Постанова 4824 № 359/2582/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №359/2582/17 головуючий у суді І інстанції: Борець Є.О. провадження №22-ц/824/3765/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 11 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гуля В.В.,Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Довгої Тетяни Сергіївни про визнання недійсними договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, визнання права власності на частку домоволодіння, ВСТАНОВИВ: 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову. Зазначає, що нею буде пред`явлений до Бориспільського міськрайонного суду позов, в якому вона просить визнати недійсними договори дарування домоволодіння та земельної ділянки, укладені 10 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 ; визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у вказаному домоволодінні. Водночас, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про арешт або інші обтяження спірного домоволодіння та земельної ділянки. ОСОБА_3 може безперешкодно відчужити вказані об`єкти нерухомого майна у власність інших осіб. Після цього виконання рішення суду про задоволення позову стане неможливим. Крім того, ОСОБА_2 буде вимушена додатково оспорювати чергові договори відчуження спірного домоволодіння та земельної ділянки. Це свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову також істотно ускладнить ефективний захист прав позивача. Тому ОСОБА_2 просить суд накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . 29 листопада 2019 року ОСОБА_2 пред`явила до Бориспільського міськрайонного суду позов, в якому вона просить: визнати недійсними договори дарування домоволодіння та земельної ділянки, укладені 10 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 ; визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у вказаному домоволодінні. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 . Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції. Зазначає, що обрані заходи забезпечення позову не відповідають змісту заявлених позовних вимог та є безпідставними, оскільки її незаконно позбавлено як власника права розпоряджатися спірними об`єктами нерухомого майна. Вказує, що вона і є добросовісним набувачем і власником цього нерухомого майна, оскільки між нею та ОСОБА_3 10 вересня 2019 року укладені договори дарування домоволодіння та земельної ділянки на законних підставах. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довга Т.С. відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом апеляційної інстанції строк не надали. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що арешт спірного домоволодіння та земельної ділянки полягає у позбавленні ОСОБА_3 можливості лише розпоряджатись цими об`єктами нерухомого майна. Крім того, зазначив, що відповідач має право повноцінно користуватись та володіти ними, і це свідчить про те, що накладення арешту на спірне домоволодіння та земельну ділянку не призведе до жодних негативних наслідків. А також, вжиття цих процесуальних заходів не порушить вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого п.1 ст.6 цієї ж Конвенції. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності. У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»). Судом встановлено, що 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову. В якій просила просила суд накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.2-4). 29 листопада 2019 року ОСОБА_2 пред`явила до Бориспільського міськрайонного суду позов, в якому вона проситьсуд: визнати недійсними договори дарування домоволодіння та земельної ділянки, укладені 10 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 ; визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у вказаному домоволодінні (а.с.19-26). Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Довгої Тетяни Сергіївни про визнання недійсними договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, визнання права власності на частку домоволодіння. Накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 . Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . (а.с. 30-33). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про поділ майна. Визнано об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок загальною площею 139,1 кв.м., що складається з веранди 2-І площею 6,9 кв.м., передпокою 2-1 площею 20,1 кв.м., кухні 2-2 площею 20,0 кв.м., коридору 2-3 площею 4,2 кв.м., санвузла 2-4 площею 2,7 кв.м., санвузла 2-5 площею 1,6 кв.м., гаража 2-6 площею 17,0 кв.м., тераси площею 8,8 кв.м., сходинкової 2-7 площею 9,6 кв.м., житлової кімнати 2-8 площею 18,7 кв.м., житлової кімнати 2-9 площею 14,2 кв.м., житлової кімнати 2-10 площею 9,4 кв.м., санвузла 2-11 площею 4,4 кв.м., житлової кімнати 2-12 площею 10,3 кв.м., балкону площею 2,4 кв.м., балкону площею 3,0 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: погріб з шийкою «В», сарай-сауну «Б», навіс «Е», оглядову яму гаражну «З», яму вигрібну «Л», колонку питну «Н», огорожу №1, хвіртку №2, ворота №3, огорожу №4, 1/2 частку в огорожі №5, хвіртку №6, 1/2 частку в огорожі АДРЕСА_2 по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану за цією ж адресою, та об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок по АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку в незавершеному будівництві - в житловому будинку загальною площею 139,1 кв.м., що складається з веранди 2-І площею 6,9 кв.м., передпокою 2-1 площею 20,1 кв.м., кухні 2-2 площею 20,0 кв.м., коридору 2-3 площею 4,2 кв.м., санвузла 2-4 площею 2,7 кв.м., санвузла 2-5 площею 1,6 кв.м., гаража 2-6 площею 17,0 кв.м., тераси площею 8,8 кв.м., сходинкової 2-7 площею 9,6 кв.м., житлової кімнати 2-8 площею 18,7 кв.м., житлової кімнати 2-9 площею 14,2 кв.м., житлової кімнати 2-10 площею 9,4 кв.м., санвузла 2-11 площею 4,4 кв.м., житлової кімнати 2-12 площею 10,3 кв.м., балкону площею 2,4 кв.м. та балкону площею 3,0 кв.м.; а також в господарських будівлях та спорудах: погрібі з шийкою «В», сараї-сауні «Б», навісі «Е», оглядовій ямі гаражній «З», ямі вигрібній «Л», колонці питній «Н», огорожі №1, хвіртці №2, воротах №3, огорожі №4, 1/2 частці в огорожі №5, хвіртці №6, 1/2 частці в огорожі АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на іншу 1/2 частку в незавершеному будівництві - в житловому будинку загальною площею 139,1 кв.м., що складається з веранди 2-І площею 6,9 кв.м., передпокою 2-1 площею 20,1 кв.м., кухні 2-2 площею 20,0 кв.м., коридору 2-3 площею 4,2 кв.м., санвузла 2-4 площею 2,7 кв.м., санвузла 2-5 площею 1,6 кв.м., гаража 2-6 площею 17,0 кв.м., тераси площею 8,8 кв.м., сходинкової 2-7 площею 9,6 кв.м., житлової кімнати 2-8 площею 18,7 кв.м., житлової кімнати 2-9 площею 14,2 кв.м., житлової кімнати 2-10 площею 9,4 кв.м., санвузла 2-11 площею 4,4 кв.м., житлової кімнати 2-12 площею 10,3 кв.м., балкону площею 2,4 кв.м. та балкону площею 3,0 кв.м.; а також в господарських будівлях та спорудах: погрібі з шийкою «В», сараї-сауні «Б», навісі «Е», оглядовій ямі гаражній «З», ямі вигрібній «Л», колонці питній «Н», огорожі №1, хвіртці №2, воротах №3, огорожі №4, 1/2 частці в огорожі №5, хвіртці №6, 1/2 частці в огорожі АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованій по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на іншу 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованій по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку в незавершеному будівництві - житловому будинку по АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на іншу 1/2 частку в незавершеному будівництві - житловому будинку по АДРЕСА_3 (а.с. 5-8). Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , та незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_3 скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові (а.с. 9-12). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 листопада 2019 року №188768412, 10 вересня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210500000:09:036:0116 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 13-14). Встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо нерухомого майна, а тому невжиття заходу забезпечення позову може у подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також те, що майно, яке належить ОСОБА_3 може зникнути або ж зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може продати, знищити чи знецінити майно, тощо. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, і доходить висновку про співмірність заходу забезпечення позову (арешту) із заявленими позивачами вимогами. Доводи апеляційної скарги про те, що обрані заходи забезпечення позову не відповідають змісту заявлених позовних вимог та є безпідставними, оскільки її незаконно позбавлено як власника права розпоряджатися спірними об`єктами нерухомого майна, відхиляються апеляційним судом, оскільки невжиття заходу забезпечення позову може у подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення Доводи апеляційної скарги про те, що вона і є добросовісним набувачем і власником цього нерухомого майна, оскільки між нею та ОСОБА_3 10 вересня 2019 року укладені договори дарування домоволодіння та земельної ділянки на законних підставах, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «11» лютого 2020 року. Головуючий суддяСушко Л.П. СуддіГуль В.В. Сліпченко О.І.