Постанова 4821 № 711/6116/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/244/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/6116/19 Категорія: 310020000 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Антонюк Ірини Андріївнина рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.11.2019 (повний текст складено 02.12.2019, суддя в суді першої інстанції Позарецька С.М. ) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду 29.07.2019 з позовом, яким просив зменшити розмір аліментів, встановлений рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від08.11.2010, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/6 зі всіх видів заробітної плати ( доходу ) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування зазначає про те, що від нового шлюбу він має дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також потребує належного матеріального забезпечення, в зв`язку з чим подальша сплата аліментів у повному розмірі є неможливою. Також, зазначає, що він тимчасово не працевлаштований. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.11.2019 в задоволенні позову відмовлено.При цьому суд виходив з того, що позивач не довів існування обставин, які є підставами для зменшення розміру аліментів, визначеного судом. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач, діючи через представника, подав 26.12.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов. Скаржник зазначає, що суд не врахував той факт, що оскільки окрім сплати аліментів, позивач має на утриманні доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружину ОСОБА_5 , яка на даний час знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, а також має хронічні захворювання, в зв`язку з чим необхідно постійне лікування в умовах стаціонару, що потребує значних фінансових витрат, а тому у позивача змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я, що впливає на змогу позивач сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Також, зазначає, що в разі стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та утримання дружини ОСОБА_5 до досягнення дитиною трирічного віку, частина стягнення значно перевищить 50% доходу, що є порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що судом не враховано зміни матеріального стану позивача і відповідача, а також та обставина, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просила суд апеляційну скаргу позивача відхилити , а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. При розгляді справи встановлено, що рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від08.11.2010 з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.09.2010 і до повноліття дитини. За вказаним судовим рішенням видано виконавчий лист № 2-6484/2010 від 08.11.2010, який з 06.04.2011 перебуває на виконанні у першому Приморському відділі Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах від 01.04.2019, заборгованість ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-6484/2010 від 08.11.2010, який виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси, станом на 01.04.2019 складає 23883 грн. 20 коп. (а.с. 15-16). Вказана заборгованість погашена ОСОБА_1 01.04.2019, що підтверджується квитанцією № ПН2423 від 01.04.2019 (а.с. 17). Відповідно до довідки державного виконавця першого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 15.04.2019 № 13301, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 , згідно з виконавчим листом № 2-6484/2010 від 08.11.2010, який виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси, погашена у повному обсязі та станом на 12.04.2019 відсутня (а.с. 19). Судом встановлено, що 19.07.2017 позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 , який зареєстрований Малиновським районним у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 1736), що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 13). За час перебування в шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.10.2017. Батьком дитини записаний позивач (а.с. 14). Також встановлено, що між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» укладений депозитний договір № SAMDNWFD0072513911200 вклад «Джуніор», згідно якого отримувачем та, починаючи з 22.06.2027, єдиним розпорядником коштів на депозитному рахунку є син позивача ОСОБА_3 . Відповідно до даних виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , та консультативних висновків, останній має певне захворювання (а.с. 23-25). Позивач офіційно не працевлаштований. Такими є фактичні обставини справи, встановлені судом, які сторонами під сумнів не ставляться. Позивач у цій справі порушує перед судом питання про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням суду від 08.11.2010 у розмірі 1 / 3 частини його доходів, до 1 / 6 частини його доходів, у зв`язку з перебуванням на його утриманні дружини і іншої дитини та у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я, що потребує значних грошових коштів, що в значній мірі впливає на його матеріальне становище та фактично унеможливлює сплату аліментів в тому розмірі який визначений судом. Вказане питання має наступну правову регламентацію. Відповідно до статті 51 Конституції Українита статті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Таким чином платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру у випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення їх розміру. Відповідно до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч.2 ст.182 СК України). Відповідно до статті 183 СК України при визначені розміру аліментів, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Сімейний кодекс Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК Українитільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК Українизміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ(78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи надані позивачем докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у справі, адже при її розгляді не було встановлено, згідно наданих сторонами доказів, існування обставин, які статтею 192 СК України передбачені, як підстави для зменшення розміру аліментів - зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів чи інші випадки, передбачені цим Кодексом. Скаржнику слід врахувати, що відповідно до положень статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; частини 3 статті 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Отже сплата аліментів, як спосіб участі батьків в утриманні дитини, має на меті забезпечити її існування та розвиток. Таким чином при вирішенні питань щодо стягненні аліментів враховуються в тому числі і інтереси дитини. Позивачем не надано суду доказів існування обставин, які б перешкодили йому мати доходи, необхідні для сплати аліментів у розмірі, визначеному судом 1 / 3 частина доходів позивача. Апеляційний суд вважає зазначений розмір аліментів таким, що відповідає засадам розумності та справедливості, що спростовує доводи скаржника про те, що визначений судом розмір аліментів є для нього завеликим. Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що суд першої інстанції не врахував наявності на його утриманні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружини ОСОБА_5 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, не спростовують висновку суду першої інстанцій. Визначений за рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08.11.2010 розмір аліментів відповідає вимогам СК України, та його зменшення у зв`язку з наявністю на утриманні позивача доньки ОСОБА_4 та дружини ОСОБА_5 без підтвердження погіршення матеріального стану позивача не сприятиме належному забезпеченню його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та суперечитиме його інтересам. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2018 року у справі № 640/10064/16-ц. Крім того, встановлено, що розмір аліментів, який стягується на підставі рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08.11.2010 не перевищує 50 % доходів позивача. Непрацевлаштування позивача саме по собі не є підставою для зміни способу стягнення та зменшення розміру аліментів за відсутності доказів щодо погіршення майнового стану платника аліментів. Матеріали справи містять консультативний висновок від 12.06.2019 року та консультативний висновок від 17.09.2019 року, згідно з якими у позивача встановлені ознаки певної хвороби. Також в матеріалах справи міститься виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 22.06.2019 року, згідно з якою позивач перебував на стаціонарному лікуванні 10 днів з 12.06.2019 по 22.06.2019, а також виписка із медичної карти стаціонарного хворого №3177, згідно з якою позивач перебував на стаціонарному лікуванні 9 днів з 30.10.2019 по 07.11.2019, які не вказують на тяжкість, довготривалість та повторність хвороб, а також не містять відомостей щодо подальших медичних показань як то, необхідність постійного, періодичного (раз на пів року) стаціонарного чи амбулаторного лікування, призначень тих чи інших медичних процедур, обстежень тощо ( а.с.89, 100-101). Доказів того, що загострення хвороб відбулося лише після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, позивачем не надано. Колегія суддів не приймає в якості доказів надані ОСОБА_1 копії чеків на придбання ліків, оскільки вони не співпадають з рекомендаціями вказаними в медичних картках стаціонарного хворого і позивачем не доведено, що медичні препарати відповідають рекомендаціям (призначенням) лікарів, наданим саме позивачу, а також відповідають саме його життєво необхідним для здоров`я потребам і придбані у кількості, визначеній лікарями, а не на власний розсуд, придбані ним особисто. Таким чином, вирішуючи питання про наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення розміру аліментів та доведеності їх існування позивачем, у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів втрати ним професійної працездатності або того, що хвороби, на які посилається позивач, впливають на його можливість працювати, займатися суспільно-корисною працею та отримувати доходи для належного утримання своєї сім`ї та дитини від першого шлюбу. Не надано таких доказів позивачем і до суду апеляційної інстанції. Таким чином, висновки районного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.11.2019 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, що подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.11.2019 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів залишити без змін. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 11.02.2020. Суддя-доповідач Судді