Постанова 4812 № 487/4892/19

12.02.20 22-ц/812/375/20 Єдиний номер справи 487/4892/19 Провадження 22-ц812/70/20 Головуючий по 1 інстанції Сухаревич З.М. 22-ц812/233/20 Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю. 22-ц812/375/20 П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 12 лютого 2020р. м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О., секретар судового засідання Цуркан І.І., за участі: представників Державної казначейської служби України, Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України відповідно Чернієнко К.В., Старкової ОСОБА_1 ., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України, Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2019р. за позовом ОСОБА_2 до начальника Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України Кріля Романа Володимировича, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, встановила: У червні 2019р. ОСОБА_2 пред`явив позов до начальника Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України Кріля Р.В., Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди. Позивач зазначав, що начальник Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України Кріль Р ОСОБА_3 . 06.03.2018р. на підставі протоколу № 003/50400/18 від 14.02.2018р. виніс постанову згідно якої його було визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.3 ст.469 МК з накладенням адміністративного стягнення у сумі 17000 грн. Дана постанова була визнана протиправною та скасована 17.04.2019р. П`ятим апеляційним адміністративним судом. За надання правової допомоги при розгляді адміністративного спору він поніс витрати за правову допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. У зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому завдано моральної шкоди, оскільки він був вимушений виправдовуватись перед власником товарів, що не є порушником митних правил і не є безвідповідальною до своїх обов`язків особою, а це відповідно вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути на його користь 7000 грн. майнової і 17000 грн. моральної шкоди. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2019р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Державної Казначейської Служби України на користь ОСОБА_2 2000 грн. моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку. У задоволені решти вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність рішення суду в частині відхилених вимог про відшкодування майнової шкоди, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про їх задоволення. Державна казначейська служба України, а також Миколаївська митниця Державної фіскальної служби України, яка не приймала участі у справі, в поданих апеляційних скаргах просили скасувати рішення суду в частині вимог про відшкодування моральної шкоди з ухваленням нового рішення про відмову в їх задоволенні з підстав недоведеності. Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України задоволенню не підлягають, а ОСОБА_2 частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.5 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється, в тому числі оперативними підрозділами органів доходів і зборів. Згідно з п.2 ч.1 ст.1, п.4 ч.1 ст.2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, в тому числі внаслідок незаконного накладення штрафу. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення. За правилами ст.3 цього ж Закону громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі: суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, моральна шкода. У ст.23 ЦК передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. За змістом ст.ст.3,4,13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» майнова і моральна шкода, завдана в наведених в ст.1 цього Закону випадках відшкодовуються громадянину за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 06.03.2018р. начальником Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України ДФС Крілем Р.В. на підставі протоколу від 14.02.2018р. № 003/50400/18 винесено постанову № 003/50400/18 згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.3 ст.469 МК з накладенням адміністративного стягнення у сумі 17000 грн. 06 березня 2018р. адвокат Бєлік В.Г. уклав з ОСОБА_2 договір, за умовами якого зобов`язався надати правову допомогу у справі про порушення митних правил (протокол № 003/50400/17 від 06.03.2018 р.) та адміністративній справі за розглядом цього протоколу, а останній сплатити за це 7000 грн. 12 грудня 2018р. Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 про скасування постанови від 06.03.2018р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019р. рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2018р. скасовано з ухваленням нового рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено, а постанову начальника Миколаївської митниці ДФС № 003/50400/18 від 06.03.2018р. визнано протиправною та скасовано. 05 червня 2019р. ОСОБА_2 сплатив адвокату Бєліку В.Г. 7000 грн. за договором про надання правової допомоги від 06 березня 2018р. З доданого до позовної заяви акту приймання-передачі виконаних юридичних послуг (а.с.25) вбачається, що адвокат Бєлік В.Г. за вищевказаним договором здійснив: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань адміністративного та митного кодексу; 2) складання заперечення проти доводів митниці від 06.03.2018р.; 3) складання адміністративного позову від 15.03.2018р.; 4) складання заяви про усунення недоліків від 03.04.2018р.; 5) складанні відповіді на відзив від 04.12.2018р.; 6) складання апеляційної скарги №15-02 від 15.02.2019р.; 7) складання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження від 14.03.2019р.; 8) складання заперечення проти доводів відповідача. Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди, суд виходив з того, що така шкода в основному (п.3-8 вищевказаного акту приймання-передачі виконаних робіт) полягає у витратах на професійну правничу допомогу під час розгляду адміністративного позову, а тому суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги при розгляді даної справи не підлягають відшкодуванню. Даний висновок суду узгоджується з положеннями ст.139 КАС, якою врегульовано порядок відшкодування судових витрат при розгляді адміністративного позову, до яких належать і витрати на професійну правничу допомогу і які повинні нести сторони спору (п.1 ч.3 ст.132, ст.133 КАС). Таким чином, судом вірно в даному випадку застосовано норми права, які регулюються спірні правовідносини, а також правомірно не застосовано положення п.4 ст.3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», так як порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді адміністративного спору передбачено процесуальним законом. В той же час є незаконним рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення сум, сплачених позивачем у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги при притягненні його відповідальності за порушення митних правил. Факт понесення таких витрат позивачем з обґрунтуванням адвокатом їх розміру підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, прибутковою квитанцією та кошторисом адвоката згідно якого надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань адміністративного та митного кодексу, а також складання заперечення проти доводів митниці від 06.03.2018р. становлять відповідно 200 грн. і 1000 грн. (а.с.25,26,76). Отже, вимоги про відшкодування майнової шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 1200 грн., що є підставою в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення. Що ж стосується вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, то такий висновок суду є правомірним. Так, факт незаконного притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу є доведеним. Названі неправомірні дії завдали ОСОБА_2 моральних втрат, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначені розміру компенсації за завдану моральну шкоду судом були враховані положення вищенаведених норм матеріального права з наведення у судовому рішенні відповідного обґрунтування. До того ж в апеляційній скарзі не наведено доводів щодо неспівмірності розміру компенсації. Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність заподіяння позивачу моральної шкоди підлягають відхиленню. Загальновідомим є факт, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності у будь-якої дієздатної людини завжди викликають негативні емоції. В даному випадку підлягають врахуванню обставини пов`язані з адміністративним провадженням щодо позивача під час якого останній надавав митниці пояснення про зроблену ним помилку в декларації від 01.12.2017р. (невірно зазначено перевізника, номер транспортного засобу, товар за межі митної території не вивозився), а також звертався із заявою про визнання митної декларації недійсною. У зв`язку із складанням відносно позивача протоколу про порушення митних правил він був вимушений укладати договір з адвокатом, нести у зв`язку з цим фінансові витрати, а після притягнення до відповідальності нести репутаційні втрати перед роботодавцем та відстоювати справедливість, що обмежило його можливості по реалізації ним своїх звичок і бажань. Отже, негативні емоції, які були викликані у позивача такого роду обставинами мали негативний вплив і досягли рівня страждань тим самим заподіявши йому моральну шкоду. Керуючись ст.ст.367,368,374-376,382 ЦПК, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2019р. в частині вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати і ухвалити нове рішення про їх часткове задоволення. Стягнути з Державної Казначейської Служби України на користь ОСОБА_2 1200 грн. майнової шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 12 лютого 2020р. Головуючий: Судді: