Постанова Вінницький апеляційний суд № 126/2521/17

Справа № 126/2521/17 Провадження № 22-ц/801/458/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 рокуСправа № 126/2521/17м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Марчук В.С., Матківської М.В., за участю секретаря судового засідання Константинова А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №126/2521/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Тирлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ПСП «Обрій», Шляхівської сільської об`єднаної територіальної громади Бершадського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2019 року, яке ухвалене суддею Губко В.І. в приміщенні Бершадського районного суду Вінницької області об 09 год 00 хв, повний текст складено 24 грудня 2019 року, в с т а н о в и в : В вересні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся в суд з зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що вони є спадкоємцями на майно батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадкове майно за законом, а саме права на пайовий фонд майна (майновий сертифікат) в «ПСП Обрій» с. Тирлівка, Бершадського району, Вінницької області, розміром 3782 грн, яке належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії ВІ за №033905, виданого Тирлівською сільською радою Бершадського району, Вінницької області від 25 червня 2017 року. За час трудової діяльності батько позивачів працював на різних роботах у колективному сільськогосподарському підприємстві та був його членом. В червні 2017 році позивачам стало відомо, що батько при житті не був включений у список громадян-членів КСП, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю, що виданий 12 квітня 1994 року відповідно до рішення Тирлівської сільської ради народних депутатів від 01 квітня 1994 року за №14/21. За життя батько позивачів сертифікат на земельну частку не отримував і не оформив права на земельний сертифікат. Відсутність правовстановлюючого документа позбавляє позивачів можливості оформити право власності на спадкове майно. Таким чином, позивачі просили визнати право на земельну частку (пай) по Ѕ за кожним, яка розташована на території Тирлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, розміром 3,20 умовних кадастрових гектара, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділивши її із земель запасу (резерву) Тирлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2019 року в задоволені позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, оскільки вважають його незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду. Просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 1969 року по 1987 рік працював різноробочим в КСП ім. 22 з`їзду КПРС. В 1987 році він вибув з членів даного КС у зв`язку з утворенням КСП «Більшовик». Згідно рішення Вінницького облвиконкому від 29 липня 1987 року №261, ОСОБА_3 визнано членом КСП «Більшовик», де він пропрацював різноробочим до 1990 року, що підтверджується копією трудової книжки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 . Спадкоємцями до його майна є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Тирлівської сільської ради, копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , копією свідоцтва про прав на спадщину за законом від 31 серпня 2017 року, зареєстровано в реєстрі за №599. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 червня 2017 року вих. №29-2-0.27-95/104-17 по Тирлівській сільській раді Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Обрій» був виданий 12 квітня 1994 року відповідно до рішення Тирлівської сільської ради народних депутатів від 01 квітня 1994 року №14/21. ОСОБА_3 не включений в список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, які додаються до Державного акта на право колективної власності на землю (а.с.11). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_3 у визначений законом спосіб не набув права на земельну частку (пай), оскільки не був включений у Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю по Тирлівській сільській раді від 12 квітня 1994 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право. Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та відповідно до вище зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта. Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельну частку (пай), встановивши, що спадкодавця ОСОБА_3 не було включено до списків осіб - членів КСП «Обрій», що долучався до державного акта на право колективної власності на землю, і він не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай). Доводи позивачів, що їх батько помилково не був включений до списків громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства «Обрій», який додається до Державного акта на право колективної власності на землю по Тирлівській сільській раді від 12 квітня 1994 року, нічим не підтвердженні. Крім того, апеляційний суд приходить до висновку про те, що зверненню до суду з указаним позовом має передувати вирішення питання про невключення до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Таких вимог позивачі у пред`явленому позові не заявляли. Разом з цим вирішення питання щодо невключення підприємством особи до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), має на меті оскарження дій чи бездіяльності цього підприємства, що вказує на необхідність залучення до участі у справі у такому випадку відповідної юридичної особи або її правонаступника. Доводи апеляційної скарги, що на момент отримання КСП «Обрій» державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_3 був членом указаного КСП, є необґрунтованими, оскільки з копії його трудової книжки вбачається, що він до 1990 року був членом КСП «Більшовик», будь-яких записів про його членство в КСП «Обрій» після 1990 року відсутні. Зазначені дії КСП не оскаржували, та, відповідно, питання про виділення земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у права власності на земельну частку (пай), не вирішувалося. За таких обставин підстав для визнання за позивачами права власності на земельну частку (пай) немає. Зазначене узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року справа №696/1268/16-ц, провадження 61-7892св18. Згідно з частиною четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги про порушення судом при постановленні оскаржуваного рішення суду таємниці нарадчої кімнати, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке. Відповідно до ст. 245 ЦПК України під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті. У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що порушення правил про таємницю нарадчої кімнати є порушенням норм процесуального права і може бути підставою для скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, зокрема в разі доведення факту спілкування судді поза межами нарадчої кімнати з учасником процесу чи іншими особами з приводу справи, що розглядається. Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання 23 грудня 2019 року о 15:09 год, після судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати. Оголошення вступної та резолютивної частини рішення Бершадського районного суду Вінницької області відбулось 24 грудня 2019 року з 09:00 год до 09:02 год. Такі дії суду відповідають положенням ст.ст. 244, 245, 259 ЦПК України, оскільки суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі негайно після закінчення судового розгляду. Доданий до апеляційної скарги витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень не підтверджує ухвалення судових рішення, саме після видалення суду до нарадчої кімнати та під час перебування у ній. При цьому законом не визначалося тривалості часу, протягом якого суд повинен був перебувати в нарадчій кімнаті. Отже, доказів порушення таємниці нарадчої кімнати апелянтами суду не надано. Крім того, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ст.8 ЦПК України також не знайшли свого підтвердження. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який повно і всебічно з`ясував всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам наявних в матеріалах справи, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги необґрунтовані, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2020 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Марчук В.С. Матківська М.В.