Постанова 4808 № 345/4205/19

Справа № 345/4205/19 Провадження № 22-ц/4808/309/20 Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Маслей А.М. з участю представника: АТ КБ "ПриватБанк" Рокетської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 28 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Якиміва Р.В. у м. Калуші, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивовано тим, що відповідно до Генеральної угоди про реконструкцію заборгованості та приєднання Умов та правил надання продукту кредитних карт від 27 березня 2015 року між АТ КБ ПриватБанкта ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 16 964 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з сплатою 10 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості здійснюється в залишку заборгованості здійснюється починаючи з 1 по 25 число кожного місяця. Позичальник підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку». Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених договором. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 27 березня 2015 року №б/н станом на 12 серпня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 52 854,57 грн, з яких 14910,35 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9314,49 грн заборгованість по процентах за користування кредитом, 22980,32 грн заборгованість за пенею та комісією, 5649,41 грн штраф, яку просив стягнути з ОСОБА_1 та 1921 грн судового збору. Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - 14 910,35 грн заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по справі 1921,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» Крилова О. Л. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні 9 314,49 грн відсотків за користування кредитом та стягнути з відповідача зазначену суму, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування. Відмова у стягненні заборгованості процентів по тілу кредиту, є необґрунтованою. Відсутність підпису позичальника на цих Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис постановлено в анкеті-заяві, яким засвідчила те, що повністю згодна з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Сума заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 9 314,49 грн , яку банк просить стягнути з ОСОБА_1 належним чином підтверджена розрахунком заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні представник банку ОСОБА_2 С ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу. ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання відповідачка не з`явилась, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого наявні відомості про намамагання суду у встановленому законом порядку вручити їй судову повістку не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя, так як остання зобов`язана добросовісно користуватись наданими правами та обов`язками. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Задовольняючи частково позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до договору № б/н від 27 березня 2015 року укладеного між банком та ОСОБА_1 відповідач отримав кредит у розмірі 16 964, 85 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача становить 14 910,35 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та 1921 грн сплачено банком судового збору. Висновок суду не повністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Судом встановлено, що 27 березня 2015 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 16 964 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з сплатою 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8). До кредитного договору Банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви позичальника, Витяг з Тарифів карт Банку «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/. За розрахунком Банку у ОСОБА_1 станом 12 серпня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 52 854,57 грн., з яких 14910,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9314,49 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом , 22980,32 грн. заборгованість за пенею та комісією, 5649,41 грн штраф (а.с. 5-6). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника ОСОБА_1 від 24 вересня 2007 року процентна ставка встановлено а у розмірі 2 % місячних та 3.5 % комісії. Генеральною угодою про реконструкцію заборгованості та приєднання Умов та правил надання продукту кредитних карт від 27 березня 2015 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого остання отримав кредит у розмірі 16 964 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з сплатою 10 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов відповідач розуміла та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом не може бути, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження№ 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТКБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27 березня 2015 року ) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 вересня 2019 року ), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Колегія суддів вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 березня 2015 року. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь банку 14 910,35 грн заборгованість за тілом кредиту суд першої інстанції вірно врахував, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимоги, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Разом з тим, відмовляючи банку у задоволенні позову щодо стягнення 9314,49 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд першої інстанції не врахував, що підписана відповідачем генеральна угода містить умову про сплату 1.5 % місячних за користування кредитними коштами, які відповідно частини першої статті 1048 ЦК України підлягають стягненню. Розмір заборгованості за процентами по кредитному договору відповідачка не оспорює. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами передбачені умовами кредитного договору, відповідають положенням ч.1ст.1048 ЦК України і підлягають задоволенню. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягають задоволенню, то витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2881,50 ( дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн слід стягнути з відповідача. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становить 52 854,57 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн*100=210 200 грн). Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 28 листопада 2019 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 27 березня 2015 року №б/н за щомісячними 1.5 % за користування кредиту у розмірі 9314,49 грн скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського 1 Д, м. Київ, 01001 заборгованість за кредитним договором від 27 березня 2015 року №б/н станом на 12 серпня 2019 року в розмірі 9 314, 49 (дев`ять тисяч триста чотирнадцять) грн та 2881,50 ( дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складений 12 лютого 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський