Постанова 4857 № 300/2052/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2052/19 пров. № А/857/33/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі № 300/2052/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кафарським В.В. в порядку письмового провадження в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської 29.11.2019 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), в якому просив суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 01.01.2018 з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень». Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що при перерахунку належної позивачу пенсії у 2018 році ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зігноровано той факт, що у пенсійній справі знаходяться документи, які підтверджують виплату надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 15% до посадового окладу. Зазначає також, що до частини другої статті 13 та частини четвертої статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі також Закон № 2262-ХІІ) були внесені редакційні зміни, якими, зокрема, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати умови і розміри перерахування раніше призначених пенсій, що грубо суперечить принципу верховенства права. Звертає увагу апеляційного суду на те, що пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2019 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі також Постанова № 103) та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (надалі також Порядок № 45), в частині визначення складових грошового забезпечення для перерахунку пенсій, звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, тому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі № 826/3858/18 такі визнано протиправними та нечинними. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, дослідивши обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Як слідує із копії протоколу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 01.12.2017, при обчисленні пенсії відповідачем враховувалося грошове забезпечення ОСОБА_1 , а саме: посадовий оклад 2128,00 грн., оклад за військове звання 130,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 35% 790,30 грн., надбавка за умови режимних обмежень, допуск Ф. 2 15% 319,20 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% 1 524,15 грн. та премія у розмірі 23,2% 493,70 грн. В подальшому, на виконання Постанови № 103, у зв`язку із зміною сум грошового забезпечення позивача, з 01.01.2018 територіальним пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням виключно таких складових грошового забезпечення: посадового окладу у розмірі 7890,00 грн., окладу за військове звання 1410,00 грн., процентної надбавки за вислугу років 45% - 4185,00 грн. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу відповідно до статті 30 Закону України від 21.01.1994 «Про державну таємницю» та пункту 2 статті 2 Постанови Кабінету міністрів України від 15.06.1994 № 414 «Про види та розміри і порядок компенсації громадянам у зв`язку з роботою яка передбачає доступ до державної таємниці». Листом від 13.09.2019 № 1200/С-15 відповідач повідомив, що у Головного управління відсутні законні підстави та відповідні повноваження для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% мотивуючи тим, що Постановою № 103 на момент проведення перерахунку внесено зміни до пункту 5 Порядку № 45, за яким під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. Суд першої інстанції дійшов переконання, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області при проведенні у квітні 2018 року позивачу перерахунку пенсії з урахуванням визначених у довідці Головного управління ДФС у Житомирській області від 21.03.2018 № 145/05 складових грошового забезпечення діяло правомірно. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначається Законом № 2262-ХІІ. Закон № 2262-ХІІ є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ. Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. З урахуванням наведеного, статтею 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінету Міністрів України фактично делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України, а тому посилання апелянта на хибність висновків суду першої інстанції з даного питання колегія суддів вважає необґрунтованими. На виконання частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 103, пунктом 1 якої передбачено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №

45. Згідно пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Абзацом першим пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акту, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 45, пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Із змісту зазначених правових приписів вбачається, що перерахунок пенсії пенсіонерам (звільненим з військової служби), пенсії яких були призначені на підставі Закону № 2262-ХІІ, здійснюється пенсійним органом на підставі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, обов`язок по формуванню яких покладається на державний орган, де працювала особа. Як встановлено судом, на виконання Постанови № 103 Головним управлінням ДФС у Житомирській області було видано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з відповідними розмірами та видами грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.03.2018. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позивачу перераховано пенсію з 01.04.2018 із врахуванням таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, премія та проведено виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018. Разом з тим, абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 в редакції постанови № 103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. При цьому у Додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №

45. Отже, з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що підставою для перерахунку пенсії є рішення Уряду у вигляді Постанови №

704. Визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 рішенням суду не зумовлює необхідності повторного повідомлення Пенсійного фонду України про виникнення підстав для перерахунку пенсії, як і повторного подання відповідних списків до Головних управлінь ДПС у областях. Адже підстава перерахунку пенсії - Постанова № 704 з ухваленням даного рішення суду, не змінилася. Відповідно списки осіб, пенсії яких потребують перерахунку, також не змінилися. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06 серпня 2019 року у зразкові справі № 160/3586/19 (провадження № Пз/9901/12/19). Зокрема Верховний Суд в пункті 24 зазначив: «Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність постанови Кабінету Міністрів України про встановлення умов та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1,2 Постанови № 103, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393». Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року і є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу». Таким чином, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні з прийняттям Постанови № 704 - зміною у бік збільшення розміру грошового забезпечення відповідних категорій посад у розмірах, встановлених законодавством, враховуючи визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103, на підставі статей 43, 51, 63 Закону № 2262-ХІІ та пункту 5 Порядку № 45 позивач набув право на перерахунок пенсії в частині наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років; надбавка за умови режимних обмежень. Тим більше, після втрати чинності з 05 березня 2019 року пунктів Постанови № 103 та Порядку № 45, які обмежували складові грошового забезпечення, що враховуються при перерахунку пенсії, відповідач зобов`язаний реалізувати у повній мірі положення статті 63 Закону № 2262-ХІІ та здійснити перерахунок з врахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень», яка враховується при перерахунку пенсії, передбачена Постановою № 704, яка первинно не була включена у довідку про розмір грошового забезпечення через встановлення Постановою № 103 обмеження. Зокрема, Постановою № 704 установлено такий додатковий вид грошового забезпечення як надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 постанови № 704). Однак суд першої інстанції вказані обставини не врахував, прийшовши до помилкового висновку, що прийняте Окружним адміністративним судом міста Києва в адміністративній справі № 826/3858/18 рішення не є тим юридичним фактом, який в силу вимог пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 (в редакції до 21.02.2018) тягне за собою обов`язок відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням розміру надбавок, доплат, підвищення та премій, які отримував позивач до 01.01.2018, та нових розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, на підставі яких проведено перерахунок пенсії відповідно до Постанови №

103. Таким чином, з 05.03.2019 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, а не з 01.01.2018 як просить позивач, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень», оскільки з цієї дати ОСОБА_1 має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ. Посилання відповідача на неможливість застосування до перерахунку пенсії позивачу наявної у пенсійній справі інформації щодо розміру надбавки за роботу в умовах режимних обмежень апеляційний суд відкидає, тому що за відсутності інших відомостей відповідач зобов`язаний використати вже наявну в нього інформацію, необхідну для перерахунку пенсії позивачу. Інший підхід до вирішення даної проблеми є формальним і не відповідає принципам верховенства права, тому що фактично знівельовує передбачене законом право на перерахунок пенсії позивачу з врахуванням зазначеної надбавки. У випадку сумніву у пенсійного органу щодо розміру надбавки, він не позбавлений права на перевірки такого розміру шляхом направлення відповідних запитів до установ, які володіють відповідними відомостями. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryэldэz v. Turkey), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, відповідно до якого, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17 (адміністративне провадження № К/9901/9550/18). Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016). Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року № 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів позивача, суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об`єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» є неправомірними, оскільки у пенсійній справі знаходяться документи, які підтверджують виплату надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 15% до посадового окладу, що підтверджується протоколом за пенсійною справою N/A 1069 (ДПА) від 01.12.2017, а тому відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 05.03.2019 з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень». Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України). Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права в частині позовної вимоги зобов`язального характеру, суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Отже, відповідач, як орган державної влади, зобов`язаний реалізовувати надані йому повноваження у спосіб, встановлений законом, із застосуванням норм законодавства, чинних на час вирішення відповідного питання. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази, які були досліджені судом, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що порушене право позивача може бути поновлено шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 05.03.2019 з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 15% до посадового окладу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зазначена правова норма кореспондується з положеннями підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 цього Кодексу, якою визначено вимоги до змісту постанови суду апеляційної інстанції, де передбачено, що у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, встановлення судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. При цьому, такі процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин. Тобто зобов`язання суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі подати суду звіт про виконання постанови суду є правом, а не обов`язком суду. Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає можливим та необхідним встановити судовий контроль за його виконанням шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання до суду першої інстанції у місячний строк з дня отримання його копії. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильне застосування матеріального права має місце у разі застосування неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене тлумачення. Суд першої інстанції у справі, що розглядається, не дав належної оцінки встановленим обставинам, допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Керуючись статтями 241, 242, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 370, 382 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі № 300/2052/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 05.03.2019 з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 15%. Зобов`язати відповідача надати у місячний строк звіт про виконання судового рішення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська