Постанова 4851 № 480/3490/19

Головуючий І інстанції: С.М. Гелета ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 р. Справа № 480/3490/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2019, по справі № 480/3490/19 за позовом ОСОБА_1 до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати п. 33 рішення 31 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.05.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства", яким вирішено питання призупинити в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, які розташовані за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га; зобов`язати Кириківську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2019 шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, яка знаходиться у комунальній власності Кириківської селищної ради та розташована за межами населеного пункту с. Рябина та подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано Кириківську селищну раду Великописарівського району Сумської області розглянути та прийняти рішення по клопотанню ОСОБА_1 від 23.07.2019 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для подальшої передачі у власність. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На підставі положень п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. З урахуванням ч. 1ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 звернувся до Кириківської селищної ради із заявою від 15.05.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території с. Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району в масиві земель 5921284400:05:005:0494. До заяви було додано графічний матеріал, копію паспорту та ідентифікаційного коду. У зв`язку із тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га уже сформована, 23.07.2019 позивач подав до Кириківської селищної ради клопотання у якому просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, яка знаходиться у комунальній власності Кириківської селищної ради і розташована за межами населеного пункту на території с. Рябина та подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га. Кириківська селищна рада не повідомила позивача у встановленому законом порядку про вирішення порушених у клопотанні від 23.07.2019 питань. Представник позивача адвокат Кузченко Т.М. звернулась до відповідача із адвокатським запитом, у відповідь на який Кириківська селищна рада листом від 21.08.2019 № 02-38/147 повідмовила, що на заяву від 23.07.2019 виконком Кириківської селищної ради повторно повідомляє про те, що за колективним зверненням громадян с. Рябина, рішенням постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища, та згідно п. 33 рішення 31 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.05.2019 вирішено призупинити в наданні такого дозволу до проведення інвентаризації земельних ділянок. Також зазначено, що оскільки триває проведення інвентаризації землі по Кириківській селищній раді, селищна рада на даний час не має можливості надати дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494. Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи частково у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено, що відповідачем належним чином розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.07.2019 та прийнято відповідне рішення. Однак, належним способом захисту прав позивача суд першої інстанції визначив саме зобов`язання Кириківської селищної ради розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2019 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494. Колегія суддів частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно з ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Частиною 6 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Слід вказати, що ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України містить два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. При цьому, чинне законодавство не передбачає прийняття за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (на виготовлення технічної документації із землеустрою) будь-якого іншого рішення, окрім дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2019 по справі № 808/4158/17. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до пунктів 34 та 37 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ході судового розгляду встановлено, що позивач із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність звернувся 15.05.2019 року до органу місцевого самоврядування Кириківської селищної ради. Відповідь на зазначену заяву відповідачем не надана, що підтверджено у ході судового розгляду справи, та не спростовано відповідачем. Також 23.07.2019 позивач подав клопотання до Кириківської селищної ради про надання дозволу для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для виділення із неї земельної ділянки площею 2 га для подальшої передачі йому у власність. Кириківська селищна рада листом від 21.08.2019 № 02-38/1471 повідомила ОСОБА_1 про неможливість надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 до проведення інвентаризації земель Кириківської селищної ради, додавши до останнього рішення 31 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.05.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства". Проте, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що вказане рішення, пунктом 33 якого вирішено питання призупинити в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання у власність для ведення особистого селянського господарства, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га не є належним рішенням щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.07.2019, з огляду на відсутність прізвищ заявників та яким конкретно особам призупинено надання дозволу на розроблення проектів землеустрою. Так, судовим розглядом не встановлено порушення прав позивача таким рішенням, оскільки останнім позивачу не було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування п. 33 рішення 31 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.05.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства". У той же час, слід дійти висновку, що відповідачем заява ОСОБА_1 від 23.07.2019 належним чином не розглянута, відповідного рішення із дотриманням вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України не прийнято. При цьому, суд першої інстанції враховуючи викладене дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання Кириківської селищної ради розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2019 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494. Втім колегія суддів погоджується із такою позицією, проте вважає вирішив справу не у повній відповідності до вимог КАС України, виходячи з наступного. Так, у спірних правовідносинах відповідач не діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, із дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви. Зазначені обставини встановлені судом першої інстанції, однак, обираючи ефективний спосіб захисту прав позивача, суд першої інстанції не вбачає підстав для визнання такої бездіяльності протиправною. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Слід зазначити, що суд, установивши порушення законодавства, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає визначене законом рішення. Пунктами 4 та 10 частини другої та частини четвертої ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Колегія суддів зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб`єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи. Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення з одночасним визнанням бездіяльності суб`єкта влад6них повноважень протиправною, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України. При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає неповним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії, при цьому залишивши без задоволення вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності щодо невчинення тих самих дій, за умови що судовим розглядом протиправність такої бездіяльності встановлена та підтверджена. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції шляхом визнання протиправною бездіяльності Кириківської селищної радої щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 23.07.2019 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, яка знаходиться у комунальній власності Кириківської селищної ради та розташована за межами населеного пункту с. Рябина та подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га. Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Крім того колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У ході судового розгляду встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу, представником позивача подані договір від 28.08.2019 про надання правової допомоги, доповнення до договору від 07.10.2019 № 1, акт виконаних робіт від 07.10.2019, квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 10000,00 грн. Так, при визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що виходячи з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), беручи до уваги, що справа відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного провадження, адвокатом не надано підтверджень обсягу часу, витраченого на правничу допомогу позивачу, витрати у розмірі 10000 грн. є не співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом послуг. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відшкодування судові витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, в розмірі 1000,00 грн. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 по справі № 480/3490/19 змінити. Визнати протиправною бездіяльність Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 23.07.2019 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, яка знаходиться у комунальній власності Кириківської селищної ради та розташована за межами населеного пункту с. Рябина та подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року по справі № 480/3490/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов