586,56 грн. Будь-яких доказів які б викликали сумнів у повноті, ясності, правильності дослідження, чи доказів, пов`язаних з недостатньою професійною кваліфікацією оцінювача, сторонами надано не було, а тому суд уважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, поясненням сторін і вірно взятий до уваги судом першої інстанції при ухваленні рішення. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Гюнсел» була застрахована у ПрАТ «АСК «Інго Україна», відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт страхового відшкодування за шкоду завдану майну становить 100 000,00 грн. 26.12.2018 року страховою компанією було виплачено позивачу 100 000,00 грн. Однак, вказана сума є недостатньою, у зв`язку з чим, на підставі ст. 1172 ЦК України, позивач просив стягнути з ТОВ «Гюнсел» різницю між виплаченою сумою страхового відшкодування та сумою завданої матеріальної шкоди, яка становить 110 586,56 грн (210 586,56 грн. - 100 000,00 грн.) Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Доводи апеляційної скарги про те, що підприємство ТОВ «Гюнсел» не укладало цивільно-правового договору із ОСОБА_2 не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідно до наказу (розпорядження) №292-к/тр від 21.07.2017 року ОСОБА_2 працює у ТОВ «Гюнсел» водієм автотранспортних засобів (автобуси) з 24.07.2017 року по теперішній час, і таким обставинам суд дав вірну оцінку. Неспроможними є посилання відповідача на те, що вимоги повинні бути заявлені до ПрАТ «АСК «Інго Україна», оскільки страхова компанія відповідно до полісу страхування №34301360 здійснила позивачу виплату в сумі 100 000,00 грн в межах ліміту відповідальності з огляду на те, що до початку першого судового засідання клопотань про залучення до участі у справі співвідповідача або заміни первісного відповідача належним відповідачем відповідно до ч. 1-2 ст. 51 ЦПК України не заявлялося. Ініціатива суду у подібних процесуальних питаннях законом не передбачена. Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач бажає отримати матеріальне відшкодування у сумі , що значно перевищує реальні збитки. Вказане не узгоджується з матеріалами справи, відповідно до яких судом було досліджено експертний висновок автотоварознавчого дослідження №Д35/10/18 від 31.10.2018 року, згідно якого сума матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 станом на 02.10.2018 року становить 210 586,56 грн. Будь-яких доказів, які б викликали сумнів у повноті, ясності, правильності дослідження чи доказів, пов`язаних з недостатньою професійною кваліфікацією оцінювача, сторонами надано не було. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За змістом ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів. Наразі, до матеріалів апеляційної скарги відповідачем надано нові документи, які датовані 04.10.2018 року (акт огляду колісного транспортного засобу) та 20.01.2018 року (висновок експертного дослідження). Проте, колегія не приймає до уваги вказані документи з огляду на те, що вони не можуть бути взяті в якості доказів, оскільки не були предметом дослідження в суді першої інстанції , хоча на той час вже існували (з огляду на дату виготовлення), проте, доказів неможливості подання таких документів до суду першої інстанції відповідач апеляційному суду не надав. Отже, підсумовуючи викладене, колегія доходить висновку, що оскільки шкода, заподіяна водієм ОСОБА_2 , який працює водієм автотранспортного засобу автобуса «MAN S200», д.н.з. НОМЕР_1 , що використовується в господарській діяльності ТОВ «Гюнсел» та ОСОБА_2 , скоєно ДТП під час виконання своїх трудових обов`язків, судом першої інстанції дійдено вірного висновку, що завдана матеріальна шкода позивачу повинна бути відшкодована саме відповідачем ТОВ «Гюнсел», який в подальшому має право зворотної вимоги до особи, що винна у ДТП. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду попередньої інстанції. Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку з чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел»- залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року - залишити без зміни. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий В.А. Кравець Судді О.Ф. Мазурик Л.Д.Махлай