Постанова Одеський апеляційний суд № 520/548/16

Номер провадження: 22-ц/813/1485/20 Номер справи місцевого суду: 520/548/16 Головуючий у першій інстанції Огренич І.В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справах: головуючого судді: Драгомерецького М.М. суддів колегії: Дрішлюка А.І., Черевка П.М., при секретарі: Павлючук Ю.В., за участю: позивача ОСОБА_1 , адвока відповідача ОСОБА_2 . - Севастьянова О.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Севастьянова Олексія Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування виконаного грошового зобов`язання,- В С Т А Н О В И В: 12 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування виконаного грошового зобов`язання. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2010 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 200 137,50 (еквівалент 25 000 доларів США) та судові витрати 1 820 гривень. 20 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. В апеляційній скарзі адвокат Севастьянов О.С. в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Як встановлено положеннями ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Частиною 1 ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі №6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року). З огляду на зазначене, видача дублікату є дією адміністративних органів і суду, яка спрямована на усунення перепон у завершенні судового провадження та на виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора. Враховуючи те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009р. (заява №40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн, колегія суддів вважає, що судове рішення про відмову у видачі дубліката виконавчого листа, прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, перешкоджає подальшому руху справи щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тому, підставами для видачі дубліката виконавчого листа є, насамперед, доведеність втрати оригіналу виконавчого листа. При цьому дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 25 вересня 2015 року за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа. Отже, з системно - логічного аналізу вищевикладеного слідує, що видача дубліката виконавчого листа не є обов`язком суду. Під час вирішення такого питання суд має визначити стан виконання судового рішення, тобто встановити, чи воно вже виконано, або що строк для пред`явлення виконавчого листа не закінчився, крім того, суд має перевірити підстави, покладені в обґрунтування заяви про видачу дубліката виконавчого листа, зокрема, обставини, які підтверджують факти втрати виконавчого листа. Згідно частини першої статті 370 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) у разі втрати виконавчого документа суд, який видав виконавчий лист, за наслідками розгляду заяви стягувача або подання державного виконавця у судовому засіданні має право постановити ухвалу про видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу. Необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання судового рішення, яке набрало законної сили. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили. Суди повинні з`ясовувати підстави, за якими стягувач чи державний виконавець звертався за отриманням дубліката виконавчого листа, та обставин втрати виконавчого листа, перевіряти дані про існування виконавчих проваджень за цими виконавчими листами або судовими наказами. Матеріали справи мають містити інформацію про будь-які дані щодо виконання судових рішень, а ухвали судів про видачу дубліката виконавчого листа мають бути мотивовані. У разі пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Стаття 371 ЦПК України (у редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) надає право на звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання. Проте суд за місцем виконання виконавчого листа не має права видати дублікат виконавчого листа, оскільки це суперечитиме ч. 1 ст. 370 ЦПК. Отримання стягувачем виконавчого листа або судового наказу після закінчення строку для пред`явлення його до виконання є поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суди мають перевіряти, чи не переривався строк давності пред`явлення його до виконання. Відповідно до п. 19 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно п. 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200 137,50 (еквівалент 25 000 доларів США) та судові витрати 1 820 гривень. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили та 12 липня 2010 року був виданий виконавчий лист по справі, який було звернуто до виконання до Другого Київського відділу ДВС ОМУЮ. 18 грудня 2013 року Другим Київським відділом ДВС ОМУЮ востаннє було відкрито виконавче провадження №41262777 про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 189 977,37 гривень. Згідно відповіді Київського відділу державної виконавчої служби від 12 жовтня 2015 року за №924, 27 червня 2014 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яку разом з оригіналом виконавчого листа було направлено на адресу стягувача (вих. №05-42/21881). Станом на теперішній час виконавчі листи стягувачем отримані не були. Також, згідно листа УДППЗ «Укрпошта» від 22 жовтня 2015 року заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення приймаються протягом шести місяців з дня приймання їх для пересилання, а наданий заявником реєстр на відправлення поштової кореспонденції Київським відділом ДВС ОМУЮ датується 29 жовтня 2014 року. Задовольняючи заяву про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при поштовій пересилці оригінали виконавчих листів було втрачено, а тому є законні підстави для видачі його дубліката. Тому, посилання адвоката Севастьянова О.С. в інтересах ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд безпідставно задовольнив заяву ОСОБА_1 , не приймається до уваги за таких підстав. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України). Положення пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду. Згідно положень ст. 8 Конституції України у яких визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.ХІ.50), яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом виконання рішень суду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року №2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (абзац 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, абзац 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 року). Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на виконання рішення суду, що є складовою частиною здійснення правосуддя, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги наданий ОСОБА_1 документ у підтвердження втрати виконавчого листа, що є законною підставою для видачі дубліката виконавчого листа по даній справі. Крім того, колегія суддів вважає, що в даному випадку недбалість осіб, які здійснювали поштове пересилання не може служити підставою для позбавлення позивача ОСОБА_1 права на виконання судового рішення. В порушення принципу цивільного судочинства - змагальності сторін, скаржником ОСОБА_2 не спростовані доводи заяви про видачу дублікату виконавчого листа, тому є законні підстави для задоволення заяви. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що після отримання ОСОБА_1 дублікату виконавчого листа та пред`явлення його до виконання із заробітної плати ОСОБА_2 у період з 2017 року по 2018 рік здійснювались відрахування та виплати на користь ОСОБА_1 , що свідчить про здійснення виконання судового рішення боржником, а також свідчить про обізнаність ОСОБА_2 про відкрите виконавче провадження, а з апеляційною скаргою ОСОБА_2 звернулась лише у липні 2019 року. Таким чином судова колегія критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення божника судом про розгляд заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку пред`явлення його до виконання. Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та вірно виходив з того, що є законні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання про розгляд заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення. За таких обставин судова колегія приходить до висновку про те, що, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової про відмову у задоволенні заяви немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Севастьянова Олексія Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено: 10 лютого 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький А.І.Дрішлюк П.М.Черевко