Постанова 4852 № 210/2230/19(2-а/210/65/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 210/2230/19(2-а/210/65/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., за участю позивача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07.11.2019, (суддя суду першої інстанції Ступак С.В.) прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Кривому Розі в адміністративній справі №210/2230/19(2-а/210/65/19) за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Куцоконь Олександра Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнення, просив: скасувати постанову відповідача серії ЕАБ №1089569 від 22.04.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення закрити. Адміністративний позов обґрунтовано тим, що перевищення швидкості транспортного засобу під керуванням позивача було виміряне лазерним вимірювачем LTI 20/20 TruCAM TruCam неправомірно, оскільки цей засіб вимірювальної техніки виключений із Державного реєстру засобів вимірювальної техніки з 02.11.2015. Також позивач зазначає, що під час складання постанови про адміністративне правопорушення йому не були роз`яснені мотиви затримання, можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися допомогою захисника, поліцейський не представився, не надав документів на вимірювальний засіб, а також документів на підтвердження права користування поліцейським цим засобом, про закінчення відповідних курсів та складення іспиту. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07.11.2019 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову серії ЕАБ №1089569 від 22.04.2019 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Куцоконь Олександром Миколайовичем. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі, як третю особу, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в результаті чого, подані Департаментом докази судом не досліджувалися та їм не надавалася оцінка, суд неправильно встановив обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки допущене позивачем перевищення швидкості руху у населеному пункті зафіксовано вимірювальним приладом TruCam. Заявник апеляційної скарги зазначає, що лазерний вимірювач був використаний відповідачем на законних підставах та з дотриманням порядку його використання. Від позивача в судовому засіданні надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме не забезпечення йому права на правову допомогу, не роз`яснення прав та обов`язків як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. На підтвердження вказаних доводів позивачем до відзиву долучено відеозапис з місця події. Також, позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки її прийнято за місцем зупинки автомобіля, без складання протоколу. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзову на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 квітня 2019 року інспектор роти №2 батальйону №1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Куцоконь Олександр Миколайович прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАБ №1089569 яким на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225 грн. за порушення п. 12.4 ПДР України, що є адміністративним правопорушенням передбаченим ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, 22.04.2019 об 11:30 транспортний засіб NISSАN JUKE д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , рухався по вул. Магістральній, 2 в с. Миколаївка зі швидкістю 92 км/год, чим позивач скоїв адміністративне правопорушення у вигляді перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 42 км/год в порушення п. 12.4 ПДР України, відповідальність за що, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фіксація правопорушення здійснена приладом TruСam ТС000657. Вважаючи зазначену постанову неправомірною позивач оскаржив її до суду. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, оскільки не надано до суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не спростовані доводи позивача щодо порушення процедури притягнення до відповідальності. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Ст. 14 Закону України Про дорожній рух визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Відповідно до п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі ПДР України) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год (в редакції чинній з 01.01.2018). Відповідальність за порушення п. 12.4 ПДР України передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд апеляційної інстанції перевіряючи доводи заявника апеляційної інстанції про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо позбавлення судом права подавати до суду заяви, пояснення, відзив чи докази у справі та як наслідок неповноти встановлення судом обставин справи, що мають значення для справи, виходить з такого. Частинами 1, 2 ст. 268 КАС України встановлено, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Як видно з матеріалів справи, 13 червня 2019 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу відкрито провадження в цій адміністративній справі. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що позивачем в адміністративному позові не була зазначена будь-яка адреса місцезнаходження відповідача або інші контактні дані, в додатках до позову міститься копія квитанції про направлення позивачем адміністративного позову на адресу Управління патрульної поліції м. Дніпро. Згідно з супровідним листом суду першої інстанції від 14.06.2019 копія ухвали про відкриття провадження у справі та позовна заява направлені відповідачу на адресу вул. Волгоградська, 11 м. Кривий Ріг. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази направлення чи отримання вказаного супровідного листа з додатками. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що за адресою: вул. Волгоградська, 11 м. Кривий Ріг знаходиться полк патрульної поліції в м. Кривий Ріг, а відповідачем у справі є інспектор управління патрульної поліції в Дніпропетровській області з місцезнаходженням управління за адресою пл. Троїцька, 2-а, м. Дніпро. 05.07.2019 року до суду першої інстанції звернулося управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції з клопотанням про направлення копії ухвали про відкриття провадження у цій справі за адресою: пл. Троїцька, 2-а, м. Дніпро. В матеріалах справи містяться супровідні листи відповідно до яких суд першої інстанції 23.07.2019 та повторно 21.10.2019 направив копію ухвали про відкриття провадження у справі до управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за адресою пл. Троїцька, 2-а, м. Дніпро. Однак, доказів отримання цих листів матеріали справи не містять. Підтвердження про повідомлення відповідача щодо подання позовної заяви та розгляду справи в будь-який інший спосіб матеріали справи також не містять. Відзив та докази в його обґрунтування на час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не подавалися, судом першої інстанції докази не витребовувалися. Також, клопотання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про залучення третьою особою у справі та пояснення по справі надійшли до суду першої інстанції після прийняття судового рішення у справі, тобто після закінчення розгляду справи, натомість вступ третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у цій справі, процесуально був можливий до початку першого судового засідання. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права та не забезпечено належне повідомлення відповідача щодо подання позовної заяви та розгляду справи, що в свою чергу: позбавило відповідача можливості реалізувати його права та виконати обов`язки, як учасника справи, у тому числі право на подання відзиву на адміністративний позов та доказів у підтвердження обставин, на яких ґрунтується його позиція; позбавило можливості заявника апеляційної скарги своєчасно звернутися з клопотанням про залучення третьою особою що призвело до неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи. З урахуванням встановлених вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе прийняти до розгляду докази в обґрунтування позиції заявника апеляційної скарги щодо оскаржуваної постанови серії ЕАБ №1089569 від 22.09.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме документів про використання лазерного вимірювача швидкості, відеофайл вимірювання швидкості приладом TruСam ТС000657 та фотознімок з нього. Так, відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ст. 40 Закону України Про національну поліцію поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. З матеріалів справи вбачається, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM, що використовувався під час фіксації дій позивача, був зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13724, чинного до 21 грудня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС000657 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах :+/- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +/-1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Отже, TruCAM LTI 20/20 № ТС000657 є засобом вимірювальної техніки, який введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, подальша експлуатація якого не обмежена чинним законодавством, а тому зафіксовані останнім відомості є доказами в розумінні статті 251 КУпАП та ст.ст 73-78 КАС України. На відеофайлі вимірювання швидкості приладом TruСam ТС000657 міститься зображення руху транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно з фотознімком, вимірювання швидкості руху автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 здійснено 22.04.2019 об 11:29:37 годині приладом TruСam ТС000657 за адресою: с. Миколаївка, Дніпровський район, вул. Магістральна, 2, та зафіксовано швидкість - 92 кілометри на годину, відстань від приладу до транспортного засобу склала 297,8 м. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду адміністративної справи відповідачем було правильно встановлено обставини справи та прийнято постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення. Стосовно доводів позивача з приводу того, що йому не були роз`яснені права, передбачені ст. ст. 29, 63 Конституції України та ст.ст. 267, 268 КУпАП, а саме не повідомлено мотиви затримання, можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися допомогою захисника, складення оскаржуваної постанови в транспортному засобі патрульної поліції, не представлення себе поліцейським, ненадання поліцейським доказів на право користування вимірювачем швидкості, закінчення ним відповідних курсів та складення іспиту, суд апеляційної інстанції зазначає. Дослідженням матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено жодних ознак, які б свідчили, про те, що в спірних відносинах 22.04.2019 року мало місце адміністративне затримання позивача або тимчасове затримання транспортного засобу, яким він керував. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в додатках до адміністративного позову та разом із відзивом на апеляційну скаргу позивачем було надано DVD-R носії з відеозаписом з місця події, який на його думку фіксує порушення, допущенні відповідачем під час розгляду справи. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, переглядом вказаних аналогічних відеозаписів встановлено, що вони містять зображення поліцейських та патрульного автомобіля, фрагменти розмови, проте не містить жодної інформації, яка б дозволяла дійти висновку, що події на цьому записі відбуваються саме за участю позивача, отже цей запис не свідчить про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування у цій справі. У відповідності до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У відповідності до ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Між тим, позивачем не надано до суду належних доказів на користь того, що відповідач не представився та ним не було роз`яснено його права як особи, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення перед початком розгляду справи. Також, позивачем у строк визначений ст. 79 КАС України не було й заявлено до суду клопотання про витребування доказів (зокрема відеозапису з місця події) судом, для умов підтвердження тих обставин, на яких ґрунтуються доводи адміністративного позову. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи позивача щодо непредставлення себе відповідачем, не роз`яснення відповідачем прав останнього, визначених Конституцією України та КУпАП, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже з урахуванням того, що на поліцейського чинним законодавством не покладений обов`язок пред`явлення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення документів на підтвердження права користування поліцейським вимірювальним засобом, про закінчення відповідних курсів та складення іспиту, доводи позивач в цій частині є необґрунтованими. Щодо доводів позивача стосовно порушення відповідачем порядку розгляду справи про притягнення водія до адміністративної відповідальності, а саме проведення розгляду справи за місцем події із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 ухвалено до внесення змін до законодавства про адміністративні правопорушення Законом України від 14.07.2015 №596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», яким розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Відповідно до частин 2-4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення такого правопорушення без скаладання протоколу. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була прийнята відповідачем у відповідності до приписів чинного законодавства та скасуванню не підлягає. Підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні. Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції внаслідок чого судом неправильно вирішено справу по суті позовних вимог. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 286, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07.11.2019 в адміністративній справі №210/2230/19(2-а/210/65/19) скасувати та прийняти нову постанову. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук