Постанова Львівський апеляційний суд № 466/10187/15-ц

Справа № 466/10187/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 22-ц/811/2568/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б. секретаря: Бадівської О.О. за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 28 жовтня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 17 лютого 2012 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001172868 Credit Cards про надання споживчого кредиту та видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток. На підставі даного договору відповідач отримала кредит, шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії до карткового рахунку у розмірі, що передбачений угодою, та зобов`язалась повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки, та в порядку, передбаченому угодою. Однак відповідач зобов`язання за цим договором належним чином не виконувала. 22 грудня 2014 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір факторингу № 22/12/14/3, згідно з яким відбулось переуступлення прав вимог та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло статусу нового кредитора за зобов`язаннями відповідача за кредитним договором від 17 лютого 2012 року № 1001172868. У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за тілом кредиту в сумі 25 994,00 грн, заборгованість за нарахованими та не сплаченими відсотками в сумі 7 211,39 грн, а всього 33 205,79 грн, а також судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2016 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 2 443,41 грн заборгованості за кредитним договором від 17 лютого 2012 року № 1001172868 Credit Cards. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«ОТП Факторинг Україна» 1 218,00 грн судового збору. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 205,79 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 218,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 339,80 грн. Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що згідно пунктів 2.1, 2.5, 2.7. Кредитного договору і п. 11 Правил користування кредитною карткою MasterCard Standard, що розміщені на Інтернет сайті Банку,строк дії Картки становить 3 (три) роки і зазначається на її лицьовій стороні у вигляді ММ/PP (ММ-місяць, РР- рік). Вона є дійсною до останнього дня, вказаного на ній року та місяця (включно). Активування дії кредитної картки відбулося 23.08.2012. Як вбачається з розрахунку заборгованості за укладеним договором, виписок з особового рахунку, відповідачка умов за Кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 20.08.2015 її кредитна заборгованість становила 33205,79 гривень. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовну заяву, посилався на частини 1, 5 статті 261 ЦК України. Проте, судом не було звернуто уваги на те, що відповідачем відбувалося використання кредитної лінії по кредитній картці і що саме по кредитній картці виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві. Строк дії картки (кредитної лінії) був погоджений в Кредитному договорі 3 роки, а тому доводи суду про сплив строку позовної давності для звернення до суду єнеобґрунтованими, підстав для відмови в позові немає.Суд не врахував та помилково застосував до спірних правовідносин положення, передбачені ст.ст. 253-255,530 ЦК України, та дійшов передчасного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності. Просить, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому розгляд справи проводиться в його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості, яка знаходиться в межах позовної давності без врахування сум, які були погашені відповідачем в цей період становить 10 546,20 грн. Згідно з виписки з особового рахунку відповідачем протягом періоду з 17 грудня 2012 року до 17 грудня 2014 року була погашена заборгованість шляхом поповнення карткового рахунку на суму 8 102,79 грн, а тому заборгованість за даним договором становить 2 443,41 грн. Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна. Судом установлено, що 17 лютого 2012 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001172868 про надання споживчого кредиту. На підставі цього договору відповідач отримала кредит в розмірі 11 400 грн строком до 17 лютого 2014 року. Також у розділі 2 цього договору визначено, що банк надав відповідачу кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку у розмірі, що передбачений угодою, а відповідач прийняла і зобов`язалась повернути суму отриманого на умовах, в строки та в порядку, що передбачені угодою (а. с. 5-7 т.1). Згідно з пунктом 2.9. кредитного договору за користування кредитом, в тому числі простроченим та овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі на момент підписання угоди 1,99 % на місяць по операціях розрахунків карткою за товари та послуги та мережі Інтернет та 2,99 % на місяць по операціях зняття готівки з банкоматів та пунктах видачі готівки. 22 грудня 2014 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір факторингу № 22/12/14/3, згідно з яким відбулось переуступлення прав вимог та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло статусу нового кредитора за зобов`язаннями за кредитним договором від 17 лютого 2012 року № 1001172868 (а. с. 38-42 т.1). У порушення умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості за тілом кредиту в сумі 25 994,00 грн, заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками в сумі 7 211,39 грн, а всього 33 205,79 грн. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернутикредит та сплатити проценти. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 17 лютого 2012 року їй було надано кредит у сумі 11 400 грн на споживчі цілі. У пункті 1.4.2 кредитного договору визначено, що сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначеному в графіку платежів. Відповідно до графіку платежів з 19 березня 2012 року по 17 лютого 2014 року відповідач мала сплачувати щомісячно по 703,00 грн (а. с. 125 т.1). В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на час звернення до суду з цим позовом, відповідачем ця сума кредиту була погашена (а. с. 148 т.1). Разом з цим позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість за користування кредитною карткою. Як убачається з матеріалів справи, через 6 місяців після укладення кредитного договору (17 лютого 2012 року) 23 серпня 2012 року відповідачем було активовано кредитну картку та отримано 2 500,00 грн готівки, що підтверджується випискою з особового ранку відповідача (а. с. 8 т.1). Також з вказаної виписки убачається, що відповідач і надалі отримувала кредитні кошти. Позивач на вимогу апеляційного суду не надав інформацію, яку суму кредитних коштів отримала ОСОБА_1 на кредитну картку, не надав детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. З розрахунку заборгованості, наданого відповідачем, розмір заборгованості по тілу кредиту становить 11 489,56 грн, по відсотках 3 187,20 грн (а.с.26-28 т.2). Отже, загальна сума заборгованості становить 14 676,76 і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістюу три роки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України). Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору. Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в межах строку позовної давності, не звернув увагу на те, що останній платіж ОСОБА_1 здійснила 29.09.2014, що вбачається з виписки з особового рахунку відповідача (а.с.16 т.1), що свідчить про визнання нею свого боргу і відповідно перебіг позовної давності переривається. Враховуючи, що банк звернувся з позовом до суду у грудні 2015 року, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 443,41 грн, що призвело до ухвалення незаконного рішення, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог частково та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 676,76 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 28 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 676, 76 грн. У решті вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 10.02.2020 Головуючий Судді