Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10873/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 р. Справа № 520/10873/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Старосуда М.І., Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 15.11.19 року по справі № 520/10873/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) , Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`зання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр), Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради, у якому просила суд: - визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196630) щодо скасування дії Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 листопада 2017 року №0000421593 видану на ім`я - ОСОБА_1 ; - скасувати рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради № 458 від 04.10.2018 року про скасування дії Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 листопада 2017 року №0000421593 видану на ім`я - ОСОБА_1 ; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд.,2 поверх, в особі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) (61140, м. Харків, вул. Гольдбергівська, 15) щодо не виплати - ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.07.2018 року по теперішній час; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, З під`їзд.,2 поверх, в особі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) (61140, м. Харків, вул. Гольдбергівська, 15) поновити виплату та виплатити - ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 01.07.2018 року та виплатити виниклу заборгованість негайно після проголошення судового рішення. Крім того, позивач просить суд допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради щодо скасування дії Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 листопада 2017 року № 0000421593, виданої на ім`я ОСОБА_1 . Скасовано рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради № 458 від 04.10.2018 року про скасування дії Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 листопада 2017 року № 0000421593, виданої на ім`я ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.07.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) поновити виплату та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.07.2018 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 . Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради позивачу було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000421593 від 28.11.2017 року. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 09.07.2018 року ОСОБА_1 була відсутня за фактичним місцем проживання, про що зроблено відповідний запис в акті обстеження, та позивачу, відповідно до п.6 Порядку було залишено повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Рішенням Слобожанського ОУПФУ м. Харкова від 30.07.2018 року ОСОБА_1 з 01.07.2018 року призупинено виплату пенсії у зв`язку з непідтвердженням фактичного місця проживання. В подальшому, рішенням Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради від 04.10.2018 року за № 458 скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 № НОМЕР_3 від 28.11.2017 року. Розпорядженням Слобожанського ОУПФУ м. Харкова від 09.10.2018 року (справа №184080) ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по втраті годувальника в зв`язку з скасуванням довідки ВПО. На адвокатський запит представника позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) листом від 27.09.2019 року №4998/02.18-20 повідомлено, що згідно з інформацією з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, ОСОБА_1 було програмно призупинено нарахування та виплату пенсії з 01.07.2018 року. Протоколом № 30 від 23.07.2018 року засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії. В подальшому, рішенням Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради від 04.10.2018 року за № 458 скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 № 0000421593 від 28.11.2017 року. Позивач, вважаючи дії щодо припинення виплати пенсії та скасування довідки протиправними, звернулася через уповноваженого представника до суду із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою, яка вимушена була залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру у розумінні статті 1 Закону № 1706-VII, а тому відсутні підстави для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, передбачені п.5 ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та прийняття рішення про припинення виплат пенсії. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Отже, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об`єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону. Згідно п.3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Відповідно до п.6 Порядку № 365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Згідно п. 12 Порядку № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Однак, ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Колегія суддів звертає увагу, що саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №428/6624/17 (адміністративне провадження № К/9901/3256/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України). З рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради від 04.10.2018 року № 458 «Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» вбачається, що довідку ОСОБА_1 про взяття на облік як ВПО скасовано на підставі п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», тобто, що вона повернулася до покинутого місця постійного проживання. Щодо інформації Держприкордонслужби з переліком осіб, які відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньої переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, яка надійшла 07.11.2018 року до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така інформація не може вважатися судом належною інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, оскільки вказана інформація не містить таких даних. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення від 04.10.2018 року за № 458, яким скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 № 0000421593 від 28.11.2017 року, є таким, що порушує права позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.07.2018 року колегія суддів зазначає наступне. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 1058- ІV). Частиною третьою статті 4 Закону №1058 передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно з частиною першою статті 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення. Колегія суддів звертає увагу, що протокол комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не є таким рішенням у розумінні частини першої статті 49 Закону № 1058-IV. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №К/9901/168/17 № 243/6956/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України). Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. У рішенні у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення). У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України. Припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії з 01.07.2018 за відсутності передбачених законами України підстав та повноважень, було порушено право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа №234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18). Судова колегія зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії. Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевикладене, з метою відновлення порушених права позиваача, суд першої інстанції обгрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) поновити виплату та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.07.2018 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясував обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 по справі № 520/10873/19 - скасувати. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М.І. Старосуд Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко