Постанова 4855 № 640/21069/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21069/18 Суддя першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Беспалова О.О. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Кузик О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України про скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У грудні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства молоді та спорту України про скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, в якому просила суд : - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України №44-к/тр від 09.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України №92-к/тр від 27.03.2017 року про зміну дати звільнення ОСОБА_1 ; - зобов`язати Міністерство молоді та спорту України поновити ОСОБА_1 на попередній роботі про що видати відповідний наказ. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 року позовна заява залишена без розгляду. 09.04.2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 року позовна заява, як така, що не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків, шляхом подання до суду пояснень про те, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав (свобод чи інтересів) та доказів на підтвердження такої інформації, а також, у разі необхідності заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого ч.5 ст. 122 КАС України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів. Через канцелярію суду від представника позивача на усунення вищевказаних недоліків надійшла заява, у якій останнім надано пояснення щодо строку звернення до суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року адміністративний позов повернуто позивачу. Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. 03 лютого 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 3908 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, в той час як доводи апеляційної скарги безпідставними. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у матеріалах справи документів убачається, що ОСОБА_1 достеменно знала про наявність порушення своїх прав ще в 2017 році, проте, вона не зверталась до суду за захистом своїх прав у встановлені Кодексом адміністративного судочинства України строки. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту ч.3 ст. 99 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби також встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналогічні за змістом приписи щодо строку звернення до суду містяться у чинній редакції КАС України, в ч.5 ст. 122 КАС України. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження позивачем в судовому порядку в межах спірних правовідносин є правомірність наказів №44-к/тр від 09.02.2017 року та №92-к/тр від 27.03.2017 року та, похідні вимоги щодо поновлення на роботі. Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наголошує, що про порушення свого права в частині протиправності свого звільнення дізналась лише 13.11.2018 року з документів, які були їй надіслані уповноваженою особою відповідача на її запит від 07.11.2018 року, а саме: копії штатного розпису на 2017 рік Міністерства молоді та спорту України затвердженого 03.01.2018 року; копії Наказу Міністерства молоді та спорту України №340 від 27.01.2017 року про введення в дію штатного розпису на 2017 рік Міністерства молоді та спорту України; копії змін до штатного розпису на 2017 рік Міністерства молоді та спорту України затверджених 28.02.2017 року; копії Наказу Міністерства молоді та спорту України №845 від 01.03.2017 року про введення в дію змін до штатного розпису на 2017 рік Міністерства молоді та спорту України, проте такі доводи не можуть братися колегією суддів до уваги з огляду на те, що, як зазначалось день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу. Так, варто наголосити, що відповідно до мотивувальних частин постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року, «про своє звільнення, а також про внесення змін до наказу, ОСОБА_1 стало відомо із отриманих від Міністерства молоді і спорту України листів № 1417/7.1 від 13.02.2017 року, № 1884/9.1 від 01.03.2017 року та № 2702/9.1 від 27.03.2017 року . Однак, через неможливість її прибуття до Києва з причин перебування на лікарняному, після отримання листка непрацездатності серії АДЗ № 467291 ОСОБА_1 звернулась до Міністерства із заявою б/н від 27.03.2017, в якій просила переслати їй трудову книжку та копію наказу про звільнення поштою (рекомендованим листом) за місцем її реєстрації. Вказану заяву зареєстровано у Міністерстві за вх. № Л-229/17 від 26.04.2017 року. Поряд з надісланням вказаної заяви, 23.04.2017 року позивачка звернулася до відповідача із електронним запитом, у якому, серед іншого, посилаючись на лист № 2702/9.1 від 27.03.2017 року Мінмолодьспорту, наголосила про надання нею згоди на пересилання (рекомендованим листом із повідомленням про отримання) поштою її трудової книжки. На електронне звернення позивачки, у листі № Л-83/17/9.1 від 27.04.2017 року відповідач, у межах прохання позивачки про надіслання на її адресу трудової книжки, підкреслив на необхідності письмової згоди працівника про таке пересилання. 13.05.2017 року позивачка знову звернулася до відповідача із листом б/н та, підкреслюючи про надання згоди на пересилання трудової книжки у електронному запиті від 23.04.2017 року, просила якнайшвидше надіслати на її адресу трудову книжку. Листом № Л-229/17/9.1 від 22.05.2017 року відповідач надіслав позивачу трудову книжку.» Так, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що дізнавшись про своє звільнення, а також про внесення змін до наказу з листів Міністерства молоді і спорту України № 1417/7.1 від 13.02.2017 року, № 1884/9.1 від 01.03.2017 року та № 2702/9.1 від 27.03.2017 року, позивач не була позбавлена можливості отримати й інші документи, що свідчили б про порушення процедури звільнення. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.Є.Пилипенко Судді О.О.Беспалов Л.Т.Черпіцька Повний текст виготовлено 11 лютого 2020 року.